Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОПСА_Гриф.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
20.8 Mб
Скачать

Контрольні запитання

  1. Які умови слід враховувати при виборі типу електропроводки?

  2. У яких випадках застосовуються мідні проводи?

  3. Які найменші перетини проводів допускаються в системах автоматизації?

  4. Які проводи та кабелі застосовуються в середовищах із підвищеною температурою?

  5. Для яких елементів системи автоматизації необхідно виконувати заземлення?

7 Проектування засобів живлення і захисту електроустановок

7.1 Вибір засобів живлення і захисту електроустановок

Джерело електроживлення визначає надійність системи автоматизації.

Для розподілу електричної енергії найбільше застосовуються чотирипроводні системи трифазного змінного струму з напругою 380/220 В із глухим заземленням нейтралі. Однак на деяких підприємствах є системи з ізольованою нейтраллю з напругою 380 В, 500 В и 660 В. У деяких випадках виконуються стаціонарні двохпроводні мережі змінного струму напругою 42 В для переносного електрифікованого інструменту та освітлення.

Системи трифазного змінного струму 380/220 В можуть використовуватися для живлення стаціонарно встановлених засобів без обмежень. При застосуванні мережі з напругою 660 В живлення засобів автоматизації повинне здійснюватися через понижуючі трансформатори.

Для живлення стаціонарного освітлення монтажної сторони шаф може застосовуватися напруга 220 В, при цьому вона не повинна відключатися при знятті напруги із щита шафи. У шафах живлення передбачаються розетки з напругою до 220 В для підключення ручних інструментів, приладів, паяльників. При наявності несприятливих умов (підвищена небезпека, тісні умови роботи) напруга живлення повинна бути знижена до 42 В або навіть до 12 В.

Електроживлення на об'єкт подається від розподільних щитів. Показники якості живлячої напруги повинні бути в таких межах:

1) для систем управління і контролю відхилення напруги повинно становити % від номінального;

2) для живлення електродвигунів та апаратів управління (пускачів, реле, контакторів і т.п.) відхилення напруги не повинно перевищувати межі від – 5 до +10 % від номінального значення.

У схемах електроживлення розрізняють дві основних ланки:

1) живильна мережа (до щитів живлення);

2) розподільна мережа (від щитів живлення до споживачів).

Залежно від вимог до надійності можливі три категорії живлення:

  • 1-а – з особливими вимогами до надійності, коли споживачі в аварійному режимі повинні бути переключені на інше джерело живлення;

  • 2-а – коли споживачі мають можливість перейти на інше джерело живлення (розподільний щит має два уведення);

  • 3-я – коли споживачі мають живлення від одного джерела.

Схеми розподільної мережі будуються за розподільним принципом – кожний приймач підключається до щита окремою лінією.

У схемі живлення повинні бути встановлені необхідні апарати управління і захисту. Їхній вибір здійснюється з урахуванням таких вимог:

1) напруга апарата управління (пускача, контактора) повинна відповідати напрузі живлення (при мінімальній силі струму);

2) контактна група апарата управління повинна допускати відключення пускового струму без ушкодження контактів;

3) повинен бути забезпечений необхідний час відключення;

4) номінальні струми кожного наступного апарата захисту рекомендується приймати на два щаблі нижче, ніж попереднього.

Апарати захисту вибираються за струмами короткого замикання:

  • у мережах із заземленою нейтраллю струм плавкої вставки не повинен бути більшим за 1/3 (струму короткого замикання мережі);

  • у мережах з ізольованою нейтраллю струм плавкої вставки не повинен бути більшим за 0,4 (максимального короткочасного струму лінії), а струм вставки автоматичного вимикача – не більшим за 0,7 .

Для схем з мідними плавкими вставками номінальний струм вставки вибирається за умови , якщо час розплавлювання вставки дорівнює = 2 с. Для автоматичних вимикачів струм вставки вибирається за умови .