11. Адреналін.

12. Соматостатин.

13. Глюкагон.

14. Норадреналін.

15. Пролактин.

518. За який проміжок часу можна оцінити якість лікування цукрового діабету враховуючи рівень глікозильованого гемоглобіну?

6. 2-3 тижнів.

7. 3-4 тижнів.

8. 6-8 тижнів.

9. 2-3 місяці.

10. 4-5 місяців.

519. Як впливають катехоламіни на обмін ліпідів?

6. Стимулюють синтез жирних кислот.

7. Активують процеси ліпогенезу.

8. Стимулюють процеси диференціації адипоцитів.

9. Стимулюють ліполіз в жировій тканині.

10. Пригнічують процеси диференціації адипоцитів.

ммоль/л. Встановіть вірний діагноз?

11. Цукровий діабет.

12. Порушена глікемія натще.

13. Порушена толерантність до глюкози.

14. Толерантність до глюкози не змінена.

15. Потребує додаткових обстежень.

521. Жінка 54 років, менопауза. Тривалий час турбує свербіж зовнішніх статевих органів. Лікується у гінеколога в зв'язку з кандидозом вульви. Глюкозурія відсутня. Глікемія натще серце тричі: 4,5; 5,1; 5,6 ммоль/л. Які з вказаних обстежень необхідно призначити пацієнтці?

26. Обстежити у мікологічній лабораторії для визначення серотипу кандид.

Визначити чутливість кандид до медикаментів.

1. 520. Хворому з стійким дерматомікозом при кілька кратному обстеженні виявлено наступні показники глікемії: натще — 5,55 ммоль/л та 6,68 ммоль/л, протягом дня — 7,85; 9,11; 11,13

2. Провести ТТГ.

3. Визначити добову глюкозурію.

4. Визначити концентрацію фруктозаміну.

522. До ендокринолога звернулась жінка в зв'язку з невиношуванням вагітності. З анамнезу встановлено, що перша вагітність закінчилась внутріутробною загибеллю плоду в 38 тижнів, дві наступні - ранніми спонтанними абортами. Кожен раз під. час вагітності спостерігається глюкозурія. При огляді огрядна. Яке з вказаних обстежень варто провести першочергово?

16. Визначити тип дисліпопротеінемії.

17. Медико-генетичне консультування.

18. Провести базальну термометрію.

19. Визначити толерантність до глюкози.

20. Визначити рівень ІРІ.

523. У хворого 52 років вчетверте протягом року загострюється хронічний панкреатит. Глікемія 10,1 ммоль/л, НвА1с — 9%, глюкозурія 3,5 %, кетонурія (++++). Встановіть вірний діагноз.

16. Цукровий діабет 1 тип.

17. Цукровий діабет 2 тип.

18. Інший тип діабету, зумовлений автоімунним ураженням підшлункової залози.

19. Цукровий діабет, індукований ліками.

20. MODY – діабет.

524. На консультацію до ендокринолога звернувся чоловік 63 років із скаргами на свербіння шкіри, котре найбільше турбує в нічний час. Свербіння турбує 6 місяців. Консультувався у дерматолога. Діагностовано сенільний свербіж й призначено бовтанку з оксидом цинку та ментолом. Вона приносить полегшення на 20—30 хвилин після змазування шкіри. За рекомендацією сусідки приймав метформін 500 двічі на день. Свербіж зник. На даний момент препарат не приймає, оскільки закінчилась упаковка. При огляді значна сухість шкіри, ескоріації на ній. Печінка ущільнена, збільшена, нижній край її на 2 см нижче від краю реберної дуги. Встановіть попередній діагноз.

6. Хронічний гепатит.

7. Рак печінки.

8. Рак головки підшлункової залози.

9. Атиповий дерматит.

10. Цукровий діабет 2 тип. Метаболічна гепатопатія.

525. Аліса 7,5 років захворіла діабетом під час пневмонії. Діабет компенсується введенням інсуліну Актрапід НМ 4 ОД вранці, 6 ОД в обід, 4 ОД перед вечерею, 2 ОД о 23:00. Через 2 тижні лікування в дитини почались гіпоглікемії. Добова доза інсуліну зменшена до 8 ОД. Зберігається нормоглікемія, аглюкозурія. З чим пов'язано зменшення потреби у інсуліні?

16. Спонтанною ремісією цукрового діабету.

17. Відміною медикаментів, що застосовувались в етіопатогенетичній терапії пневмонії.

18. Розрішенням гострого запального процесу (пневмонії).

19. Інсулінотерапію необхідно відмінити, оскільки діагноз “цукровий діабет” був встановлений хибно.

20. Відновленням функції легень, внаслідок чого поліпшується окиснення глюкози крові.

526. У жінки 84 років, яка страждає на надвагу, при обстеженні (ТТГ) двічі через 1 годину зафіксовано глікемію 9,4 ммоль/л, через дві години – 7,6 ммоль/л. Суттєвих для діабету скарг нема. Встановіть вірний діагноз.

16. Здорова.

17. Цукровий діабет 2 типу.

18. Цукровий діабет 2 типу з ожирінням.

19. Порушена толерантність до глюкози.

20. Діабет відсутній.

527. У хворого на ревматоїдний поліартрит, з приводу якого він постійно приймає різну протизапальну терапію, діагностовано цукровий діабет легкої форми (глікемія натще– 7,2 ммоль/л). Причиною гіперглікемії може бути:

A. Прийом саліцилатів.

B. Прийом глюкокортикоїдів.

C. Прийом препаратів золота.

D. Порушення дієтичного режиму і вживання продуктів збагачених на легкозасвоювані вуглеводи.

E. Застосування фізичного навантаження та фізіопроцедур.

528. У хворого 37 років раптово після психотравми з’явилася сухість в роті, часте сечовиділення, втрата маси тіла. Глікемія натще 8,2 ммоль/л,, в сечі 2% цукру. Якому фактору належить провідна роль у патогенезі даного захворювання?

A. Збільшення секреції глюкагону.

B. Збільшення секреції соматостатину.

C. Гіперфункція наднирників.

D. Зниження проникливості базальної мембрани клубочків для глюкози.

E. Зменшення кількості бета-клітин підшлункової залози.

529. Хворому з стійким дерматомікозом при кілька кратному обстеженні виявлено наступні показники глікемії: натще — 5,55 ммоль/л та 6,68 ммоль/л, протягом дня — 7,85; 9,11; 11,13 ммоль/л. Встановіть вірний діагноз.

16. Цукровий діабет.

17. Порушена глікемія натще.

18. Порушена толерантність до глюкози.

19. Толерантність до глюкози не змінена.

20. Потребує додаткових обстежень.

530. До лікаря звернувся хворий 44 років із скаргами на незвичайний запах сечі — гнилих яблук. З анамнезу вияснено, що захворів 2 тижні тому під час відрядження до Індії. Турбує спрага, поліурія, втрата ваги до 12 кг. Об΄єктивно: язик сухий, прикоренево обкладений брудним налетом, хейлоз. Нижній край печінки + 2,0 см з-під краю реберної дуги, ущільнений. Метеоризм. Призначте найбільш доцільні обстеження для оцінки стану хворого.

16. Визначення активності АсТ, АлТ.

17. Визначення австралійського антигену.

18. Визначення активності гамаглутамілтрансферази.

19. Визначення рівня глікемії.

20. Визначення рівня фруктозаміна.

531. Хвора з синдромом Піквіка поступає до стаціонару. В анамнезі епізодична глюкозурія, глікемія натще серце 6,0 ммоль/л. Яке з вказаних обстежень найточніше відображає стан вуглеводного обміну на день обстеження?

16. Рівень ІРІ.

17. Рівень С-пептиду.

18. Концентрація НвА1с.

19. ТТГ.

20. Добова глюкозурія.

532. У чоловіка 48 років з ожирінням та гіпертонією перед від'їздом на санаторно-курортне лікування визначили глюкозу в крові 8,2 ммоль/л, в сечі 1,5 % цукру, сліди ацетону. Про який тип діабету може йти мова?

16. Цукровий діабет тип 1.

17. Цукровий діабет тип 2.

18. Вторинний діабет, зумовлений ожирінням.

19. Медикаментозно - індукований діабет.

20. Вторинний діабет, зумовлений артеріальною гіпертензією.

533. Визначення глікозильованого гемоглобіну використовується для:

16. Щоденного контролю стану цукрового діабету.

17. Орієнтовної дози інсулінотерапії за вперше виявленого діабету.

18. Корекції дози інсулінопрепаратів за кетозу.

19. Корекції дози пероральних гіпоглікемізатів.

20. Оцінки стану компенсації діабету за тривалий період.

534. Який з вказаних продуктів глікозилювання найточніше відображає рівень глікемії, протягом попередніх 10-и днів?

16. Нв А_Іс.

17. Нв А_Іа.

18. Нв А_Ів.

19. Фруктозамін.

20. Сумарні продукти глікозилювання гемоглобіну.

535. Хворі на цукровий діабет 2 типу як правило:

16. Мають дефіцит маси тіла.

17. Застосовують інсулінотерапію.

18. Схильні до кетозу.

19. Лікуються пероральними цукрознижуючими препаратами.

20. Схильні до гіпоглікемії.

536. Визначення С-пептиду дозволяє:

31. Прогнозувати швидкість розвитку судинних ускладнень.

32. Оцінити функціональний стан бета-клітин підшлункової залози.

33. Внести корекцію в інсулінотерапію.

34. Внести корекцію в прийом пероральних гіпоглікемізатів.

35. Діагностувати причину лабільності діабету.

537. Які з перечисленних препаратів можуть спричинити порушення толерантності до глюкози?

16. Ацетилсаліцилова кислота.

17. Аскорбінова кислота.

18. Клопідогрель.

19. Дихлотіазид.

20. Еналаприлу малеат.

538. Вкажіть ендокринні захворювання, за котрих можливий розвиток вторинного цукрового діабету.

16. Дифузний нетоксичний зоб..

17. Феохромоцитома.

18. Нецукровий діабет.

19. Інсулінома.

20. Адрено-генітальний синдром.

539. Визначення С-пептиду дозволяє судити про секрецію інсуліну:

16. Лише у хворих, котрі ніколи не отримували інсуліну.

17. Лише при вперше виявлених випадках цукрового діабету 1 типу.

18. Лише в осіб з цукровим діабетом 2 типу, котрі ніколи не приймали пероральних цукрознижуючих препаратів.

19. На фоні інсулінотерапії.

20. За всіх вищеперерахованих станах.

540. Хворий М., 32 років, шофер машини швидкої допомоги скаржиться на втрату маси тіла (18 кг впродовж останніх 2-х місяців), поліурію, полідипсію. Глікемія натще серце 18,4 ммоль/л, глікозурія 3,0%, кетонові тіла (+). За який тип діабету можна думати в даному випадку?

31. 1 тип ЦД.

32. 2 тип ЦД.

33. Ліпоатрофічний діабет.

34. Вторинний діабет, зумовлений постійними стресами.

35. Панкреатичний діабет.

541. При яких показниках глюкозотолерантного теста слід діагностувати цукровий діабет:

A. Натще від 3,3 до 5,5 ммоль/л.

B. Натще від 5,5 до 6,1 ммоль/л.

C. Натще більш як 6,1 ммоль/л, через 2 години після ТТГ більше як 7,8 ммоль/л.

D. Через 2 години після ТТГ більше як 11,1 ммоль/л.

E. Натще серце більш як 6,1 ммоль/л, через 2 години після ТТГ більше як 11,1 ммоль/л.

­­--­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­-------------------------

542. Жінка 58 років скаржиться на апатію, млявість, зниження пам'яті, мерзлякуватість, сухість шкіри, закрепи, набряк обличчя. Об’єктивно: температура 36,0⁰ С, пульс – 56 у/хв., АТ – 110/80. На ЕКГ зниження вольтажу, зменшення зубця Р та сплощення зубця Т. Концентрації гормонів: загальний Т4 – 40 нмоль/л, ТТГ – 12,4 мМО/л. Щитоподібна залоза збільшена до ІІ ступеня, помірно ущільнена та неоднорідна, не болюча. Ваш діагноз?

А. Підгострий тиреоїдит

B. Автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз

C. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

D. Дифузний токсичний зоб

E. Ендемічний зоб, еутиреоїдний стан.

542. Хвора В., 3 роки, поступила в стаціонар з приводу природженого гіпотиреозу. Який із наведених препаратів необхідно призначити?

А. Левотироксин

B. Соматотропні

C. Йодид калію

D. Тіамазол

E. Преднізолон.

542. Хвора В., 3 роки, поступила в стаціонар з приводу затримки фізичного та психічного розвитку. Об’єктивно: зріст 52 см, маса тіла 13 кг. Виражена сухість шкіри, волосся рідке та ламке. Череп великий, тім’ячко не закрите. Язик виступає з порожнини рота. Пульс 56 уд/хв. Тони серця приглушені. Щитоподібна залоза не побільшена. Розумовий та фізичний розвиток відстає від паспортного. Сформулюйте попередній діагноз.

А. Підгострий тиреоїдит

B. Природжений гіпотиреоз

C. Автоімунний тиреоїдин, гіпотиреоїдна фаза.

D. Ендемічний зоб

E. Спорадичний зоб.

542. З анамнезу хворої М., 46 років, відомо про хронічний тиреоїдит. Останнім часом її турбують мерзлякуватість, адинамія, загальмованість, сонливість, закрепи, зниження пам'яті. Об’єктивно: шкіра бліда, суха, холодна та набрякла, випадіння брів і волосся на скронях. АТ 100/70 мм рт. ст, брадикардія. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Ендемічний зоб, еутиреоїдний стан

В. Хронічний фіброзний тиреоїдит

С. Аутоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

D. Вторинний гіпотиреоз

E. Автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз.

542. У хворого діагностовано гострий гнійний тиреоїдит у стадії абсцедування. Який із наведених методів лікування доцільно застосувати?

А. Оперативне лікування

В. Тіамазол

С. Радіойодтерапію

D. Преднізолон

E. Йодид калію.

542. У комплексному лікуванні тиреотоксичного кризу призначають наступні препарати, крім:

А. Анаприліну

В. Розчину Люголя

С. Адреналіну

D. Кордіаміну

E. 40% р-ну глюкози.

542. Хвора Л., 42 роки. Прооперована з приводу дифузного токсичного зоба ІІІ ст.. Через місяць після операції у хворої з'явилися судомні скорочення м'язів кінцівок. Об’єктивно: Пульс 76 уд/хв.., АТ 136/80, симптоми Хвостека, Труссо позитивні. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Післяопераційний гіпотиреоз

В. Рецидив зоба

С. Вегето-судинна дистонія

D. Післяопераційний гіпопаратиреоз

E. Жоден із вказаних.

542. Хлопчику 10 днів, млявий, малорухливий, постійно сонливий, страждає на закрепи. Кричить рідко, голос грубий. Об’єктивно: язик великий; шкіра суха, жовтуватого кольору, холодна. Брадикардія, артеріальна гіпотензія. Щитоподібна залоза не палькується. Каріотип 46ХY. Встановіть ймовірний діагноз.

А. Хвороба Дауна

В. Природжений гіпотиреоз

С. Гемолітична хвороба новонародженого

D. Залізодефіцитна анемія

E. Ендемічний зоб.

542. У жінки 35 років скарги на мерзлякуватість, адинамію, загальмованість, сонливість. Об’єктивно: шкіра бліда, суха, холодна та набрякла, випадіння брів і волосся на скронях. АТ 100/70 мм рт. ст, брадикардія, у порожнині перикарда рідина. На ЕКГ брадикардія, низький вольтаж комплексів QRS і зубців Р і Т. Щитоподібна залоза не збільшена. Який діагноз найбільш вірогідний?

А. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

В. Ендемічний зоб

С. Підгострий тиреоїдит

D. Гіпотиреоз

E. Серцево-судинна недостатність.

542. Хвора О., 42 роки, скаржиться на емоційну лабільність, тахікардію під час хвилювання, гіпергідроз долонь. Щитоподібна залоза збільшена до ІВ ст., помірно ущільнена та неоднорідна, поверхня дольчаста. УЗД: ехогеність залози знижена, структура неоднорідна. ТТГ – 2,1 мМО/л, вільний Т₄ – 13,6 пмоль/л. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Первинний гіпотиреоз

В. Вторинний гіпотиреоз

С. Первинний гіпертиреоз

D. Вторинний гіпертиреоз

E. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан.

542. Жителька Нагірнянського району Івано-Франківської області, 23 роки, скаржиться на невиношування вагітності (в анамнезі – 2 викидні). Щитоподібна залоза ІА ст., м'яка, однорідна. Клінічні ознаки дисфункції щитоподібної залози відсутні. Рівень тироксину у плазмі крові 77 нмоль/л, ТТГ – 12,0 мМО/л. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Маніфестний гіпотиреоз

В. Йододефіцитний субклінічинй гіпотиреоз

С. Тиреотоксикоз

D. Підгострий тиреоїдит

E. Зоб Гашімото.

542. Хвора госпіталізована в клініку після перенесеного грипу. З анамнезу (зі слів родичів) відомо про гіпотиреоз, останні 6 місяців не лікувалася. При огляді свідомість відсутня, сухожилкові рефлекси знижені, температура тіла 35,5⁰ С, дихання 10 за 1 хв, поверхневе. АТ 80/ 50 мм рт. ст. Пульс 48 уд/хв, у порожнині перикарда рідина. На ЕКГ низький вольтаж комплексів QRS і зубців Р і Т. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Гостре порушення мозкового кровообігу

В. Інфаркт міокарда.

С. Гостра серцево-судинна недостатність

D. Гіпотиреоїдна кома

E. Хронічна надниркова недостатність.

542. У хворої 26 років з післяопераційним гіпотиреозом, яка отримувала L - тироксин по 100 мкг двічі на день, з'явилися тахікардія, пітливість, роздратованість, порушення сну. Визначте тактику подальшого лікування.

А. Зменшити дозу тироксину

В. Додати тіамазол

С. Призначити бета-адреноблокатори

D. Збільшити дозу тироксину

E. Призначити седативні препарати.

542. У хворої К., 46 років, через півроку після субтотальної резекції щитоподібної залози з'явились загальна слабість, апатія, сонливість, випадіння волосся, сухість шкіри, закрепи. Пульс 60 уд/хв., АТ 130/80 мм рт. ст. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Йододедефіцитний стан

В. Підгострий тиреоїдит, гіпотиреоїдна стадія

С. Автоімунний тиреоїдит

D. Післяопераційний гіпотиреоз

E. Гіпертиреоз.

542. Пацієнтка С., 25 років, скарг не має. Під час профогляду виявлено збільшення щитоподібної залози. Постійно проживає у Сколівському районі. Об'єктивно: щитоподібна залоза збільшена до ІІ ст., однорідної консистенції, еластична, не болюча. Загальний Т₄ – 80 ммоль/л, Т₃ – 2,3 ммоль/л, ТТГ- 3,6 мМО /л.

А. Дифузний токсичний зоб

В. Підгострий тиреоїдит

С. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

D. Ендемічний зоб, еутиреоїдний стан

E. Ендемічний зоб, гіпотиреоз.

542. Хвора К., 52 роки, скаржиться на збільшення маси тіла, слабість, неприємні відчуття в ділянці шиї. Об’єктивно: сухість шкіри, помірний набряк обличчя та кінцівок. Пульс 60 уд/хв. Щитоподібна залоза збільшена до ІІ ст., неоднорідна, не болюча. Антитіла проти тиреоїдної пероксидази 300 МО/мл. Рівні гормонів: загальний Т₄ – 40 нмоль/л, Т₃ – 0,68 нмоль/л, ТТГ – 12,4 мМО/л. Ваш діагноз?

А. Ендемічний зоб

В. Підгострий тиреоїдит

С. Автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз

D. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

E. Фіброзний тиреоїдит.

542. Пацієнтка С., 18 років, скарг не має. Під час профогляду виявлено збільшення щитоподібної залози. Постійно проживає у Сколівському районі. Об'єктивно: щитоподібна залоза збільшена до ІІ ст., однорідної консистенції, еластична, не болюча, чутлива при пальпації. Загальний Т₄ – 80 ммоль/л, ТТГ- 1,8 мМО/л. Призначте терапію.

А. L-тироксин

В. Тіамазол

С. Йодид калію

D. Комбінація L-тироксину і йодиду калію

E. Жоден з наведених засобів.

542. Головною причиною збільшення щитовидної залози при тиреоїдиті Хашимото є:

1. Гіперплазія тироцитів.

2. Утворення фіброзної тканини.

3. Стимуляція ТТГ.

4. Лімфоїдна інфільтрація залози.

5. Вплив антимікросомальних антитіл.

542. «Дефект накопичення» на сканограмі щитовидної залози може бути ознакою:

1. Підгострого тиреоїдиту.

2. Злоякісної пухлини.

3. Тиреоїдиту Ріделя.

4. Гострого гнійного тиреоїдиту.

5. Будь-яко ї наведеної патології.

542. Тиреоїдит Ріделя необхідно в першу чергу диференціювати з:

1. Дифузним токсичним зобом.

2. Тиреоїдитом Хашимото.

3. Раком щитовидної залози.

4. Підгострим тиреоїдитом де Кервена.

5. Токсичною аденомою щитовидної залози.

542. Клінічними проявами тиреоїдиту Ріделя можуть бути: