2.3 Оформлення і комплектування робочої документації

Робоча документація складається відповідно до завдань на виконання проектних робіт.

При проектуванні систем автоматизації вирішуються такі завдання [3]:

1. розміщення елементів систем автоматизації (первинних приладів, пристроїв регулювання, запірних клапанів) на технологічному устаткуванні;

2. проектування приміщень операторських пунктів, а також прорізів і заставних пристроїв, необхідних для монтажу електричних і трубних проводок;

3. проектування кабельних проводок (шахт, тунелів, естакад);

4. забезпечення засобів автоматизації електроенергією, гідравлікою і стисненим повітрям.

Робочі креслення проекту повинні бути об'єднані в комплекти. Комплекти мають самостійне позначення, у яке входять базове позначення та марка основного комплекту.

Базове позначення встановлює проектна організація, воно є однаковим для всіх комплектів. Марка комплекту по автоматизації складається з букви А і типу системи, для якої розробляється проект. Наприклад, для автоматизації прокатного стану – АПС, для автоматизації систем опалення – АСО і т.п.

Окремі креслення комплекту є листами, кожний з них має своє найменування і позначення.

Позначення складається з трьох буквено-цифрових груп:

Х Х Х Х . Х Х Х Х Х . Х Х Х Х Х

1-а група 2-а група 3-я група

Перша група складається із двох букв і двох цифр, що позначають вид комплекту. Друга група складається з п'яти цифр класифікації об'єкта. Третя група містить три цифри, що вказують номер документа в проекті та дві букви, або букву і цифру для позначення виду документа.

Види документів позначаються в такий спосіб [3, 4, 5]:

ПЗ – пояснювальна записка;

ВД – відомість документів;

СО – специфікація обладнання;

ВМ – відомість потреби в матеріалах;

ПЕ – перелік елементів.

Креслення мають такі позначення:

ВО – креслення загального виду;

СБ – складальне креслення;

МЧ – креслення монтажної схеми;

ТЧ – теоретичне креслення.

Схема позначається буквою і цифрою:

• букви: Е – електрична, Г – гідравлічна, П – пневматична, К – кінематична, Р – енергетична, С – комбінована;

• цифри: 1 – структурна, 2 – функціональна, 3 – принципіальна, 4 – монтажна або з'єднань, 5 – підключення, 6 – загальна, 7 – розташування, 0 – об'єднана.

Кожний лист робочих креслень повинен мати основний надпис за формою 1 (ГОСТ 2.104 – 68), його вигляд наведений на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Форма 1 основного надпису для креслень

На текстових документах основний надпис виконується за формою 2 (рис. 2.2). Наступні сторінки текстових документів, а також креслень і схем повинні мати основний надпис за формою 2а (рис. 2.3).

Загальні дані про склад проекту виконують у вигляді відомості документів за формою, що наведена на таблиці 2.1. Відомість документів супроводжується основним надписом за формою 2.

Зміни в конструкторські документи вносяться тільки власником оригіналів. Будь-які зміни супроводжуються одночасним випуском повідомлення та відміткою в основних надписах документів.

Рисунок 2.2 – Форма 2 основного надпису першого листа

Рисунок 2.3 – Форма 2а основного надпису для наступних листів

текстового документа

Таблиця 2.1 – Зразок заповнення відомості проекту

№ п/п	Позначення	Найменування	Кільк.	Примітка
	Текстові документи
1	КП08.04257.001П3	Пояснювальна­ записка	1	35с.
	Графічні документи
2	КП08.04257.001Е3	Модуль управління	2
3		

Вимоги до програмних документів визначаються керівними матеріалами РМ 11 091.901–79.

До програмних документів відносяться:

1. Специфікація програм – це перелік програм та документації.

2. Тексти програм.

3. Опис програм.

4. Порадник системного програміста.

5. Порадник оператора.

6. Пояснювальна записка.

Необхідно враховувати, що програмна документація зазвичай оформлюється не так детально, як схеми чи креслення. Найбільшою проблемою в створенні програмних документів є те, що фактичний текст програми мало схожий на алгоритм, а єдиним держателем логічної інформації є програміст. Тому найчастіше за все програмна документація подається у спрощеному варіанті: структури бази даних, діаграми, графи переходів та тексти програм.