- •Методичні рекомендації для студентів
- •1. Конкретні цілі
- •2. Базовий рівень підготовки
- •3. Організація змісту навчального модулю
- •4. Зміст навчального матеріалу.
- •7. Рекомендована література
- •5. Додатки. Засоби для контролю.
- •Матеріали для контролю початкових знань студентів.
- •Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття.
- •Орієнтована карта для організації самостійної роботи студента з учбовою літературою
3. Організація змісту навчального модулю
1.Методи лікування пульпіту постійних зубів у дітей.
2.Чинники, що впливають на вибір методу лікування пульпіту постійних зубів у дітей.
3. Показання до консервативного методу лікування пульпіту в постійних зубах у дітей. Мета консервативного методу лікування пульпіту
4.Характеристика сучасних гідроксидкальційвмісних засобів, що застосовуються для консервативного лікування пульпіту.
5. Поняття про пряме та непряме покриття пульпи.
6.Механізм дії препаратів гідроксиду кальцію при прямому та непрямому покритті пільпи.
7. Алгоритм виконання консервативного методу лікування пульпіту, критерії ефективності, прогноз.
4. Зміст навчального матеріалу.
Лікування пульпіту постійних зубів
Головною метою лікування пульпіту у дітей є ліквідація запалення пульпи і профілактика захворювань періодонта, щелепних кісток і м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. У дітей необхідно забезпечити умови для подальшого розвитку коренів несформованих постійних зубів .
У дитячій стоматології використовують п'ять методів лікування пульпіту:
1) консервативний, або біологічний — це метод, спрямований на збереження життєздатності і функціональної активності всієї пульпи;
2) вітальна ампутація пульпи — це метод, що передбачає видалення під знеболенням коронкової частини пульпи і збереження життєздатності і функціональної активності кореневої пульпи;
3) вітальна екстирпація — це метод повного видалення пульпи із зуба під знеболенням;
4) девітальна ампутація — це видалення коронкової частини пульпи після попередньої девіталізації пульпи;
5) девітальна екстирпація — це видалення всієї пульпи після її попередньої девіталізації.
Під час лікування пульпіту постійних зубів у дітей використовують консервативний (біологічний) метод, методи вітальної ампутації та екстирпації, методи девітальної ампутації та девітальної екстирпації.
Вибір методу лікування пульпіту постійного зуба визначається:
- формою пульпіту (гостре або хронічне запалення) і ступенем залучення пульпи в патологічний процес;
- стадією розвитку зуба (формування кореня або його стабілізація);
- станом соматичного здоров'я дитини (при виборі зберігаючих методів лікування);
- локалізацією каріозної порожнини, що особливо важливо при виборі біологічного методу лікування або вітальної ампутації пульпи;
- реакцією пульпи на постійний електричний струм. Зниження електрозбудливості пульпи більш ніж на 20 мА є протипоказанням для проведення біологічного методу лікування пульпіту;
- станом періодонта при пульпіті (пульпіт, ускладнений періодонтитом). При наявності клінічних і (або) рентгенологічних ознак поразки періодонта при пульпіті (перифокальный, фокальний періодонтит) лікувати пульпіт необхідно методом екстирпації, незалежно від стадії формування кореня.
Пульпа постійних зубів як у період формування кореня, так і в період закінченого росту і формування має високий біологічний потенціал, добре виражені регенеративні і репаративні властивості.
У разі травматичного пошкодження пульпи та при початкових серозних формах запалення немає підстав проводити видалення пульпи, потрібно використовувати всі можливості для збереження її життєздатності.
Консервативний (біологічний) метод лікування.
Показання:
1.Гіперемія пульпи.
2.Гострий травматичний пульпіт ( випадковий розтин порожнини зуба під час препарування каріозної порожнини ).
3. Гострий травматичний пульпіт ( при переломі коронки зуба з розтином або без розтина пульпи, якщо після травми пройшло не більш 6 год.).
4. Серозний обмежений пульпіт при тривалості хвороби не більше доби і локалізації каріозної порожнини на жувальній чи апроксимальній поверхні, що розташована вище від екватора зуба, у здорових і практично здорових дітей у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.
5.Хронічний фіброзний пульпіт( зубів з несформованим коренем)
Лікування пульпіту консервативним методом проводять в одно або два відвідування, це залежить від етіологічного чинника і клінічних проявів пульпіту.
У разі лікування випадково розкритої пульпи або гострого травматичного пульпіту, що виник у наслідок гострої травми постійного зуба, біологічний метод виконується в одне відвідування.
Під час лікування пульпіту інфекційного походження більшість авторів рекомендують проводити біологічний метод у два відвідування.
Під час першого відвідування проводять місцеве ін'єкційне знеболювання зуба, препарування і формування каріозної порожнини, антисептичну обробку з дотриманням правил асептики та антисептики. Дуже важливо ізолювати каріозну порожнину від слини, для чого використовують ватні валики, слиновідсос, кофердам. Для антисептичної обробки каріозної порожнини використовують протимікробні препарати широкого спектра дії, що дають виражений протизапальний ефект: ектерицид, фурацилін, риванол , 0,5% розчин етонію, хлорофіліпту , антибіотики місцевої дії (мікроцид, поліміксин). Не слід використовувати антисептичні засоби, що містять хлор ( хлорамін, хлоргексидин ), атомарний кисень ( перекис водню, марганцевокислий калій ) , спирт, ефір, тому що всі вони чинять подразнювальний вплив на пульпу.
Антисептики для промивання каріозної порожнини перед використанням слід підігріти до температури тіла, тому що температурний чинник може стати зайвим подразником для пульпи.
Для консервативного лікування пульпіту запропоновано велику кількість лікарських засобів: антибіотики широкого спектра дії, антибіотики в поєднанні з кортикостероїдами, антисептичні препарати, ферменти, біологічно активні речовини (вітаміни, біогенні стимулятори). Проте найкращий ефект спостерігається при застосуванні кальпійвмісних
препаратів.
За методикою застосування кальційвмісних препаратів вирізняють пряме і непряме покриття пульпи. Під час прямого покриття ці препарати наносяться безпосередньо на тканину пульпи (при травматичному пульпіті, при проведенні методу вітальної ампутації). Під час непрямого покриття препарати на основі гідроксиду кальцію або цинк-оксидевгенолу наносять на розм'якшений, демінералізований дентин, що міститься на дні каріозної порожнини.
Для прямого покриття пульпи рекомендують м'які пасти на основі гідроксиду кальцію: "Calcipulp" (Septodont), "Reogan Rapid" (Vivadent), "Calcicur" (VOCO), "Biopulp" (Electromet), "Calxyl" (VOCO).
Для непрямого покриття використовують "Dycal" (Dentsplay deTrey), "Life" (Kerr), "Calcimol" (VOCO), які здатні тверднути.
Механізм дії гідроксиду кальцію . Після нанесення гідроксиду кальцію на раневу поверхню на ділянці контакту утворюється шар поверхневого колікваційного некрозу, обумовлений високолужною реакцією препарату ( рН 12,5). У підлеглому шарі пульпи розвивається незначне асептичне запалення . Внаслідок цього відбувається диференціювання фібробластів і клітин мезенхіми в одонтобласти, що утворюють колагенові волокна, які згодом мінералізуються в фібродентин ( предентин ). Уже через 7 днів спостерігаються ознаки створення мінералізованої речовини. Через 40 - 60 днів утворюється дентиновий місток( замісній дентин). Гідроксид кальцію підтримує в тканині пульпи місцеве лужне середовище, необхідне для формування дентину. При цьому йони кальцію з лікувальної кальцийгідроксидвмисної прокладки безпосередньо не беруть участь в утворенні дентину. Джерелом кальцію для мінералізації дентинного містка є кров.
Етапи консервативного лікування пульпіту в одне відвідування
І. Непряме покриття пульпи:
1. Знеболювання.
2. Некректомія.
3. Формування каріозної порожнини.
4. Обробка каріозної порожнини пеплим розчином антисептика.
5. Висушування каріозної порожнини ( стерильною ватною кулькою, теплим повятрям).
6. Накладення твердіючої пасти з гідроксидом кальцію.
7. Пломбування каріозної порожнини відповідним пломбувальним матеріалом.
ІІ. Пряме покриття пульпи:
1. Знеболювання.
2. Некректомія.
3. Формування каріозної порожнини.
4. Зупинка кровотечі з пульпи ( краще фізіологічним методом – промивання теплим 0,09% ізотонічним розчином , потім туга тампонада стерильними ватними кульками терміном на 3 – 5 хв.).
5. Обробка каріозної порожнини пеплим розчином антисептика.
6. Висушування каріозної порожнини ( стерильною ватною кулькою, теплим повятрям).
7. Накладення нетвердіючої пасти з гідроксидом кальцію.
8. Накладення твердіючої пасти з гідроксидом кальцію.
9. Пломбування каріозної порожнини відповідним пломбувальним матеріалом.
В залежності від виду пломбувального матеріалу може виникнути потреба в ізолюючої прокладці.
Під час лікування пульпіту інфекційного походження більшість авторів рекомендують проводити біологічний метод у два відвідування.
Етапи консервативного лікування пульпіту в два відвідування
І відвідування
1. Знеболювання.
2. Некректомія.
3. Формування каріозної порожнини.
4. Обробка каріозної порожнини пеплим розчином антисептика.
5. Висушування каріозної порожнини ( стерильною ватною кулькою, теплим повятрям).
6. Накладання на дно каріозної порожнини пасти, яка містить антибіотики широкого спектру дії ("Оксизон" або "Гіоксизон", "Ledermix", "Pulpovital" та ін.).
7. Закриття зібу тимчасовою пломбою або пов’язкою.
При відсутності болю через 1 – 2 дня призначають друге відвідування.
ІІ відвідування
1.Видалення пов’язки.
2. Обробка каріозної порожнини пеплим розчином антисептика.
3. Висушування каріозної порожнини ( стерильною ватною кулькою, теплим повятрям).
4. Накладення твердіючої пасти з гідроксидом кальцію.
5. Пломбування каріозної порожнини відповідним пломбувальним матеріалом.
Для оцінки ефективності лікування пульпіту біологічним методом необхідно проводити диспансерний нагляд за дитиною. Якщо корінь зуба несформовапий, то диспансерний нагляд проводять до остаточного його сформування, якщо корінь зуба сформований, то протягом 12 міс. Терміни диспансерного спостереження: перший раз — через 2 тиж, другий раз — через 3 міс, третій раз — через 6 міс, четвертий раз — через рік. Під час
контрольних відвідувань з'ясовують скарги, проводять електрометричне дослідження (ЕОД), через 6 міс — рентгенографію для виявлення динаміки формування кореня, а також можливих патологічних змін у тканинах періодонта.
