1. Гіпоглікемічна кома

2. Епілепсія

3. Гіпокальціємічний криз

4. Правець

5. Гостре отруєння стрихніном.

542. Яка найчастіша причина вторинного гіперпаратиреозу?

1. Аденома прищитовидної залози

2. Гіперплазія всіх прищитовидних залоз

3. Недостатність вітаміну С

4. Хронічна ниркова недостатність

5. Аденома щитоподібної залози.

542. Хвора оперована з приводу дифузного токсичного зоба. Перед операцією пульс 96 уд/хв., АТ 125/70 мм рт. ст. На другий день стан різко погіршав: хвора збуджена, свідомість потьмарена, серцебиття, виражена пітливість, блювота. Пульс 166 уд/хв., миготлива аритмія. АТ 80/40 мм рт.ст. Температура 39⁰ С. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Післяопераційний сепсис

В. Гостра дихальна недостатність

С. Тиреотоксичний криз

D. Гіпопаратиреоз

E. Гостра серцево-судинна недостатність.

542. Хворий Р., 32 р., поступив зі скаргами на схуднення, виражену слабкість, серцебиття, тремор кінцівок, пітливість. Об’єктивно: щитоподібна залоза збільшена до ІІ ст, за рахунок усіх відділів, еластична, не болюча, АТ 180/60 мм рт. ст., пульс 120 уд/хв. Двобічна офтальмопатія ІІІ-ІV ст. Попередній діагноз:

А. Токсична аденома щитоподібної залози

В.Хронічний фіброзний тиреоїдит

С. Підгострий тиреоїдит, тиреотоксична стадія

D. Дифузний токсичний зоб

E. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан.

542. Дівчина 8 років, звернулася до лікаря зі скаргами на підвищену пітливість, серцебиття, схуднення, випереджання зросту у порівняні з однолітками. Виникнення хвороби пов'язує із надмірним навантаженням під час занять спортом. Пульс – 120 уд/хв., АТ 140/60 мм рт. ст. Тремор рук. Щитоподібна залоза збільшена до І В ст., еластична. Який вірогідний діагноз?

А. Гігантизм

В. Дифузний токсичний зоб

С. Фізична перевтома

D. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

E. Тиреотоксична аденома.

542. Хвора Д, 24 роки звернулася до лікаря зі скаргами на збільшення об’єму шиї, тремор рук, серцебиття та підвищену збудливість, які виникли після надмірної інсоляції. Щитоподібна залоза ІІ ст, еластична, аускультативно над нею вислуховується грубий систолічний шум. Вкажіть найбільш ймовірний діагноз.

А. Токсична аденома щитоподібної залози

В. Хронічний фіброзний тиреоїдит

С. Підгострий тиреоїдит

D. Дифузний токсичний зоб

E. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан.

542. Клінічними ознаками тривалого гіпопаратиреозу є наступні, крім:

1. Сухості шкіри.

2. Порідіння волосся.

3. Депресії.

4. Стенокардії.

5. Болів у кістках.

744. Хворий С., 35 років, хворіє на дифузний токсичний зоб. При цьому захворюванні трапляються такі симптоми, крім:

А. Краузе

В. Розенбаха

С. Бера

D. Грефе

E. Мебіуса.

744. У жінки 36 років виявлено дифузний токсичний зоб. Для клінічної картини цього захворювання характерні наступні симптоми, крім.

А. Тахікардії

В. Гіпертермії

С. Підвищеної збудливості

D. Психомоторної загальмованості

E. Систолічної гіпертензії.

744. У пацієнтки віком 36 років виявлено дифузний токсичний зоб. До очних проявів цього захворювання належать такі симптоми, крім:

А. Кохера

В. Грефе

С. Хвостека

D. Дальрімпля

E. Мебіуса.

744. При гіперпаратиреозіна R−графії черепа виявляють:

1. Ізольований остеопороз кісток склепіння черепа

2. Ізольований отеопороз стінки турецького сідла

3. Звапнення у ділянках базальних гангліїв

4. Симптом ″порожнього″ турецького сідла

5. Кістозне переродження кісток черепа ( фіброзно−кістозний остеїт).

744. Яка основна причина первинного гіперпаратиреозу?

1. Рак прищитоподібних залоз

2. Ураження нирок

3. Множинні аденоми прищитоподібних залоз

4. Солітарна аденома прищитоподібної залози

5. Ураження кісток.

744. Дайте оцінку результатів гормонального обстеження щитоподібної залози: загальний Т₄ – 220 нмоль/л, Т₃ – 5,68 нмоль/л, ТТГ – 0,05 мМО/л.

А. Латентний гіпотиреоз

B. Маніфестний гіпотиреоз

C. Норма

D. Латентний гіпертиреоз

E. Маніфестний гіпертиреоз.

744. Хворий 37 років доставлений у реанімаційне відділення. Зі слів родичів, упродовж року (за винятком останніх двох місяців) приймав мерказоліл. Загальний стан дуже тяжкий. Різке психомоторне збудження. Шкіра гаряча, волога, гіперемована, температура тіла 39,4⁰ С, дихання поверхневе. Пульс 180 уд/хв., миготлива аритмія, АТ 100/40 мм. рт. ст., глюкоза 5,6 ммоль /л, ацетон в сечі. Який попередній діагноз?

А. Тиреотоксичний криз

В. Гіперосмолярна кома

С. Гіпоглікемічна кома

D. Гіперлактацидемічна кома

Е. Кетоацидотична кома.

744. Оптимальна стартова доза тіамазолу при дифузному токсичному зобі середнього ступеня тяжкості складає:

А. 5–10 мг/добу

В. 10 – 15 мг/добу

С. 20 – 30 мг/добу

D. 30–40 мг/добу

E. 50 – 60 мг/добу.

744. Який із перелічених лікарських засобів доцільно призначити хворій Н., 48 років, якщо в неї діагностований дифузний токсичний зоб середньої важкості:

А. Мерказоліл

В. Преднізолон

С. Антиструмін

D. Розчин Люголя

E. Йодомарин.

744. Яка найчастіша причина вторинного гіперпаратиреозу?

1. Аденома прищитовидної залози

2. Гіперплазія всіх прищитовидних залоз

3. Недостатність вітаміну С

4. Хронічна ниркова недостатність

5. Аденома щитоподібної залози.

744. Хворий 37 років. Діагноз: первинний гіперпаратироз середньої важкості, кісткова форма (аденома лівої нижньої прищитоподібної залози). Виберіть метод лікування:

1. Петльовідіуретики

2. Клодронат 1.6 г/добу

3. Препарати кальцію

4. Селективна паратиреоїдектомія

5. Обмежити надходження кальцію з їжею.

744. Характерною ультрасонографічною ознакою дифузного токсичного зоба вважають:

1. Рівномірно підвищену ехогенність.

2. Рівномірно знижену ехогенність.

3. Неоднорідну ехоструктуру.

4. Нерівний контур залози.

5. Асиметрію ехографічної картини.

744. У хворої Н. з вираженою клінікою дифузного токсичного зоба III ст., клінічний перебіг ускладнений ендокринною офтальмопатією IV–V ступенів. Із вказаних лікувальних заходів їй показані всі, крім:

1. Рентгенотерапії на ділянки орбіт.

2. Глюкокортикоїдів у високих дозах.

3. Антитиреоїдних препаратів.

4. Діуретиків.

5. Біогенних стимуляторів.

744. У хворої М., 35 років, після субтотальної резекції щитовидної залози з приводу токсичного зоба виник тиреотоксичний криз. Який із вказаних лікувальних заходів їй показаний насамперед?

1. Мерказоліл.

2. Лазикс.

3. Контрикал.

4. Поляризуюча суміш (глюкоза, інсулін, препарати калію) з вітамінами, АТФ, кокарбоксилазою.

5. Анаприлін.

744. У жінки 50 років, яка тривалий час (9 міс.) приймає кордарон для корекції порушень серцевого ритму, з'явилась пітливість, тремор рук, відчуття болю та різі в очах. Назвіть можливу причину:

1. Клімактеричний синдром.

2. Міопатія.

3. Йод-індукований тиреотоксикоз.

4. Аміотрофія.

5. Гострий кон'юнктивіт.

744. Який вміст сироваткового кальцію є загрозливим для життя?

1. 2,0 ммоль/л

2. 3,0 ммоль/л

3. 3,5 ммоль/л

4. < 3,0 ммоль/л

5. < 2,0 ммоль/л.

744. У хворої Б.,57 років при біохімічному дослідженні крові була виявлена гіперкальціємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, підвищення рівня лужної фосфатази, білірубіну, АСТ,АЛТ. Ваш діагноз?

1. Гіперпаратиреоз

2. Хронічна печінкова недостатність

3. Хронічна ниркова недостатність

4. Хронічна надниркова недостатність

5. Гіпопаратиреоз.

744. При гіперпаратиреозі на R−графії черепа виявляють:

1. Ізольований остеопороз кісток склепіння черепа

2. Ізольований отеопороз стінки турецького сідла

3. Кістозне переродження кісток черепа (фіброзно−кистозний остеїт)

4. Звапнення у ділянках базальних гангліїв

5. Синдром ″порожнього″ турецького сідла.

744. Які зміни ЕКГ характерні для гіперпаратиреозу?

1. Вкорочення інтервалів ST

2. Вкорочення інтервалів QT і високий R

3. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка

4. Ознаки гіперкаліємії

5. Подовження інтервалів QT і ST.

744. У відділення інтенсивної терапії поступив хворий з підозрою на гіперкальціємічний криз. Вкажіть оптимальний варіант лікувальної тактики:

1. Форсований діурез, введення препаратів магнію

2. Регідратація, введення глюкокортикоїдів

3. Форсований діурез, введення серцевих глікозидів

4. Регідратація, введення препаратів кальцитоніну і фосфатів

5. Дегідратація, антикоагулянти, антиаритмічні.

744. Хворий І., 24 років, скаржиться на різку задишку в стані спокою, яка посилюється при незначному фізичному навантаженні, серцебиття, різку слабкість, тупий тривалий біль у ділянці серця. Захворювання почалося через тиждень після перенесеного грипу. До цього був здоровий. При обстеженні виявлено: стан ортопное, ЧД 28 за 1 хв., межі серця розширені вліво до передньої аксилярної лінії, вправо — за середню ключичну лінію, тони серця глухі, пульс слабкого наповнення 112 за 1 хв., АТ 100/70 мм рт. ст., в легенях за­стійні хрипи. Край печінки на 13 см нижче реберної дуги. Щитовидна залоза збільшена до II ступеня, дифузна, неболюча, рухома, еластичної консистенції. Аналіз крові і ШОЕ у нормі. ЕКГ: синусова тахікардія, різко виражені дифузні зміни міокарда. Ваш діагноз?

1. Дифузний токсичний зоб II ступеня середньої важкості.

2. Гострий дифузний міокардит вірусного генезу. Дифузний еутиреоїдний зоб II ст.

3. Аутоімуннийтиреоїдит, гіпертрофічна форма.

4. Дилятаційнакардіоміопатія. ХНК II Б ст.

5. Жоден з цих діагнозів.

744. Хвора Ц., 55 років, скаржиться на задишку при незначному навантаженні, постійне серцебиття, пітливість, значну втрату ваги, тремор рук. При обстеженні: ЧСС 128 уд. на 1 хв., пульс аритмічний, АТ 160/70 мм рт. ст., 1 тон серця підсилений, акцент II тону над легеневою артерією. ЕКГ: миготлива аритмія, зубець Т згладжений в усіх грудних відведеннях. Аналіз крові та ШОЕ в нормі. Діагноз?

1. ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, миготлива аритмія. ХНК І.

2. Інфекційно-алергійний міокардит, миготлива аритмія ХНК І.

3. Тиреотоксичнакардіоміопатія, миготлива аритмія ХНК І.

4. Гострий дифузний міокардит ХНК І.

5. Жоден з цих діагнозів.

744. Особливістю тахікардії при дифузному токсичному зобі є:

1. Зникає уві сні.

2. Непостійна й залежить від емоційної та фізичної напруги.

3. Постійна й не змінюється за зміни положення тіла.

4. Значно посилюється при переході з горизонтального до вертикального положення тіла.

5. Зникає після тривалого відпочинку.

744. Гіперпігментація шкіри при важкому тиреотоксикозі зумовлена:

1. Відносною недостатністю наднирників.

2. Надлишком глюкокортикоїдів.

3. Надлишком мінералокортикоїдів.

4. Посиленням деструкції кортизолу.

5. Посиленням деструкції меланотропіну.

744. До побічного впливу мерказолілу належить:

1. Затримка конверсії тироксину до трийодтироніну на периферії.

2. Зобогенний ефект.

3. Сповільнення атріовентрикулярної провідності.

4. Порушенням серцевого ритму.

5. Сповільнення метаболізму інших медикаментів.

744. У відділення інтенсивної терапії поступила хвора з судомами верхніх і нижніх кінцівок, „рука акушера”, „кінська стопа”. При огляді шкіра бліда, волога, пульс 80 уд/хв, АП 150/100 мм. рт. ст. З анамнезу відомо, що три тижні тому хвора перенесла оперативне втручання на щитовидній залозі. Ваш попередній діагноз?