Затверджую:

Голова П(Ц)К шкільної

педагогіки: Біла І.О.

Лекція № 34 Тема. Профілактика адиктивної поведінки

План:

1. Профілактика адиктивної поведінки.

2. Методи профілактичної роботи

1. Профілактика адиктивної поведінки.

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об’єкта профілактичного впливу виділяють такі види педагогічної профілактики адиктивної поведінки:

Первинна педагогічна профілактика передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості учня, його морально-психологічної стійкості, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин.

Завдання первинної профілактики:

• для молодшого шкільного віку:

  • формувати моральні поняття, що пов’язані з почуттями бережливого ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

  • виховувати вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості;

  • формувати уявлення щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у відношеннях до самого себе та інших людей;

  • формувати необхідні загальні та специфічні психологічні уміння та навички, що є основою формування морально-психологічної стійкості людини;

  • попереджувати ранні прояви неправильних уявлень дитини про шкідливі звички;

• для учнів підліткового віку:

  • виховувати правильне розуміння природи наркогенних речовин, особливостей їх впливу на ЦНС людини, віддалених наслідків зловживань;

  • формувати поняття про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;

  • виховувати культуру потреб, бажань, захоплень підлітків;

  • формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких анти особистісних захоплень – паління, пияцтва, наркоманії, токсикоманії;

  • виховувати свідоме бережливе ставлення до свого здоров’я, власного організму, формувати уміння раціонально використовувати його психологічні можливості;

  • стимулювати саморегуляцію власних психофізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

  • формувати науково обґрунтовані уявлення про анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, само психотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;

  • формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами;

• для старшокласників:

  • формувати досвід антинаркогенно-спрямованої поведінки учнів, імунітету до негативного впливу пронаркогенної інформації та анти особистісно-спрямованих форм поведінки;

  • формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психофізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

  • створювати умови для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

  • формувати чіткі наукові поняття про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому;

  • формувати психологічну готовність особистості до спілкування у ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації;

  • виховувати правильні уявлення особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов’язані зі зловживанням наркогенними речовинами.

Вторинна профілактика передбачає в основному діагностування та виявлення залежності підлітків від наркоречовин.

Основними завданнями вторинної профілактики є:

• визначення рівнів інформованості підлітків про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;

• вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адитивної поведінки;

• виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адитивної поведінки;

• вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктовної поведінки, станів, що їй передують і на цій основі встановлення осіб групи «ризику»;

• діагностика мотивів адиктивної поведінки підлітків;

• визначення найбільш чутливих, сенситивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

До основних заходів вторинної профілактики належать:

• вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров’я;

• знайомство з сім’єю, вивчення її соціально-психологічного клімату;

• бесіди з іншими вчителями-предметниками;

• спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у поза навчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культурної поведінки;

• організація безпосереднього спілкування з такими підлітками;

• спостереження за індивідом групи «ризику» у педагогічно значущих ситуаціях.

Третім видом педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих на алкоголізм та наркоманію. Здійснюється на основі результатів заходів вторинної профілактики.

Завдання третинної профілактики:

• на основі встановлених груп «ризику» здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

• створення сприятливих для корекції адитивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивного психологічного самопочуття.

У загальноосвітній школі педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів може здійснюватись за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності і спеціалістами медичної (лікар-нарколог) та правоохоронної (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) служб.

Соціально-виховні інститути, що здійснюють попередження зловживання наркогенними речовинами:

• школа;

• сім’я (батьки), за умови їх міцної взаємодії їх зі школою;

• медична (лікар-нарколог, шкільний лікар), юридична (служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи) та психологічна (шкільний психолог) служба, що відіграють роль консультативних одиниць та безпосередніх учасників пропаганди спеціальних знань, організації відповідних спостережень за учнями, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів антинаркогенного спрямування;

• громадські організації (шефські, за місцем проживання) як консультанти та безпосередні учасники виховного процесу.