- •41)Групи та види цінних паперів.
- •42)Поняття,ознаки правочину.Види правочинів.
- •43)Форма правочину.Способи волевиявлення.
- •44)Правочини,які можуть вчинятися усно.
- •45)Правочини,які належить вчиняти у письмовій формі,вимоги до письмової форми.
- •46)Нотаріальне посвідчення правочину,державна реєстрація правочину.
- •47)Правові наслідки недійсності правочинів.
- •48)Нікчемні правочини.Правова характеристика.
- •49)Оспорювані правочини.Правова характеристика.
- •50)Правочини з дефектами волі.Правові наслідки вчинення таких правочинів.
44)Правочини,які можуть вчинятися усно.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.ЦК передбачає коло правочинів, які можуть вчинятися в усній формі. Такими насамперед є правочини, які виконуються сторонами у повному обсязі в момент їх вчинення (укладення).
45)Правочини,які належить вчиняти у письмовій формі,вимоги до письмової форми.
У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.За загальним правилом у письмовій формі мають вчинятися всі правочини між юридичними особами, незалежно від виду правочину та сфери його застосування, а також незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи та форми власності і.т.д.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
46)Нотаріальне посвідчення правочину,державна реєстрація правочину.
Нотаріальне посвідчення правочину 1. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», на вимогу замовника підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.2. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.3. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.Традиційно під державною реєстрацією правочину розумілося офіційне визнання та підтвердження державою факту вчинення правочину. Державна реєстрація правочину не належить до його форми. Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту її проведення. Тобто за відсутності державної реєстрації правочин вважатиметься невчиненим.
47)Правові наслідки недійсності правочинів.
Згідно зі ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.а загальним правилом, основним правовим наслідком недійсності правочину є двостороння реституція.Суть двосторонньої реституції полягає в тому, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.Тобто двосторонньою реституцією є повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення.У разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, кожна із сторін зобов'язана відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.Двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності вини сторін правочину у тому, що правочин є недійсним.Крім двосторонньої реституції наслідками недійсності правочину є відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч. 2 ст. 216 ЦК).Правові наслідки у вигляді двосторонньої реституції та відшкодування збитків і моральної шкоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.Правові наслідки недійсності правочинів, які встановлені законом, можуть змінюватися за домовленістю сторін, за винятком встановлених законом правових наслідків недійсності нікчемного правочину.Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК).Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
