1. Брадикардія.

2. Тахікардія.

3. Лейкоцитоз.

4. Втрата ваги.

5. Порушення ковтання.

542. Жінка 30 років, скаржиться на сухість шкіри, зниження пам'яті. При обстежені: язик збільшений, рефлекси сповільнені, набряк обличчя, суха, холодна на дотик шкіра. Вказані симптоми характерні для:

А. Еутиреоїдного зобу

В. Маніфестного гіпотиреозу

С. Латентного гіпотиреозу

D. Йододедефіцитного стану

Е. Автоімунного тиреоїдиту.

542. Хвора В., 28 років, протягом 3 місяців відзначає припухлість передньої поверхні шиї. Щитоподібна залоза збільшена до ІВ ст., помірно ущільнена, неоднорідна, не болюча. Пульс 70 уд/хв. АТ 120/60. Лабораторно виявлений високий вміст антитіл до тиреоглобуліну та тиреоїдної пероксидази. УЗД щитоподібної залози: ехогеність знижена, структура неоднорідна. Ваш діагноз?

А. Еутиреоїдний зоб

В. Первинний гіпотиреоз

С. Підгострий тиреоїдит

D. Автоімунний тиреоїдит

Е. Жоден із наведених.

542. Хвора С., 52 роки скаржиться на збільшення маси тіла, слабість, закрепи, погіршення пам'яті. Об'єктивно: сухість шкіри, помірний набряк обличчя та кінцівок. Пульс 60 уд/хв., АТ 110/60 мм рт. ст. УЗД: щитоподібна залоза зменшених розмірів, ехогеність знижена, структура нерівномірна. Антитіла до тиреоглобуліну – 150 МО/мл, тиреоїдної пероксидази – 400 МО/мл. Найбільш вірогідно, що у хворої:

А. Еутиреоїдний зоб

В. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоз

С. Підгострий тиреоїдит

D. Йододефіцитний гіпотиреоз

Е. Автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз.

542. Дайте оцінку результатам лабораторного обстеження пацієнта: загальний Т₄ – 40 нмоль/л, Т₃ – 0,68 нмоль/л, ТТГ – 12,4 ммоль/л.

А. Вторинний гіпотиреоз

В. Первинний гіпотиреоз

С. Еутиреоїдний стан

D. Первинний гіпертиреоз

Е. Вторинний гіпертиреоз.

542. Хворий К., 47 років, мешканець Прикарпаття, звернувся з приводу появи 3 місяці тому круглого утвору на шиї справа. Працював у зоні ЧАЕС у період 1987-1988 рр. Об'єктивно: ліва частка щитоподібної залози не побільшена, в нижньому полюсі правої частки пальпується вузлове утворення овальної форми розміром 3,2х2,5 см, щільної консистенції, з нерівною горбистою поверхнею, не болюче, рухоме. УЗД: майже всю праву частку займає утвір із зниженою неоднорідною ехогенністю та нечітким контуром, містить два невеликі кальцинати. Ваш попередній діагноз?

А. Рак щитоподібної залози

В. Автоімунний тиреоїдит

С. Підгострий тиреоїдит

D. Ендемічний зоб

Е. Спорадичний зоб.

542. Хворий К, звернувся з приводу появи 3 місяці тому круглого утвору на шиї справа. Самопочуття добре. Об'єктивно: Ліва частка щитоподібної залози не побільшена, в проекції правої частки пальпується вузол овальної форми розміром 3,2х2,5 см, щільної консистенції, обмежено рухомий, не болючий. Запропонуйте оптимальну тактику.

А. Активне спостереження

В. Йодид калію

С. Радіойодтерапія

D. Оперативне лікування

E. L – тироксин.

542. При обстеженні жінки 50 років виявлено вузловий зоб ІІ ст. Рівні Т₃ і Т₄ у крові злегка підвищені. УЗД: нижній полюс лівої частки займає утвір 2,5х2,0 см. із зниженою ехогенністю та нечітким контуром, містить два невеликі кальцинати. Який метод обстеження показаний для уточненого діагнозу?

А. Черезшкірна тонкоголкова біопсія

В. Визначення вмісту авто антитіл

С. Визначення вмісту ТТГ

D. Визначення вмісту тиреоглобуліну

Е. Сцинтиграфія.

542. До лікаря звернувся чоловік 62 років зі скаргами на перебої в діяльності серця. Об'єктивно: АТ 160/80 мм рт.ст., пульс 92 уд/хв., аритмічний. Щитоподібна залоза ІА ст., еластичної консистенції, гладка, не болюча. Яке з лабораторних досліджень є доцільним для підтвердження діагнозу?

А. Визначення вмісту антитіл до ТГ та ТПО

Б. Визначення вмісту тироксину в плазмі крові

С. Визначення вмісту тиреоглобуліну

Д. Визначення вмісту ТТГ, Т₃ і Т₄ в плазмі крові

Е. Визначення вмісту кальцитоніну у плазмі крові.

542. До ендокринолога звернувся чоловік 59 років, що протягом останніх 10 років спостерігається з приводу вузлового зоба ІІ ст. Об’єктивно: щитоподібна залоза ІІ ст. за рахунок правої частки, де пальпується нечітко відмежована щільна ділянка діаметром 2 см. На боковій поверхні шиї справа пальпується збільшений щільний лімфовузол. Ваш попередній діагноз?

А. Токсична аденома щитоподібної залози

В. Автоімунний тиреоїдит

С. Рак щитоподібної залози

D. Фіброзний тиреоїдит.

Е. Вузловий еутиреоїдний зоб.

542. У жінки 50 років виявлено вузловий зоб. На сцинтиграмі – „гаряча зона” в проекції вузла. Рівні Т₃ і Т₄ підвищені. Ваш діагноз?

А. Дифузний токсичний зоб

В. Рак щитоподібної залози

С. Автоімунний тиреоїдит

D. Токсична аденома щитоподібної залози

E. Підгострий тиреоїдит.

542. У хворого діагностовано фолікулярну аденому щитоподібної залози, еутиреоїдний стан. Яке лікування слід вважати методом вибору?

А. Тіамазол

В. Радіоактивний йод

С. Левотироксин

D. Спостереження

E. Оперативне лікування.

542. Гіпотиреоз у дітей проявляється усіма синдромами, за винятком:

А. Відставання у розумовому розвитку

В. Затримки статевого розвитку

С. Низькорослості

D. Пізнього закриття зон росту

E. Передчасного статевого дозрівання.

542. У хворої Н, 35 років виявлено гіпотиреоз. Які зміни органів травлення не характерні для цього захворювання?

А. Виразкова хвороба шлунка

В. Метеоризм

С. Закрепи

D. Ахлоргідрія

E. Холестаз, холелітіаз.

542. У хворого поступово з’явились скарги на загальну слабкість, хрипоту, сухий кашель, порушення ковтання. Щитоподібна залоза дифузно збільшена до ІІ ст., дуже щільної консистенції, з гладкою поверхнею, малорухома, не болюча. На сцинтиграмі – множинні „холодні” зони. Вміст антитиреоїдних автоантитіл і ТТГ в межах норми. Яке захворювання можна запідозрити?

А. Автоімунний тиреоїдит

В. Фіброзний тиреоїдит

С. Аденома щитоподібної залози

D. Ендемічний зоб

E. Підгострий тиреоїдит.

542. Усі нижче перелічені ознаки характерні для гіпотиреозу, крім:

1. Брадикардії.

2. Сонливості.

3. Підвищеної чутливості до тепла.

4. Низького основного обміну.

5. Зростання ваги.

542. Назвіть симптоми, що відрізняють гострий гнійний тиреоїдит від тиреоїдиту де Кервена:

1. Різкий біль в щитовидній залозі.

2. Набряк, гіперемія шкіри над щитовидною залозою.

3. Низьке поглинання І¹³¹.

4. Лейкоцитоз.

5. Високе ШОЕ.

542. До ознак гнійного гострого тиреоїдиту не належить:

1. Біль в щитовидній залозі.

2. Підвищене поглинання І¹³¹.

3. Збільшені болючі регіонарні лімфовузли.

4. Лейкоцитоз.

5. Підвищення температури тіла.

542. Все нижчеперечислене стосовно кретинізму вірне, крім:

А. Це важкий природжений гіпотиреоз, що супроводжується затримкою фізичного і психічного розвитку.

В.Зумовлений дефіцитом йоду в навколишньому середовищі.

1. Характерними ознаками є короткі кінцівки, велика голова з широким плоским носом, широко розташованими очима, збільшеним язиком.

2. Супроводжується дисгенезією епіфізів частіше в кістках кінцівок.

3. Своєчасна діагностика і лікування гіпотиреозу (не пізніше 2-х річного віку) запобігає розвитку психічних та фізичних порушень.

542. Найчастішою причиною первинного гіпотиреозу в дорослих є:

1. Тиреоїдит Хашимото.

2. Підгострий тиреоїдит де Кервена.

3. Дефіцит йоду в навколишньому середовищі.

4. Лікування карбонатом літію.

5. Пухлини щитовидної залози.

542. При наявності збільшення щитовидної залози III ступеня і явного гіпотиреозу для

встановлення діагнозу необхідні такі обстеження:

1. Визначення рівня ТТГ в крові.

2. Визначення рівня Т₄ в крові.

3. Сканування щитовидної залози з І¹³¹.

4. УЗ дослідження щитовидної залози.

5. Визначення рівня автоантитіл до тиреопероксидази.

542. В лікуванні гіпохромної анемії за гіпотиреозу найбільш суттєвим є:

1. Призначення препаратів заліза.

2. Призначення ціанкобаламіну.

3. Призначення замісної терапії тиреоїдними препаратами.

4. Малі дози андрогенів.

5. Корекція аутоімунних зрушень.

542. Виберіть призначення, котре не використовується в лікуванні гіпотиреоїдної коми:

1. Дроперидол 0,25—0,5 мл внутрішньом'язово кожні 12 годин.

2. Л-тироксин або ж трийодтиронін через шлунковий зонд по 50 мкг кожні 6 годин.

3. Пасивне зігрівання хворого.

4. Внутрішньовенна інфузія 100 мг преднізолону в 150 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

5. Внутрішньовенна інфузія 125 мг гідрокортизону в 250 мг 5 % розчину глюкози.

542. У хворого на аутоімунний тиреоїдит Хашимото при обстеженні виявлено нормальний рівень Т₄ в крові, рівень ТТГ — на верхній границі норми. Які додаткові обстеження необхідно зробити для оцінки функціонального стану щитовидної залози?

1. Тест з трийодтироніном.

2. Накопичення І¹³¹ щитовидною залозою.

3. Визначення основного обміну.

4. Тест з тироліберином.

5. Тест з пригніченням ТТГ.

542. Хворий К., 26 років. Протягом 2—3 років скаржиться на посилення головних болей, мерзлякуватість, апатію, зниження апетиту, закрепи, імпотенцію. Об'єктивно: шкіра бліда, холодна, суха. Незначне оволосіння на обличчі та тулубі. Адинамічний. Щитовидна залоза не пальпується. Пульс 60 на хвилину, АТ 80/50 мм рт. ст. Тони серця послаблені. Додаткові дані: 17КС— 18 мкмоль/л, 17ОКС — 11 мкмоль/л. Рентгенографія черепа: турецьке сідло 2,2x1,6 см, контури його чіткі. ТТГ — 30 млод/мл. Попередній діагноз?

1. Вторинний гіпотиреоз.

2. Первинний гіпокортицизм.

3. Гіпогонадизм первинний.

4. Гіпопітуітаризм.

5. Первинний гіпотиреоз, симптоматичний гіпогонадизм.

542. Хвора 56 років звернулась до поліклініки зі скаргами на наростаючу протягом року слабкість, сонливість, збільшення ваги, появу набряків на ногах. При обстеженні звертає увагу пастозність обличчя, гомілок та стоп, сухість шкіри. Межі серця зміщені вліво і вправо на 2 см, тони серця глухі. ЧСС 60 уд. та 1 хв., ритм правильний. АТ 150/90 мм рт. ст. Аналіз крові в нормі. ЕКГ: ритм синусовий, брадикардія, знижений вольтаж усіх зубців. Попередній діагноз?

1. ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, ХНК ПА.

2. Дилятаційна кардіоміопатія, ХНК II А.

3. Ожиріння. Дисметаболічна міокардіопатія, ХНК II А.

4. Гіпотиреоз. Міокардіодистрофія ХНК II А.

5. Жоден з цих діагнозів.

542. Зоб при аутоімунному тиреоїдиті має таку найхарактернішу ознаку:

1. Малорухомий, спаяний з м'якими тканинами.

2. Нерівномірно ущільнений.

3. Поверхня бугриста.

4. Частіше має дифузний характер.

5. Різко болючий при пальпації.

542. Назвіть ознаки, що відрізняють загострення аутоімунного тиреоїдиту Хашимого від підгострого тиреоїдиту де Кервена:

1. Наявність «зоба» в анамнезі.

2. Підвищення температури.

3. Симетричне збільшення щитовидної залози.

4. Підвищення ШОЕ.

5. Відсутність ознак тиреотоксикозу.

542. Етіопатогенетичними факторами тиреоїдиту Хашимото є:

1. Стрептококи.

2. Тиреоїдстимулюючі антитіла.

3. Стрес.

4. Вірус паротиту.

5. Автоантитіла до тиреопероксидази.

542. Для початкових стадій підгострого гранульоматозного тиреоїдиту не характерно:

1. Збільшення щитовидної залози.

2. Низьке поглинання І¹³¹.

3. Втрата ваги.

4. Набряки кінцівок.

5. Підвищений лейкоцитоз.

542. Який зі вказаних тестів найбільш чутливий в оцінці компенсації первинного гіпотирозу?

1. Рівень тироксину крові.

2. Рівень трийодтироніну крові.

3. Рівень тиротропіну крові.

4. Рівень антитироідних антитіл.

5. Рівень тироїдзв'язуючого глобуліна.

542. Найбільш біологічно активними тироїдними препаратами є:

1. Тиреоїдин.

2. Тироксин.

3. Трийодтиронін.

4. Тиреотом-форте.

5. Тиреотом.

542. Якому препарату варто надати перевагу при виведенні хворого з гіпотироїдної коми?

1. Трийодтироніну гідрохлорид.

2. Л-тироксин.

3. Тиреоїдин.

4. Тиреокомб.

5. Тиреотом.

Завдання 6. При первинному призначенні замісної терапії хворим гіпотиреозом пропонується така схема:

1. Призначення ударних доз й поступове зменшення по досягненню еутиреозу.

2. Призначається мінімальна доза, котра збільшується поступово кожних 3—4 тижні.

3. Призначається мінімальна доза, за переносимості зразу ж вона збільшується до максимальної.

4. Призначається мінімальна доза.

5. Призначення ударних доз.

542. Хвора Ш., 58 років, скаржиться на загальну слабкість, сонливість, зниження пам'яті, періодичний біль у ділянці серця при ходьбі, мерзлякуватість, схильність до закрепів. Значно збільшилась маса тіла на 8 кг. Об'єктивно: ріст 167 см, маса тіла 97 кг, розподіл підшкірної жирової клітковини рівномірний; шкіра суха, обличчя одутле, стегна, стопи, кисті рук пастозні; спостерігається випадання волосся на голові в ділянці зовнішніх частин брів; щитовидна залоза не збільшена; пульс 62 на 1 хв., ритмічний, АТ 160/90 мм рт. ст., меж серця збільшені вліво, тони значно послаблені; печінка на 2 см виступає з-під реберної дуги. Обстеження: загальний аналіз крові та сечі без відхилень холестерин крові 8 ммоль/л, глюкоза 4,8 ммоль/л, натрій плаз ми крові 134 ммоль/л. Добова екскреція 17-ОКС — 34 ммоль ЕКГ: ритм синусовий, правильний, знижений вольтаж. Діагноз?

1. Гіпоталамічне ожиріння II—III ст.

2. Гіпотиреоз. Ендокриннообмінне ожиріння II—IV ст.

3. ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, ХНК-ПА. Аліментарне ожиріння II—III ст.

4. Церебральне ожиріння II—III ст., ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, ХНК-ПА.

5. Жоден з цих діагнозів.

542. Жінка 28 років звернулася до лікаря зі скаргами на різку загальну слабкість, головокружіння, болі і слабкість у м'язах, сонливість. З анамнезу стало відомо, що почуває себе хворою на протязі року, коли з'явилася немотивована слабкість, зниження загального тонусу, сонливість, головокружіння. За цей час збільшилася вага на 15 кг при поганому апетиті, менструальний цикл порушився, на протязі півроку місячних не було. Мати хворої оперована з приводу зоба. Об'єктивні дані: вага надмірна, шкіра бліда з жовтуватим відтінком, низької вологості. Тургор шкіри підвищений, обличчя і кінцівки набряклі. АТ 100/80 мм рт. ст., пульс 56 в хвилину. Тони серця глухі, границі серцевої тупості розширені. Щитовидна залоза не пальпується. З молочних залоз при надавленні виділяється молоко. Результати обстеження: Загальний аналіз крові — Ер. 2,7-10¹²/л, гемоглобін 80 г/л, лейкоцити — 4,5-10⁹/л, ШОЕ— 24 мм/годину. Цукор крові — 3,0 ммоль/л. Загальний аналіз сечі без особливостей. ЕКГ — брадикардія, зниження вольтажу зубців, дифузні метаболічні зміни в міокарді. ПКХ — синдром гіподинамії. Час ахілового рефлексу збільшений. Рівень Т₄ — 50 нмоль/л, Т₃ — 0,3 нмоль/л, ТТГ — 30 мкод/мл, пролактин — 60 мкг/л. Діагноз у цієї хворої:

1. Гіпоталамічне ожиріння.

2. Пролактинома гіпофіза, вторинний гіпотиреоз.

3. Первинний гіпотиреоз, синдром Ван-Віка.

4. Пангіпопітуітаризм.

5. Інсулома.

542. Що необхідно призначити для лікування галактореї-аменореї у випадку декомпенсованого гіпотиреозу?

1. Л-тироксин.

2. Парлодел.

3. Л-допа.

4. Естрогени.

5. Прогестерон.

542. Гіпотиреоз зветься первинним у всіх випадках, окрім:

1. Зменшенням продукції гормонів в щитовидній залозі.

2. Зменшенням продукції тиротропного гормону.

3. Після хірургічних втручань на щитовидній залозі.

4. Після лікування радіоактивним йодом.

5. Приймання тиреостатичних засобів.

542. Причинами збільшення щитовидної залози при тиреоїдиті де Кервена є:

1. Лімфоцитарна інфільтрація.

2. Стимуляція ТТГ.

3. Дія тиреостимулюючих антитіл.

4. Набряк внаслідок запалення.

5. Гіперплазія тироцитів.

542. Причиною тиреотоксикозу при тиреоїдиті де Кервена є:

1. Гіперплазія тиреоїдного епітелію.

2. Стимулююча дія ТТГ.

3. Стимулююча дія антитіл.

4. Некроз тироцитів.

5. Антитіла до тиреоглобуліну.

542. До симптомів ураження серцево-судинної системи при гіпотиреозі відносяться перелічені нижче, окрім:

1. Брадикардії.

2. Гіпертензії.

3. Перикардиту.

4. Збільшення серцевого викиду.

5. Зменшення амплітуди зубців ЕКГ.

542. Який тип анемії найчастіше зустрічається при гіпотиреозі?

1. Гіпохромна мікроцитарна анемія.

2. Гіперхромна макроцитарна анемія.

3. Серповидноклітинна анемія.

4. Перніциозна анемія.

5. Нормохромна нормоцитарна анемія.

542. Швидке нарощування дози тиреоїдних гормонів при гіпотиреозі може бути безпечним:

1. У хворих з ішемічною хворобою серця.

2. У хворих з важкою формою гіпотиреозу.

3. У хворих з супутнім гіпокортицизмом.

4. У дітей.

5. У хворих похилого віку.

542. Який з перечислених факторів сприяє розвитку вторинного гіпотиреозу?

1. Загальні захворювання щитовидної залози.

2. Гіпопітуітаризм.

3. Тиростатична медикаментозна терапія.

4. Вроджене порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів.

5. Ендемічний зоб.

542. Який із вказаних лабораторних тестів є найбільш чутливим для ранньої діагностики первинного гіпотиреозу?

1. Вміст у крові загального тироксину.

2. Вміст у крові вільного тироксину.

3. Рівень трийодтироніну плазми крові.

4. Рівень тиротропіну в плазмі крові.

5. Поглинання щитовидною залозою радіоактивного йоду.

542. Чи потрібно призначати замісну терапію хлопчику 15 років, в якого через 6 місяців після резекції щитовидної залози зростає млявість, одутлість обличчя, значна сухість шкіри?

1. Не потрібно, гіпотироз у хлопчика транзиторний.

2. Не потрібно, тироїдні препарати блокують стимулюючу дію тирогропіну на культю щитовидної залози.

3. Потрібно, оскільки є явні ознаки гіпотирозу.

4. Потрібно, однак під контролем лабораторних параметрів.

5. Призначити тифоїдні препарати до ліквідації проявів гіпотирозу, а потім відмінити.

542. Жінка похилого віку потрапила до лікарні у тяжкому стані. АТ — 90/60 мм рт. ст., пульс — 56 ударів за хвилину, частота дихання—12 за хвилину. Температура тіла 35,8 °С. Шкіра бліда, холодна, надто суха. Волосся рідке, тонке, на голові ділянки алопеції. Тони серця глухі, шуми не вислуховуються. Живіт збільшений, перистальтика не вислуховується. Набряки на гомілках і навколо очей. Попередній діагноз?