Контролер жорстког диска.

Контролер диска виконує: безпосереднє керування механізмами дисковода, обробка серводаних, модуляція і демодуляція, моніторинг правильності інформації, що зчитується. Він являє собою спеціалізовану карту і містить наступні вузли:

• Мікросхему (мікропроцесор) контролера і буферного менеджера;

• Генератор внутрішньої синхронізації;

• Схему керування двигуном привода диска;

• Схему модуляції і демодуляції;

• Схему виявлення маркера порушення синхронізації;

• Схему сервоправління позиціонурванням голівок;

• Буферну кеш-пам'ять даних;

• Контролер реалізації інтерфейсних функцій.

При роботі блок магнітних голівок на початку переміщається до потрібної доріжки (циліндру). Після невеликого інтервалу чекання, поки обертові пластини не повернуться настільки, щоб потрібні сектори виявилися під магнітними голівками, починається процес читання/запису. Зчитана інформація надходить у кэш-буфер жорсткого диска і транзитом передається споживачу (процесору). При чому кеш-буфер (кеш-пам'ять) у продовженні всього циклу передачі зберігає копію цього інформаційного повідомлення. У випадку виявлення помилок у переданому повідомленні (шляхом перевірки на парність і непарність і т.п.)і повторного запиту процесу, воно надходить в ОЗУ вже з кеш-пам'яті, що набагато прискорює обмін даними і підвищує загальну продуктивність системи.

Інформація з кеш-буфера зчитується контролером окремими пакетами. Величина пакетів, спосіб їхнього кодування, швидкість і послідовність передачі, визначаються використовуваними в даному випадку режимами (наприклад, PIO чи DMA). Контролер жорсткого диска – друга важлива деталь самого диска. Цей пристрій перетворює загальні для всієї системи команди процесора в специфічні команди конкретного жорсткого диска, а керуючі сигнали і переданий в обох напрямках інформаційний потік воно представляє в зрозумілій для кожної сторони формі.

Фізична адреса сектора на диску.

фізична адреса сектора на диску представляється тріадою [t-h-s], де,

t - номер циліндра (доріжки) на поверхні диска;

h - номер робочої поверхні диска (магнітної голівки);

s - номер сектора на доріжці.

як уже відзначалося, нумерація доріжок і робочих поверхонь починається з 0, а нумерація секторів починається з 1 (на логічному рівні нумерація секторів починається з 0).

наприклад, тріада [2-0-5] адресує 5 сектор, на 2 доріжці, 0 поверхні.

Структура дискового сектора.

диск рухається під голівкою в цьому напрямку <----------------------------------------------

-один повний сектор магнітного диска

512 байт (4096 біт) даних

| | |	| || | || область даних | || -------------	| | |наступний |сектор
| | | | | | | | |	| |проміжок між коди виправле- | |заголовком і даними ния помилки (ecc) | |(виділяє час на | |переключення голівки | |с запису на зчитування | | | -- заголовок сектора закінчується | значенням crc (кодом контрольної | суми)	міжсекторний проміжок (відводить час для переключення голівки зі зчитування на запис

| ----- заголовок сектора тривимірна адреса сектора: [t-h-s].

| у ньому мається також прапорець "поганого сектора" і деякі

інші елементи, наприклад, покажчик замінюючого

| сектора.

| попередній сектор

crc - контроль з використанням циклічного надлишкового коду. найбільше широко використовуваний метод контролю за допомогою коду з виявленням помилок. З метою забезпечення контролю даних на наявність помилок до кожного блоку додаються додаткові цифри. ці цифри обчислюються на основі вмісту блоку на вході, а потім повторного обчислюються приймачем чи у процесі зчитування.

ecc - код з виправленням помилок, двоічних код, обов'зок кого автоматичне виявлення і виправлення помилок деяких типів у переданих даних.