61 Леся Українка. Замітки з приводу статті «Політика і етика» // Леся Українка. Зібр. Тв.: в 20 томах. - t. 8. - с. 255.

5.2.6. Політична етика

Поняття «професійний політик», «чесна політика» відбивають суспільні вимоги до людей, які обирають політичну роботу за постійну професію або ставляться до неї як до власної смислоутворюючої діяльності. Політична етика — одна з модифікацій етичної науки, прикладної, службової моралі. Тенденція переходу від загальної етики до прикладної в європейській соціальній філософії далася взнаки в другій половині XX століття.

У річищі цієї тенденції виникає і політична етика. «Прикладна етика опікується моральними колізіями в конкретних сферах суспільної практики»⁶², виступаючи тим самим як складова частина самих цих практик.

У надрах української політичної науки тільки-но розпочався процес «первісного накопичення» вартостей політичної етики з урахуванням як світового, так і власного досвіду політичного життя.

_____________

62 Этика: Учебник / Под общей редакцией a.A. Гусейнова и е.Л. Дубко. - м., 2000. - с. 25.

Розробляючи власний понятійний апарат, формуючи свої принципи і нормативи,  політична етика спирається  на методологічну базу соціальних і гуманітарних наук про суспільство, людину, політику, мораль. Вона враховує здобутки філософської концепції особистості та її соціа­лізації, політичної антропології, психології та аксіології, конфліктології та консенсології.

Звичайно, робота до розробки політичної етики має враховувати ті уза­гальнення і міркування, які містяться в працях теоретиків політики та прикладної моралі. Зокрема, йдеться про працю М. Вебера «Політика як покликання та професія», яка по праву належить до «засадничих» стосовно зазначеної проблеми.

Друга половина XX століття позначилася появою цілої низки праць відомих західних теоретиків політики, в яких були запропоновані нові підходи до розв'язання питання щодо можливості поєднання політики з моральними вимогами. За оцінкою Н. Мотрошилової, правомірно гово­рити про появу «нової традиції», уособленною Дж. Роулзом, Р. Дворкіним, Б. Акерманом, П. Лоренцом, К.-О. Апелем, Ю. Габермасом, у концепціях яких «в центрі уваги опинилися можливості включення раціональних та моральних вимірів у практично-політичні питання і де ці можливості були розцінені доволі оптимістично»⁶³. Чільне місце серед цих праць посідають ідеї «практичної філософії», які безпосередньо адресовані політичним діячам, у теоретико-методологічний спосіб формулюють правила «публічної», морально визначеної політики. Зокрема в працях К.-0. Апеля та Ю. Габермаса запропонована модель «універсального громадянського дискурсу» як морально-етичної обов'язкової умови забезпечення моральної легітимації політики. «Аргументовані дискурси принципово рівноправних та рівновідповідальних представників усіх людських інтересів та домагань значущості», — вважає К.-О. Апель, є основою сучасної єдності політики і моралі. Свідомий і відповідальний політик має враховувати «інтерсуб'єк-тивну значущість» людських потреб, вміти вести полілог з усіма зацікавленими політичними силами.

За таких умов універсальний громадський дискурс є не лише політич­ною, а й морально-етичною категорією. Саме тут, у концепції універ­сального дискурсу, «лежить точка перетину моралі та політики»⁶⁴.

Актуальні проблеми політичної моралі як прикладної професійної етики розробляють російські та українські політологи. Змістовні узагальнення з цього приводу містяться в роботі В.І. Бакштановського, Ю.В. Согомонова «Введение в политическую этику» (Москва-Тюмень, 1990). В Україні цією проблематикою займаються Є.К. Бистрицький, В.І. Гур, СТ. Рябов, B.C. Пазенок, В.А. Малахов, A.M. Єрмоленко, М.В. Попович, В.І. Корнієнко та інші. Особливо зазначимо змістовну працю авторського колективу «Етика і політика: проблеми взаємозв'язку» (Інститут Філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ), в якій її автори досліджують історію суперечливого діалогу етики і політики в історії європейської культури і в сучасному світі. Визначаючи моральну неодно­значність політики як специфічного способу людського життя, автори книги (що особливо важливо!) прослідковують можливості посилення впливу морально-етичних настанов на політичну реальність.

^{_____________}