4. Аналіз виховного заходу з іноземної мови

1. Клас ( група), школа.

2. Тема заходу.

3. Мета і завдання заходу.

4. Форма виховного заходу.

5. Особливості контингенту учнів. Педагогічна доцільність проведення даної форми виховного заходу. Визначення того, що спричинило вибір теми і форми проведення: традиція, пропозиції дітей, вчителя, результати вивчення вихованості учнів, їхнього рівня володіння іноземною мовою або щось інше.

6. Відповідність змісту, форми проведення, методів та прийомів виховання основній меті і завданням заходу. Логічна послідовність структурних компонентів заходу з розумінням завдань кожного з них.

7. Актуальність, новизна, пізнавально-емоційна цінність змістового матеріалу заходу.

8. Реалізація вчителем методів виховання, вплив на всебічний розвиток особистості.

9. Використання аудіовізуальних засобів, наочності, оформлення приміщення.

10. Зв’язок виховного заходу з навчальним матеріалом з іноземної мови.

11. Наскільки враховані у змісті заходу індивідуальні особливості учнів, їхній рівень комунікативних здібностей, ступінь діалогічного і монологічного мовлення іноземною мовою, творча фантазія, ініціатива, нахили та інтереси.

12. Діяльність вчителя на усіх етапах проведення заходу.

13. Діяльність і поведінка учнів. Характеристика видів діяльності учнів. Активність і самостійність у підготовці і проведенні заходу. Ставлення до змісту. Готовність до виконання практичних завдань.

14. Рівень взаємодії і співробітництва учнів, вчителя і учнів. Ступінь залучення „важких”, пасивних, слабовстигаючих учнів з іноземної мови.

15. Результативність заходу: що зроблено корисного для розвитку й формування особистості школяра, подальшого інтересу в оволодінні іноземною мовою.

16. Вдачі та знахідки, позитивний досвід.

17. Негативні моменти в організації і проведенні заходу. 18. Нереалізовані можливості.

19. Побажання і рекомендації.

VI. Науково-дослідна діяльність студентів-практикантів

Ефективність навчально-виховної практики залежить від ступеня самостійності і активності студента, його творчого підхіду до роботи. Він вчиться поєднувати у собі якості вчителя, вихователя і дослідника, вести науковий пошук шляхів підвищення якості навчання і виховання. Для цього необхідно оволодіти методами науково-дослідної роботи, дослідницькими уміннями і навичками. У період навчально-виховної практики складаються сприятливі умови, по-перше, для вивчення і узагальнення досвіду роботи вчителів; по-друге, для аналізу особистого досвіду педагогічної діяльності, виявлення й аналізу здобутків і негараздів, з’ясування шляхів корекції своєї подальшої роботи; по-третє, студенту надається можливість власноруч переконатися у залежності педагогічного процесу від певних соціально-педагогічних, психологічних умов, особливостей, врахування яких конче необхідно для вибору вчителем необхідних форм, засобів, методів і прийомів навчання і виховання.

Усі ці умови сприяють професійному становленню особистості майбутнього вчителя, його індивідуального стилю діяльності, розвитку педагогічного мислення, рефлексії, формуванню дослідницького підходу до роботи.

У період навчально-виховної практики студент вивчає, збирає, аналізує, узагальнює досліджуваний матеріал для курсової або дипломної роботи з педагогіки, психології, методики викладання предмета або активно залучається методистами практики до виконання завдань з дослідження окремих проблем, явищ навчання і виховання.