7.2 Визначення місць установки засобів управління та захисту

Апарати управління та захисту встановлюються в усіх лініях (приєднаннях) живильних і розподільних мереж.

При цьому необхідно керуватися такими вимогами.

1. У живильній мережі апарати управління і захисту повинні встановлюватися в місцях приєднання до джерела живлення, а також на введеннях у щити та зборки живлення (рис. 7.1).

2. У розподільній мережі апарати управління і захисту встановлюються безпосередньо в місцях приєднання окремих ланцюгів. При цьому окремі ланцюги можуть забезпечити живлення декількох електроспоживачів, які пов'язані одним процесом і не потребують індивідуального захисту.

3. У ланцюгах електроприймачів, що мають власні апарати управління і захисту, установка додаткових захистів здійснюється тільки тоді, коли щит живлення перебуває на відстані більшій за шість метрів.

4. Апарати управління і захисту повинні встановлюватися тільки в нормально незанулених і незаземлених проводах, за винятком випадків, коли ці засоби одночасно відключають всі фазні провідники.

Рисунок 7.1 – Установка апаратів управління і захисту в живильній

мережі

5. У ланцюгах живлення регуляторів, датчиків, приладів і інших засобів, що працюють у залежності один від одного, встановлюються загальні апарати управління і захисту.

6. У ланцюгах понижуючих трансформаторів і розгалуженої вторинної мережі апарати управління і захисту встановлюються з боку первинної й вторинної напруг у кожному приєднанні, де відсутні запобіжники.

Контрольні запитання

1. Які напруги живлення застосовуються в системах автоматизації?

2. Які вимоги встановлені щодо якості живлячої напруги систем автоматизації?

3. Які ланки розрізняють в схемах живлення?

4. На які категорії поділяються споживачі електроенергії?

5. Які вимоги необхідно задовольнити при виборі апаратів управління та захисту джерел живлення?

6. У яких місцях встановлюються автоматичні апарати захисту?

8 Особливості проектування систем автоматизації для вибухо- та пожежонебезпечних зон

8.1 Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних зон

Вибухонебезпечні зони розподіляються на класи залежно від обсягів вибухонебезпечних сумішей у приміщеннях або в зовнішніх середовищах.

Правилами устрою електроустановок встановлені такі класи вибухонебезпечних зон:

В-I – вибухонебезпечна зона в приміщенні, у якому виділяються горючі гази або випари;

В-II – вибухонебезпечна зона в приміщенні, де утворюються у зваженому стані горючі пили або волокна, які здатні утворити вибухонебезпечні суміші.

У кожному класі можливі додаткові позначення буквами (a, б, в, г), за якими визначають умови можливих утворень газів і сумішей, наприклад: В-Iб – суміші й гази, що утворюються в локальних місцях.

Пожежонебезпечні зони – це простори усередині приміщень, у межах яких обертаються горючі речовини. За Правилами устрою електроустановок вони поділяються на чотири класи:

II-I – зони, де обертаються матеріали з температурою спалаху вищою за 61С;

II-II – зони з виділенням горючих пилів і волокон, запалення яких відбувається при концентрації більшій ніж 65 г/м³;

II-IIа – зони, у яких обертаються горючі речовини;

II-III – зони поза приміщеннями, у яких обертаються або горючі рідини з температурою спалаху більшою за 61С, або тверді горючі речовини.

З метою зниження витрат на систему автоматизації доцільно провести аналіз можливостей по зниженню класу вибухо- та пожежонебезпечної зони, наприклад, застосуванням пристроїв вентиляції і сигналізації.

Крім наведеної класифікації "Санітарні норми і правила" (СНиП II-90-81) установлюють категорії та норми проектування виробничих будівель.

Категорії будівель з урахуванням особливостей виробництва характеризуються такими умовами:

• категорія А – виробництва, у яких обертаються пари і гази з температурою спалаху більшою за 20С;

• категорія Б – виробництва, у яких обертаються пари і гази з температурою спалаху від 20ºС до 61ºС, або горючі суміші з межею вибуховості (по концентрації) до 65 г/м³;

• категорія В – виробництва, у яких обертаються рідини з температурою спалаху пару більшою ніж 61ºС і вибухонебезпечні пили з концентрацією більшою за 65 г/м³, а також тверді горючі речовини;

• категорія Г – виробництва, у яких обертаються негорючі матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані;

• категорія Д – виробництва, у яких обертаються негорючі матеріали в холодному стані.

Відповідно до прийнятої класифікації вибухо-та пожежонебезпечних зон виробництва розроблено класифікацію вибухозахисту електричного обладнання, а також правила проектування засобів автоматизації та електроустаткування для вибухо- та пожежонебезпечних зон.