3.Козацтво

Проблема козацтва – одна з центральних в історії України доби феодалізму. Основна причина утворення козацтва корінилася в тих соціально-політичних умовах, які складалися на українських землях у другій половині ХV–XVIст.

Козацтво виникло як форма протесту народу проти зростаючого соціального і національного гноблення і розвитку кріпосного права.

Соціальний склад козацтва був неоднорідний. Переважну його масу становили біглі селяни, представники міських низів. Він поповнювався вихідцями не лише з українських земель, а й з Білорусії, Московії, Молдавії.

Джерелом поповнення козацтва були втечі, масові переселення селян і міщан. Все це стало фактором освоєння просторів Наддніпрянщини, які у ХVст. були спустошені та знелюднені внаслідок постійних татарських нападів.

Козаки об’єднувалися у ватаги, захищали українські землі від нападників, колонізували і розвивали ці землі.

Найвидатнішим явищем в історії козацтва було утворення в середині ХVI ст. Запорізької Січі.(додаток 2)

Видатну роль у згуртуванні запорізького козацтва у збройну силу, фактично автономну у відношенні до уряду Польсько-Литовської держави, відіграв князь Дмитро Вишневецький.

Січ стала осередком боротьби не лише проти зовнішніх ворогів України – Турецької держави і Кримського ханства, а й проти зазіхань правлячих сил Речі Посполитої щодо України.

Запорожці очолили рух свого народу за соціальне і національне визволення. Січ – стала зародком нової української козацької державності.

Значна роль належить запорізьким козакам у боротьбі проти турецьких і татарських загарбників.

Козацькі походи 1494, 1496 і 1498 рр. завдали нищівної поразки татарам.

З кожним роком, у відповідь на набіг татар і турків, козаки дедалі частіше відправлялися в походи на їхні володіння, громили ворожі сили і визволяли невільників.

Провідна роль в історії козацтва того часу належала гетьману П.Конашевичу-Сагайдачному, який перетворив козацькі маси в організовану і дисципліновану силу, поставив козаків на захист національних інтересів України.

Кінець ХVІ ст. – це час загострення боротьби українського козацтва і селянства проти кріпосного і національного гніту. Повстання під проводом К.Косинського та С.Наливайка завдали відчутного удару Речі Посполитої і підготували умови для подальшого розвитку народно-визвольного руху на Україні.

Польська держава намагалася припинити зростання козацтва, в якому бачила загрозу для себе. Щоб поставити його під контроль, уряд створив реєстрове козацтво, для державної служби.

Реєстрові козаки звільнялися від податків, одержували право власності на землю тощо. Проте сподівання уряду за допомогою реєстровців розколоти козацтво і взяти під контроль Січ не справдилися.

Дух козаччини, який охопив всю Україну проникав у різні верстви українського суспільства і спонукав народ до боротьби проти іноземного гноблення, за свободу і державність.

На Запорізькій Січі було багато гетьманів, кожен з них зробив свій внесок для України, щоб зробити її незалежною та вільною країною.

Гетьмани України

Єдина Гетьманщина
—1657		Богдан Хмельницький	Організатор Хмельниччини, засновник держави Війська Запорозького. 1654 року прийняв Російський протекторат.
1657		Юрій Хмельницький	син Богдана, позбавлений булави до1648 досягнення повноліття.
1657—1659		Іван Виговський	1658 року прийняв польський протекторат.
1659—1660		Юрій Хмельницький	1659 року повернувся до російського протекторату, але 1660 року прийняв Польський протекторат.