Буфер клавіатури.

Буфер BIOS для кодів клавіш займає 32 байта.

Буфер розрахований на 15 натискань клавіш +2 холостих байти для Enter.

Буфер організований як циклічна черга, доступ до якої, здійснюється за допомогою покажчика «голови» за адресою 40:1 АН і покажчика «хвоста» за адресою 40:1НС. Обидва покажчики містять зсув від сегмента 40Н.

При кожнім натисканні клавіші по покажчика «голови» записується 2-х байтовий код і покажчик зміщається на два байти, перестрибуючи при необхідності через холосту пару байтів і може «обігнати» уміст покажчика «хвоста». При читанні з буфера зміщається покажчик «хвоста». Якщо вміст покажчиків дорівнює, то буфер порожній.

Монітор.

Головний елемент монітора – катодно-променева трубка (CRT)(кінескоп).

Електронна пушка, що знаходиться в задній частині CRT посилає три рівнобіжних пучки електронів. Для напрямку їх у потрібну частину екрана використовують магнітне поле, створюване котушками.

Кожен пучок викликає світіння фрагмента шаруючи люмінофора, відповідальний за один із трьох основних кольорів: червоний, зелений, блакитний.

Відстані між окремими крапками люмінофора дуже малі. Отже щоб потік електронів потрапив у передбачене місце необхідний екран (тіньова маска), що має вигляд дрібного сита. А ніж більш точна її конструкція (чим менше проміжки між отворами) тим більше пікселей можна висвітити на поверхні.Відстань між двома сусідніми отворами маски визначає розмір зерна на екрані. Ця величена від 0,22 до 0,28 мм.

Буває кілька типів масок. Зараз більшість моніторів із крапковою перфорованою маскою. Їхня перевага – стабільність і чистота зображення. Щілинна конструкція дає кращу якість фарб і велику контрастність, екран більш плоский. Недоліки: менша механічна міцність, помітні дроти, що підтримують щілинну маску.

Формування кольору.

Тип фосфорвмісного матеріалу визначає колір зображення. На кольорових дисплеях використовують три різних покриття, що дають три основних кольори. Основні кольори утворяться окремими крапками після обстрілу їх електронами. Додаткові кольори одержують як результат комбінації основних кольорів. Змінюючи інтенсивність основного кольору – розширюємо спектр.

Кольорові дисплеї мають 3 електронні пушки, кожна націлена на фосфорвмісну крапку визначеного кольору.

Кожен промінь повинний потрапити в крапку потрібної тріади. Тріада – група з трьох крапок, кожна з який дає один з основних кольорів. Промені повинні регулюватися, щоб три потоки їх сходилися в одній тріаді.

Загальні параметри відеосистеми.

Розглянувши роботу відеосистеми, можна сформулювати і пояснити її основні параметри, обумовлені використовуваним монітором, дисплейним адаптером і інтерфейсом, що їх єднає.

У загальному виді відеосистему характеризує тип адаптера (MDA, CGA, HGC, EGA, MCGA, PGA, AVGA…)і типи шини (ISA 8/16-біт, MCA, EISA, VLB, PCI, AGP ).

Підтримуваний режим відображення (Mode Type)визначає можливість у текстовому (TXT чи AN) чи графічному (Gr чи APA)режимі адресації елементів зображення. Режими визначаються графічним адаптером. Оскільки всі сучасні адаптери підтримують обидва режими, про цей узагалі ж первинний параметр стали вже забувати.

Розрішення (Resolution), чи розрішуюча здатність, у графічному режимі визначаються кількістю крапок у рядку по горизонталі і числом рядків на екрані (наприклад, 800х600 - 800 крапок, 600 рядків). Чим більше розрішення, тим більше інформації можна вивести на екран із прийнятною якістю зображення. Розрішення з боку монітора визначається розмірами екрана і зерна і смугою пропущення відеотракту, а з боку графічного адаптера в основному обсягом установленої пам'яті і бажаною кількістю кольорів. Якість зображення символів визначається форматом знакомісця (Character Box): гірший варіант – 8х8, кращий – 9х14 чи 9х16 крапок.

Кількість кольорів мається на увазі як максимальна кількість одночасна присутніх кольорів на екрані, обмежене числом біт відеопам'яті, що задають колір елемента зображення, таки колірну гаму – кількість можливих кольорів , відображуваних монітором.

Обсяг відеопам'яті визначає співвідношення розрішення, кількості одночасно доступних кольорів і відеосторінок. Тип відеопам'яті – звичайна динамічна (DRAM, EDORAM) чи спеціальна (SGRAM, VRAM, WRAM, MDRAM, RDRAM) – і розрядність відеопам'яті (8, 16, 32, 64 ...біт ) визначає продуктивність і граничну частоту регенерації.

Частота регенерації (Refresh Rate), чи сканування (Scan Frequency), і режим сканування визначає якість (стійкість) виведеного зображення. Частота регенерації є кадровою частотою (вертикальної) розгортки. При кадровій частоті розгоргортки нижче 60 Гц зображення мерехтить, що особливо помітно на великому білому полі екрана.

Режим розгортки, чи сканування (Scan Mode): NI (Non-Interlaced), - прогресивний чи порядковий I (Interlaced) – черезрядковий. При черезрядковому розгорненні тремтять дрібні елементи зображення (особливо помітно на тонких горизонтальних лініях). Частота і режим розгортки залежить від відеорежиму, типу і моделі адаптера і монітора.

Продуктивність конкретного адаптера залежить від обраного розрішення, кількості кольорів, частоти режиму розгортки.