- •1.Зміст та завдання організації використання земель в сучасних умовах.
- •2.Система землекористування як об’єкт організації використання земель.
- •3.Теоретичні основи збалансованого землекористування.
- •4. Значення організації використання земель для збалансованого землекористування.
- •5.Науково-методичні підходи до просторової організації території з врахуванням екологічних, економічних та соціальних чинників розвитку землекористування.
- •6.Теоретико-методологічні засади диференційованого землекористування.
- •7.Зонування земель як комплексний метод раціоналізації землекористування.
- •8.Мета, цільові напрями та завдання зонування земель.
- •9.Основні підходи до зонування земель.
- •10.Регіональні особливості організації раціонального використання та охорони земель.
- •11. Значення загальнодержавних і регіональних програм використання і охорони земель для удосконалення просторової організації території землекористування.
- •Особливості організації територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •Зміст організації використання земель на місцевому рівні.
- •Основні підходи і вимоги до створення інвестиційно-привабливого землекористування агроформування в ринкових умовах.
- •16. Особливостіорганізаціївикористаннямеліорованих земель.
- •17. Особливості організації використання техногенно забруднених земель.
- •18. Зарубіжний досвід консолідації земель.
- •19. Значення консолідації земель для оптимізації сільськогосподарського землекористування.
- •20. Зміст проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення.
- •21. Обґрунтування консолідації земель для землеохоронних цілей.
- •22. Зміст та завдання ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території.
- •23. Особливості організації використання земель в ерозійно небезпечних агроландшафтах.
- •24 Меліоративні заходи в агроландшафтах
- •25. Науково-методичні підходи до консервації деградованих та малопродуктивних земель.
- •26. Поняття та значення екологічної мережі для збереження ландшафтного різноманіття, оптимізації природокористування і ландшафтно-екологічної структури території.
- •27. Структурні елементи екологічної мережі.
- •28. Методичні підходи до формування екологічної мережі.
- •29. Обґрунтування схем формування екологічних мереж.
- •Екологічні показники обґрунтування системи організації використання угідь.
- •Економічне обґрунтування ефективного використання угідь.
- •Особливості економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.
4. Значення організації використання земель для збалансованого землекористування.
Організація території повинна бути спрямована на створення комплексу сприятливих умов для екологічно безпечного та одночасно економічного ефективного використання земель в т.ч. аграрному секторі.
Тому при вирішенні питань збалансованого землекористування застосовують нові теоретичні концепції та практичні підходи до оптимізації сільськогосподарського землекористування, що базується на системному зіставленні вимог рослин та їх адаптивних можливостей з фактичним станом агроландшафту й перспективами регулювання його властивостей. Базисом тут є концепція адаптивного землеробства з ландшафтно-екологічним підходом до організації використання сільськогосподарських земель. В основу цієї концепції покладено ландшафтно-екологічну диференціацію агроландшафтів та ґрунтозахисний комплекс заходів щодо використання орних земель. Основним завданням цієї концепції є досягнення найбільшої ефективності в охороні ґрунтової родючості при оптимальних витратах праці та матеріально-грошових засобів й забезпечувати при цьому найвищу продуктивність агроценозу.
5.Науково-методичні підходи до просторової організації території з врахуванням екологічних, економічних та соціальних чинників розвитку землекористування.
Організація території повинна бути спрямована на створення комплексу сприятливих умов для екологічно безпечного та одночасно економічного ефективного використання земель в т.ч. аграрному секторі.
Тому, ефективність використання землі можливе в поєднання економічних чинників та компонентів природи(родючість, ґрунти, кліматичні умови – це дасть визначити спеціалізацію с/г).
В зем-ння використовують такі підходи до ОВЗ:
Ландшафтно – екологічний підхід (враховує ландшафтну диференціацію території та екологічний стан зем.ресурсів – фація, урочище, район, зона).
Агроекологічний підхід (передбачає врахування агроекологічні особливості території по відношенні до окремих видів або груп с/г культур).
Системний підхід (дозволяє дослідити об’єкт, як сукупність взаємнопов’язаних та взаємнодіючих компонентів – ґрунти, вода, клімат, рельєф, сонячна радіація і т.д., які рухаються в просторі та часі і характеризуються зв’язками, активність яких спрямована до організованої цілісності та впорядкування).
Комплексний підхід (поєднує в собі всі вище перераховані підходи при ОВЗ у господарських цілях).
6.Теоретико-методологічні засади диференційованого землекористування.
Розробка диференційованих підходів щодо вирішення засад диференційованого землекористування є обов’язковою умовою при оптимізації агроландшафтів, основною метою яких є одержання достатньої кількості чистої продукції різних видів.
В землекористуванні елементарною одиницею є геосистема ( клас компонентних природних систем , які виділяються з реального тривимірного фізичного простору як його певний об'єм , у межах якого протягом деякого періоду природні елементи й процеси завдяки існуючим між ними та з зовнішнім середовищем відношенням певного типу.
В підсумку можна сказати, що виділення елементарних ландшафтно-екологічних територіальних одиниць (ЕЛЕТО), які в подальшому розглядаються як об'єкти диференційованого однотипного сільськогосподарського використання території, що дасть змогу підвищити ефективність використання земель на основі прогнозування їх найбільш доцільного використання, а саме диференціацію агроландшафтів і ґрунтозахисний комплекс заходів щодо використання орних земель. Основним завданням якого є досягнути найбільшої ефективності в охороні ґрунтової родючості при оптимальних витратах праці та матеріально-грошових засобів і забезпечити при цьому найвищу продуктивність агроценозу.