10.4 Особливості оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) варто розташовувати у звіті безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути дані посилання у звіті.

Якщо ілюстрації створені не автором звіту, необхідно, представляючи їх у звіті, дотримуватися вимог чинного законодавства про авторські права.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, поміщені у звіті, повинні відповідати вимогам стандартів "Єдиної системи конструкторської документації" і "Єдиної системи програмної документації".

Ілюстрації можуть мати назву, яку поміщають під ілюстрацією. При необхідності назву доповнюють поясненнями.

Ілюстрація позначається словом "Рисунок ___", що разом з назвою ілюстрації (наприклад: Рисунок 3.1 – Схема розміщення) розміщають після пояснюючих даних.

Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що приводять у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: ''Рисунок 3.2" – другий рисунок третього розділу.

Якщо ілюстрація не вміщається на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, при цьому назву ілюстрації розміщають на першій сторінці, дані, що пояснюють ілюстрацію, на кожній сторінці і під ними вказують "Рисунок __, лист ___".

При необхідності ілюстрації можуть бути перераховані в змісті із вказівкою їхніх номерів, найменувань і номерів сторінок.

Правила оформлення графіків, тобто діаграм, що зображують функціональну залежність двох або більше змінних величин у системі координат, установлює ГОСТ 2.319-81.

Діаграми варто виконувати лініями за ГОСТ 2.303-68.

Осі координат, осі шкал, що обмежують поле діаграми, варто виконувати суцільною товстою лінією.

Функціональні залежності переважно виконуються суцільною лінією. Товщина лінії визначається необхідною точністю відліку.

Діаграми для інформаційного зображення залежностей допускається виконувати без шкал значень величин (рис. 10.1).

Величини, пов'язані функціональною залежністю, варто вказувати одним з таких способів:

• найменуванням (рис. 10.2);

• символом (рис. 10.1, 10.3);

• математичним виразом функціональної залежності (рис. 10.4).

Характерні точки ліній функціональної залежності, позначені числами, буквами, символами, можна зображувати кружком (рис. 10.1).

Точки, отримані шляхом виміру або розрахунків, допускається позначати графічно, наприклад: кружком, хрестиком та іншими фігурами (рис. 10.2). Позначення точок повинні бути роз'яснені в пояснювальній частині діаграми.

Перетинання написів і ліній на діаграмі не допускається. При недостатності місця варто переривати лінію (рис. 10.3, напис ).

Координатні осі, як шкали значень зображуваних величин, повинні бути розділені на графічні інтервали одним з наступних способів:

• ділильними штрихами (рис. 10.2);

• координатною сіткою (рис. 10.3);

• сполученням координатної сітки та ділильних штрихів (рис. 10.4).

Рисунок 10.1 – Оформлення інформаційної діаграми

Рисунок 10.2. – Графік із ділильними штрихами, побудований за експериментальними або розрахунковими даним

Лінії координатної сітки та ділильні штрихи варто виконувати суцільною тонкою лінією.

Якщо в певній області збігаються дві та більше ліній, варто викреслювати одну з них (рис. 10.3).

Рисунок 10.3 – Нанесення пучка ліній, що виходять із однієї точки

Рисунок 10.4 – Використання ліній різних типів для зображення

функціональних залежностей

При зображенні двох і більше функціональних залежностей на одній діаграмі допускається використовувати лінії різних типів (суцільну, штрихову і т.д.), як показано на рисунку 10.4. Числа для шкал варто розміщати поза полем діаграми горизонтально. Початкове та кінцеве значення шкали вказуються обов'язково.

Позначення величини (символ) розміщається в середині шкали з її зовнішньої сторони, а при об'єднанні символу з одиницею виміру у вигляді дробу – наприкінці шкали (рис. 10.4). У діаграмі без шкал позначення величини варто розміщати поблизу стрілки, якою закінчується вісь (рис. 10.1).

Одиниці виміру наносять:

а) наприкінці шкали між останнім і передостаннім числами шкали;

б) разом із позначенням змінної величини після коми (рис. 10.4);

в) наприкінці шкали після останнього числа у вигляді дробу, у чисельнику якої позначення величини, а в знаменнику — одиниця виміру.

У практиці техніко-економічного аналізу, а також при підготовці презентацій часто виникає необхідність подання даних круговими діаграмами або гістограмами. Останні бувають плоскими і об'ємними.

Кругова діаграма (рис. 10.5) дозволяє наочно показати співвідношення величин, наприклад, в економічному аналізі – це вага кожної статті витрат у загальній сумі витрат.

Рисунок 10.5 – Кругова діаграма на прикладі структури витрат,

побудована із застосуванням майстра Pie chart

пакета Visio

Гістограма – це стовпчаста діаграма розподілу яких-небудь величин за кількісною ознакою. Гістограма становить сукупність суміжних прямокутників, побудованих на прямій лінії (рис. 10.6), і застосовується для графічного зображення розподілів яких-небудь величин, найчастіше статистичних, за кількісною ознакою.

Рисунок 10.6 – Плоска гістограма, побудована в Visio із

застосуванням трафарету Charting Shapes

(майстер Bar graph 1)