
- •41)Групи та види цінних паперів.
- •42)Поняття,ознаки правочину.Види правочинів.
- •43)Форма правочину.Способи волевиявлення.
- •44)Правочини,які можуть вчинятися усно.
- •45)Правочини,які належить вчиняти у письмовій формі,вимоги до письмової форми.
- •46)Нотаріальне посвідчення правочину,державна реєстрація правочину.
- •47)Правові наслідки недійсності правочинів.
- •48)Нікчемні правочини.Правова характеристика.
- •49)Оспорювані правочини.Правова характеристика.
- •50)Правочини з дефектами волі.Правові наслідки вчинення таких правочинів.
48)Нікчемні правочини.Правова характеристика.
Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв´язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред´явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.Визначають такі ознаки нікчемного правочину:1) нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом.2) правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред´явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін.3) нікчемний правочин не породжує правові наслідки, які притаманні правочинам даного виду.4) нікчемний правочин породжує лише наслідки, які пов´язані з його недійсністю.Нікчемні правочини хоч і називають абсолютно недійсними, оскільки в момент укладення вони не породжують для сторін цивільних прав та обов´язків, проте цивільне законодавство передбачає випадки, коли нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
49)Оспорювані правочини.Правова характеристика.
Оспорювані (або відносно дійсні) є правочини, недійсність яких прямо не встановлена законом, але якщо зацікавлена особа оспорює такий правочин, він Може бути визнаний судом недійсним (ч. Зет. 215ЦК).На відміну від нікчемного, оспорюваний правочин у момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов'язки, а тому е дійсним. Проте порушення умов дійсності правочинів у момент вчинення зумовлює можливість оспорення їх зацікавленою особою і винесення судом рішення про його недійсність.Розрізняють такі види оспорюваних (або заперечених) правочинів:1) вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.2) вчинений фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності.3) вчинений дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.4) вчинений юридичною особою, якого не мала права вчиняти.5) вчинений під впливом помилки.6) вчинений під впливом обману.9) вчинений під впливом тяжкої обставини.
50)Правочини з дефектами волі.Правові наслідки вчинення таких правочинів.
Одним з видів дефектів волі є тимчасовий стан, за якого людина внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явиш не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення цивільних прав і обов'язків.Такий прапочин може бути визнаний судом недійсним за позовом фізичної особи, котра у момент вчинення правочину перебувала у стані, за якого не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У разі смерті згаданої особи правочин може бути визнаний недійсним за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Такими заінтересованими особами можуть бути родичі цієї особи, її спадкоємці за заповітом, треті особи.Оскільки тимчасова нездатність фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними може бути початковою стадією важкого психічного захворювання, ч. 2 ст. 225 ЦК передбачає, що у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.Правові наслідки визнання такого правочину недійсним можна поділити на основні і додаткові. Основним наслідком є двостороння реституція. Додатковими наслідками є те, що сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.