
- •Політика і мораль
- •5.2.1. Моральне спрямування як людиновимірний зміст політики
- •5.2.2. Діалектика політики і моралі
- •5.2.3. Співвідношення політики та моралі: історичні стадії вирішення проблеми
- •48 Фрагменты Гераклита, 44.100. // Материалисты древней Греции. — м., 1955. — с. 45.
- •49 Гераклит. А. Биографические свидетельства // Фрагменты ранних греческих философов. Часть I. -м., 1989.-с. 184, 186.
- •50 Фрагменты Демокрита. Политика. 443.-IV. 1, 4, 3 // Материалисты древней Греции. - м., 1955. - с. 160.
- •51 Баткин л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. - м., 1989. - с. 214.
- •52 Там само.-с. 214.
- •53 Мак'явеллі з. Флорентійські хроніки. Державець. - к., 1998. — с. 434.
- •54 Гоббс т. Левиафан или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Гоббс т. Избранные произведения в 2-х томах. - т. 2. — м., 1964. - с. 299.
- •55 Кант и. Критика практического разума // Кант и. Соч.: в 6-ти томах. - м., 1965. - t. 4. - с. 430.
- •56 Малахов в.А. «Біос політикос», нарис етичних проблем //Етика і політика. Проблеми взаємозв'язку.-к., 2001. - с. 21.
- •57 Струве п. На разные темы (1893 - 1901). - Спб, 1902. - с. 534.
- •5.2.4. Сучасне розуміння спільних рис і відмінностей політики та моралі
- •58 Иноземцев в. Л. Политическая философия в России // Вопросы философии. -2002. - №4. - с. 29.
- •59 Кант и. К вечному миру// Кант и. Сочинения: в 6-й томах. — m., 1994. — t.6. — с. 435.
- •60 Хельд к. Подлинная экзистенция и политический мир // Вопросы философии. - 1997. - №4. - с. 48, 49.
- •5.2.5. Гуманістичний вимір політики
- •61 Леся Українка. Замітки з приводу статті «Політика і етика» // Леся Українка. Зібр. Тв.: в 20 томах. - t. 8. - с. 255.
- •5.2.6. Політична етика
- •62 Этика: Учебник / Под общей редакцией a.A. Гусейнова и е.Л. Дубко. - м., 2000. - с. 25.
- •63 Леся Мотрошилова h. О лекциях ю. Хебермаса в Москве и об основных понятиях его концепции // Хабер.Мас ю. Демократия. Разум. Нравственность. - м., 1993. - с. 175.
- •64Єрмоленко а.Н. Комунікативна реконструкція практичного розуму: етика та політика // Єрмоленко a.M. Комунікативна практична філософія. — к., 1999.
- •65 Михальченко м.І. Взаємодія влади і опозиції як політологічна проблема // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - к., 2002. - с. 30.
- •66 Джордж г. Себайн, Томас л. Торсон. Історія політичної думки. - k., 1997. - с. 812.
- •67 Див. Шарп д. Ненасильственная борьба: лучшее средство решения острых политических и этических конфликтов? // Этическая мысль. Научно-публицистические чтения. - м., 1991.
Політика і мораль
5.2.1. Моральне спрямування як людиновимірний зміст політики
Політизація життя сучасного суспільства — одна із його характерних особливостей. Політичний фактор вирішальним чином визначає напрямок і сутність економічних реформ, перетворень у сфері культури, розвиток міжнародних відносин, впорядкування всіх складових «соціального простору» життя людей. Попри всі запевнення авторів ідеї «деполітизації» про згасання ролі політичних чинників, значення політичної діяльності держави, партійних і громадських об'єднань не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. Це яскраво проявляється у справі державотворення, розбудови України як правового, демократичного, соціально орієнтованого соціально-політичного ладу. Але не менш вагома роль політики у формуванні громадянського суспільства. Втім, значення політичного фактора далеко не вичерпується згаданими функціями. Не є вона і лише засобом управління державними справами. Політика у її сучасній інтерпретації може і має бути дійовим чинником гуманізації суспільного життя. Сукупна дія всіх різноманітних політик — економічної, техніко-технологічної, екологічної, соціальної, демографічної, національної, культурно-освітньої тощо покликана забезпечити гідне людини існування від раннього до похилого віку, створити умови для самореалізації особистості. Саме в цьому полягає людиновимірний зміст політики, який має замінити «традиційне» уявлення про політику виключно як сферу владних відносин.
Інакше кажучи, сучасна політика має бути «благодійною» в усіх її проявах. Цивілізоване суспільство визнає моральні норми і соціальні цінності за визначальні регулятори і орієнтири суспільного життя. І політика має у правовий законодавчий спосіб забезпечити це. Чи не здається таке розуміння призначення політики даниною простому моралізаторству? Адже дійсність багатьох навіть високорозвинених країн красномовно свідчить про те, якого поширення у суспільстві набули антигуманні сили — жорстокість, підступність, насильництво, корупція, агресивність. У взаємодії з іншими загрозами глобального масштабу вони дають підставу твердити, що головна турбота людства наприкінці XX століття — «вижити», зберегтися на Землі.
Однак та ж суспільна практика озброює людей і досвідом розв'язання цілої низки соціально-економічних, політичних, духовних проблем, подолання руйнівної дії кризових обставин. Використання цього досвіду, приборкання дії антигуманних «злих сил», створення умов для «нормального» людського існування — обов'язок і призначення сучасно/політики.
5.2.2. Діалектика політики і моралі
Визнання у політиці пріоритету соціальних і моральних цінностей та цілей — одна з істотних ознак її відповідності вимогам часу, потребам суспільного поступу. Втім, політика і мораль взаємодіють не лише, так би мовити, у «стратегічних» параметрах. Вони щільно взаємодіють повсякденно і безпосередньо як форми суспільної свідомості та практики. Етичні поняття — добро, справедливість, чесність, гідність, порядність — не лише оцінюють політичну діяльність влади, держави, партії чи політика, але й або підтримують цю діяльність, морально санкціонують і стимулюють її, або засуджують, «блокують». Моральна експертиза політичних програм, особистісних якостей політичного діяча визначає міру їхньої соціальної придатності та надійності.
Історична біографія і сьогодення політичного життя переповнені прикладами безпосередньої взаємодії політичного та морального чинників. Політика, яка не отримує належної підтримки з боку моралі, приречена на поразку. Безчесний політик, який керується не суспільно-значущими, а егоїстичними інтересами — небажана і абсолютно «зайва» персона на політичній арені. В той же час політик, який своєю діяльністю презентує соціальні сподівання людей, враховує їх, керується ними, — набуває великої популярності, дістає міцну і тривалу підтримку громадськості.
Вивчаючи й узагальнюючи взаємозв'язок політики і моралі, політична філософія і політична теорія (політологія) та професійна етика з'ясовують сутність цієї діалектики, концептуально визначають її основні положення. Серед них — історія проблеми взаємин політики і моралі, місце цього сюжету в політичній науці, з'ясування своєрідності політики і моралі як складових частин відносно цілісної політико-моральної системи регуляції поведінки; виявлення в ній «вузлів» єдності та суперечності; встановлення особливостей взаємодії політики і моралі в контексті процесів «перехідного суспільства», насамперед вітчизняного, українського.
З'ясування взаємин політики і моралі передбачає знання їх соціальної природи, законів, порядку функціонування, своєрідності теоретичної рефлексії суспільних реалій засобами політичної та етичної наук, особливостей відбиття в поняттях політики та етики соціальних інтересів, мотивів, експектацій, орієнтацій та установок.
Розумінню взаємозв'язків політики і моралі сприяють і ті знання, які характеризують практичну (праксеологічну) природу політики, її безпосередні прояви. Винятково важливе значення в цій темі має з'ясування особливостей суб'єкта політики. Політика здійснюється людьми, політичними діячами, партійними і громадськими лідерами. їхня поведінка, в свою чергу, детермінується конкретними умовами і обставинами, здійснюється у певному просторово-часовому континуумі.
Життя політики, її еволюція, модифікація і зміни, звичайно ж позначені певними, притаманними тільки їй закономірностями. Але не лише ними. На перебіг політичних подій впливають також тенденції стохастич-ного (вірогідного, випадкового) порядку, вони відчувають дію стихійних, спонтанних рухів, реагують на ситуативний збіг обставин. Для практики ефективного політичного управління неабияке значення має знання особливостей політичного процесу в стабільних та нестабільних суспільствах, у стійких та кризових умовах.
«Гра обставин», специфіка умов вносять певні, часом істотні корективи у взаємодію політичних та моральних чинників, їх субординацію. Про це, зокрема, свідчить історія проблеми взаємин політики і моралі.