1. Гіпоглікемічна кома

2. Епілепсія

3. Гіпокальціємічний криз

4. Правець

5. Гостре отруєння стрихніном.

744. Дайте оцінку результатів гормонального обстеження щитоподібної залози: вільний Т₄ – 1,68 пмоль/л, Т₃ – 1,68 нмоль/л, ТТГ – 0,05 мМО/л.

А. Субклінічнний гіпотиреоз

B. Маніфестний гіпотиреоз

C. Еутиреоз

D. Субклінічний гіпертиреоз

E. Маніфестний гіпертиреоз.

744. В реанімаційне відділення поступив хворий у якого раптово з’явились гострий біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, спрага, поліурія. Хворий блідий, збуджений. Шкіра бліда. Пульс 100 уд/хв. АТ 90/50 мм. рт. ст. М’язова слабкість. На УЗД місяць тому виявили утвір діаметром 1,5 см, котрий щільно прилягає до лівого верхнього полюса щитовидної залози. Ваш діагноз?

1. Гіпокальціємічний криз

2. Гіперкальціємічний криз

3. Гостра надниркова недостатність

4. Гострий панкреатит

5. Тиреотоксичний криз.

744. Хвора С., 52 роки, скаржиться на підвищену дратівливість, емоційну лабільність, посилене потіння, серцебиття, тремор пальців рук та всього тіла. Об’єктивно: пульс 110 уд/хв., аритмічний, АТ 150/60 мм рт.ст. Щитоподібна залоза збільшена до ІВ ст. за рахунок еластичного, чітко окресленого вузла діаметром 2 см у лівій частці. Встановіть попередній діагноз.

А. Дифузний токсичний зоб

В. Ендемічний вузловий зоб

С. Тиреотоксична аденома

D. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

E. Підгострийтиреоїдит.

744. У пацієнтки віком 36 років виявлено дифузний токсичний зоб. До очних проявів цього захворювання належать такі симптоми, крім:

А. Кохера

В. Грефе

С. Хвостека

D. Дальрімпля

E. Мебіуса.

744. У жінки 50 років, яка тривалий час (9 міс.) приймає кордарон для корекції порушень серцевого ритму, з'явилась пітливість, тремор рук, відчуття болю та різі в очах. Назвіть можливу причину:

1. Клімактеричний синдром.

2. Міопатія.

3. Йод-індукований тиреотоксикоз.

4. Аміотрофія.

5. Гострий кон'юнктивіт.

744. Котрий із вказаних препаратів має властивість гальмувати перетворення тироксину в трийодтиронін?

1. Пропранолол.

2. Норадреналін.

3. Тіамазол.

4. Преднізолон.

5. Йодид калію.

744. Хвора С, 36 років, поступила в клініку зі скаргами на задишку при незначному фізичному навантаженні, серцебиття, пітливість, слабкість, тремтіння кінцівок, втрату ваги за нормального апетиту. 18 років хворіє на ревматизм, постійно лікується. Погіршення стану наступило після психічної травми місяць тому. При обстеженні: підвищена вологість шкіри, ЧД 22 в 1 хв., ЧСС 130 уд. за 1 хв., ритм правильний. АТ 130/60 мм рт. ст. Аускультативно – мелодія митрального стенозу. ЕКГ: ознаки перевантаження лівого передсердя та правого шлуночка. Щитовидна залоза збільшена до II ступеня, дифузна, безболісна, еластичної консистенції, рухома. Які з перелічених діагнозів відповідають вказаній клінічній картині?

1. Дифузний токсичний зоб II ст., середньої важкості у хворої з ревматичним мітральним стенозом.

2. Ревматизм, активна фаза, митральний стеноз. Гіперплазія щитовидної залози II ст.

3. Аутоімуннийтиреоїдит гіпертрофічна форма у хворої з ревматичним мітральним стенозом.

4. Підгострийтиреоїдит у хворої з ревматичним митральним стенозом.

5. Жоден з цих діагнозів.

744. У хворого дифузним токсичним зобом, котрий лікується мерказолілом в дозі 45 мг на добу, на 14 день лікування зросла млявість, збільшилась температура тіла до 37,8 °С, з'явився біль у горлі при ковтанні. Чим найвірогідніше може бути спричинена подібна клінічна картина?

1. Розвитком паратонзилярного абсцесу.

2. Приєднанням гострої респіраторної інфекції.

3. Ідіосинкрадією до мерказолілу.

4. Алергією до мерказолілу.

5. Розвитком гранулоцитопенії.

744. У хворого дифузний токсичний зоб ІВ ст., тиреотоксикоз середньої важкості. Який із наведених лікарських засобів доцільно призначити з метою патогенетичного лікування?

А. Лізиноприл

В. Гідрохлоротіазид

С. Левотироксин

D. Строфантин

E. Тіамазол.

744. Хворий Н., 50 років, скаржиться на біль голови, сльозотечу, відчуття піску в очах, витрішкуватість, іноді – диплопію. Захворів раптово після перенесеного грипу. Лікувався в окуліста, однак без ефекту. Об’єктивно: шкіра волога, пульс 92 уд/хв., АТ 140/75 мм рт. ст. Виражений двобічний екзофтальм, кон’юнктивіт, рухи очних яблук обмежені. Щитоподібна залоза дифузно збільшена І В ст., гладка не болюча. Ознаки якої патології домінують у клінічній картині?

А. Тиреотоксикозу

В. Йододедефіцитного стану

С. Підгостроготиреоїдиту

D. Автоімунного тиреоїдиту

E. Автоімунної (тиреотоксичної) офтальмопатії.

744. У хворого з гіперпаратиреозом з'явилися нудота, блювання, різка м'язова слабкість, біль у животі. Рівень кальцію в крові — 3,5 ммоль/л. Що треба призначити хворому першочергово?

1. Внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду і фуросемід.

2. Преднізолон 40 мг внутрішньом'язево.

3. ДОКСА 1,0 внутрішньом'язево.

4. Мітраміцин внутрішньовенно в дозі 25 мкг/кг ваги.

5. Паратгормон 40 од. внутрішньом'язево.

744. Характерною ультрасонографічною ознакою дифузного токсичного зоба вважають:

1. Рівномірно підвищену ехогенність.

2. Рівномірно знижену ехогенність.

3. Неоднорідну ехоструктуру.

4. Нерівний контур залози.

5. Асиметрію ехографічної картини.

744. У хворої на другий день після тиреоїдектомії з'явились приступи судом. Вкажіть, які з приведених лікарських засобів необхідні для цієї хворої?

1. Седативні препарати.

2. Протисудомні засоби.

3. Препарати кальцію.

4. Нейролептики.

5. Препарати калію.

744. Усі твердження стосовно первинного гіперпаратиреозу вірні, крім:

1. Призначення хворим тіазидових діуретиків посилює гіперкальціємію чи виявляє її при наявності інших клінічних ознак гіперпаратиреозу.

2. Призначення хворим преднізолону у дозі 30 мг на протязі 5 днів зменшує гіперкальціємію.

3. Особливістю нирково-кам'яної хвороби при гіперпаратиреозі є двобічне ураження нирок, утворення рецидивуючихрентгенконтрастних коралоподібних камінців.

4. Біохімічними ознаками захворювання є гіпокальціємія, гіперфосфатемія, гіперкальціурія, гіперфосфатурія.

5. Симптомами ураження серцево-судинної системи є гіпертонія та порушення ритму серця.

744. Ознаками ураження шлунково-кишкового тракту при гіперпаратиреозі є:

1. Булімія.

2. Нудота.

3. Проноси.

4. Втрата ваги.

5. Пептичні виразки 12-палої кишки.

744. Ознаками третинного гіперпаратиреозу є наведені нижче, крім:

1. Аденоми прищитовидної залози.

2. Остеопорозу.

3. Розвивається на грунті вторинного гіперпаратиреозу.

4. Гіпокальціємії.

5. Високого рівня паратгормону в крові.

744. При якому захворюванні щитоподібної залози найчастіше виникають підстави для черезшкірної тонкоголкової біопсії?

А. Дифузному токсичному зобі.

В. Автоімунному тиреоїдиті.

С. Тиреотоксичній аденомі.

D. Вузловому нетоксичному зобі.

E. Підгостромутиреоїдиті.

744. Хвора К., 64 років, звернулася до лікаря зі скаргами на загальну слабкість, болі в кістках, м'язову слабкість, поліурію, полідипсію, втрату ваги при поганому апетиті, закрепи. Хворіє 10 років. Лікувалась у невропатолога з діагнозом полірадикулоневрит. 6 місяців тому при незначному навантаженні трапився перелом стегна, який погано зростався. Анамнез життя: оперована з приводу перфоративної виразки 12-палої кишки. Об'єктивно: шкіра бліда, суха, землистого відтінку. Кістки кінцівок деформовані, у місці перелому — несправжній суглоб. АТ — 180/100 мм рт. ст., пульс — 90 в 1 хвилину. Лабораторні дані: загальний аналіз крові: Ер. 2,6 1012 л, Нв 90 г/л, лейкоцити — 4,0 106 л, ШОЕ — 18 мм/год. Загальний аналіз сечі: ПВ 1009, реакція лужна, білок, цукор, ацетон відсутні, лейкоцити — 2—3 в полі зору, еритроцити — 1—2 в полі зору. Глюкоза крові — 5,2 ммоль/л, К — 4,2 ммоль/л, Na — 130 ммоль/л, Са — 2,9 ммоль/л, фосфор — 0,8 ммоль/л. ЕК.Г: скорочення інтервалу Т, тахікардія, дифузні зміни в міокарді. Рентген кісток: системний остеопороз, кісти, деформація кісток, патологічні переломи ребер, стегна, деформація хребта. Діагноз:

1. Постменопаузальний остеопороз.

2. Первинний гіперпаратиреоз.

3. Вторинний гіперпаратиреоз.

4. Злоякісна пухлина з метастазами в кістки.

5. Мієломна хвороба.

744. Які додаткові обстеження необхідні для підтвердження діагнозу в попередньому випадку?

1. Визначення рівня паратгормону в крові.

2. Екскреторна урографія.

3. УЗД ділянки шиї.

4. Визначення рівня паратгормону в крові, УЗД ділянки шиї.

5. Визначення добової екскреції 17-ОКС.

744. Яке лікування Ви призначите у випадку верифікації аденоми прищитоподібної залози?