§ 137. Повні і короткі форми прикметників

В українській мові наявні повні форми прикметників (дрібний, ясний, потрібний), що відмінюються, і короткі (дрібен, ясен, потрібен) — невідмінювані.

Повні форми прикметників бувають нестягнені (доб­рий, добрая, добрее, добрії) і стягнені (добра, добре, добрі).

Загальновживаними виступають повні форми прикметни­ків: нестягнені у називному відмінку однини чоловічого роду (повний, високий, прозорий) і стягнені у називному відмінку жіночого і середнього родів однини та у називному відмінку Множини (висока, високе, високі).

237.

Стягнені форми прикметників утворилися від нестягнених так: приголосний [й], що був між голосними у закінченні зник; два однаковихголосних закінчення стяглися в одиізвук. Наприклад: добрайа ->- добраа -> добра; добрейе ->

реє ->- добре.

Нестягнені форми прикметників вживаються в розмовному мовленні, народній творчості, а в художніх творах вони ступають як засіб вираження урочистості, емоційної піднесеності і стилізації під народнопісенну мову. Наприклад: святее діло ми сюди зійшлися, узялись за руки, дружно обнялися (Тич.); Гей, шляхи стальнії, простягло в надії руки золоти сонце нам згори (Сос).

Короткі прикметники виступають у називному і знахідному відмінках однини чоловічого роду. Вживаються вони переважно в розмовній мові, віршах і народній творчості:

стан, красен стан, славен краю Дагестан (Тич.); Пливе човен води повен (Нар. тв.).

Завдання. І. Перепишіть речення, підкресліть повні нестягнені форми прикметників прямою лінією, стягнені — хвилястою, короткі — пунктир­ною. Визначте стилістичні функції нестягнених форм і коротких форм прикметників.

1. Сміх твій грізний, слово гостреє твоє паліїв війни вра­жає, зрадників нещадно б'є (Тич.). 2. День повен сонця, по­вен весни (Гончар). 3. Ділом істинним я доведу народу, що го­ден імені народного слуги (Бажан). 4. Усе відбивається в піс­ні, як в морі: рожевая зоря, й червона кров, і темна ненависть, і ясна любов (Л. Укр.). 5. Літо краснее минуло, сніг лежить на полі (Л. Укр.). 6. Хата чужая, як свекруха лихая (Нар. те.). 7. Ніч темна людей всіх потомлених скрила під чорні, широкії крила (Л. Укр.). 8. Ой летіли лебедоньки через тем­ний бір, поронили біле пір'я та й у батьків двір. Що виходив молод хлопець рано на зорі, позбирав він біле пір'я в батько­вім дворі (Рильськ.).

11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».

§ 138. Відносні прикметники

Відносні прикметники виступають назвами ознаки за від­ношенням її до: а) предмета (дерев'яна ложка,'залізна лопата-ложка із дерева, лопата із заліза); б) людини або тварини (батьківські збори,,качине пір'я — збори батьків, пір'я кач­ки); в) явища {дощові краплі — краплі дощу); г) абстрактного поняття {науковий журнал, математичний термін — журнал, що стосується науки; термін, який вживається у математиці); д) обставини місця, часу тощо (вчорашнє засідання, місячний

238.

план—засідання, що відбулося вчора; план на місяць); є) до дії {лічильна машина — машина для лічби); є) до числа (по­двійна плата — плата, збільшена вдвічі) та ін.

Відносні прикметники характеризуються рядом граматич­них особливостей.

1. Ознака відносних прикметників незмінна, вона не мо­же виражатися більшою чи меншою мірою, як у прикметни­ків якісних. Тому ці прикметники не мають ступенів порів­няння, зменшено-пестливих і згрубілих форм. Відносні прик­метники не мають антонімічних пар, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.

2. Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони ут­ворюються від іменників: західний вітер, народний інстру­мент, природний газ, обідня перерва, передній ряд. У зв'язку з цим вони вступають у синонімічні відношення з конструк­ціями типу: безхмарне небо — небо без хмар, книжкова поли­ця — полиця для книг, дубова дошка — дошка з дуба.