§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови

Сучасна українська літературна мова функціонує у пи­семній та усній формах. Обидві форми свідчать про її єдність, що зумовлено єдністю мовного матеріалу: адже будь-яке слово можна реалізувати усно, вимовити, а можна й запи­сати. Обидві форми підлягають загальномовним нормам, однак реалізація цих норм має свою специфіку, що поясню­ється особливостями функціонування літературної мови в кожній з форм.

/Писемна форма літературної мови обслуговує широкі кола людей в галузі державної, політичної, наукової, господар­ської і культурної їхньої діяльності, які здебільшого безпо­середньо між собою не пов'язані. Тому в писемній формі ви­користовуються, як правило, повні речення, різного типу складні конструкції, що зумовлено необхідністю точно фор­мулювати думки різної складності.

29.

Усна форма літературної мови обслуговує переважно по­точні потреби спілкування людей, які безпосередньо контак­тують між собою. В усному повсякденному мовленні часто вживаються неповні речення, обірвані, син тактично не членовані конструкції; тут ширше представлені діалоги. Взає­морозумінню під час усного мовлення сприяють інтонація, жести, міміка, а також ситуація, в якій відбувається розмова.

Мова обслуговує людей в усіх сферах їх матеріально-ви­робничої та інтелектуальної діяльності. Тому в ній своєрідно використовуються ті або інші слова і звороти, синтаксичні конструкції і речення, ритм та інтонація. Внаслідок цього утворюються певні різновиди мови, що називаються стилями.

В обох своїх формах — писемній та усній — сучасна українська літературна мова має розвинену систему стилів. Основними з них виступають: розмовно-побутовий, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній.

Розмовно-побутовий стиль. У житті ми здебільшого кори­стуємося літературною мовою в її усній діалогічній формі. Спілкування, відбувається віч-на-віч, супроводжується мімікою і жестами, реалізується у відповідній інтонації; широко вживаються слова — назви речей побуту, загальновживані слова, неускладнені речення, питальні і спонукальні, особ­ливо часто — неповні ‘ речення, нерідко із звертаннями, ви­гуками, частками! Писемним зразком такого мовлення мо­жуть служити розмовно-побутові діалоги з художніх творів. ^; Наприклад: '

— Ну, то як, Михаиле, будеш чабаном?

— Я льотчиком буду... \

— Нащо ж тобі льотчиком? Куди ти хочеш літати?

— На Місяць.

— Ти щось там забув? Чи чого?

— Не знаю.

— А дуже хочеш?

— Дуже!

(За О. Гончаром) ;

Офіційно-діловий стиль. Специфічні мовні явища цього j стилю знаходимо у текстах законів, указів, статутів, у правилах, постановах, резолюціях, наказах, розпорядженнях тощо. |

Офіційно-діловий стиль характеризується чітким формулюванням думок, що досягається шляхом уточнень і пояс­нень важливих положень-і слів. Структура речень у більшості ділових документів складна, речення будуються за своєрід­ною схемою, не властивою жодному іншому стилю. Наприклад:,

Нижчепідписані,

належним чином уповноважені,

зібравшись під егідою Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй,

констатуючи, що 10 червня 1958 року на Конференції Ор­ганізації Об'єднаних Націй по міжнародному торговому арбітражу була підписана конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень...

погодились про наведені нижче постанови («Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж». «Україн­ська РСР у міжнародних відносинах»).

Різного роду ділові документи (оголошення, доручення* розписки, заяви, акти, звіти, протоколи, автобіографії) пишуться за чітко встановленими зразками — стандартами. У зв'язку з цим часто виготовляються спеціальні бланки, що заповнюються залежно від конкретної потреби.

Науковий стиль. Науковий стиль мови представлений у наукових книгах, журналах, статтях, навчальній літературі. Типовим для нього є широке використання наукових термі­нів (філософських, біологічних, медичних, фізичних, мате­матичних, мовознавчих, літературознавчих та ін.), а також слів з абстрактним значенням. Наприклад: Кібернетика — це наука про оптимальні закони управління. Головною части­ною кібернетики є теорія інформації, що вивчає процес пере­дачі інформації та різні способи її кодифікації.

Публіцистичний стиль. Мовні особливості публістичного стилю властиві газетним і журнальним статтям, нарисам то­що. Структурно цей стиль не однотипний. Залежно від змісту, форми і спрямування публіцистичного твору в ньому можуть використовуватися різні мовні одиниці і зображувальні за­соби. Так, у передових статтях газет основну увагу зверта­ють на ідейно-політичну чи економічну оцінку фактів і явищ суспільного життя. Тому {в публіцистичному мовленні широко використовуються слова суспільно-політичного звучання, пе­реважають речення ускладненої будови.

Художній стиль. Цей стиль мови вживається у творах художньої літератури^ Художній стиль своєрідний за своєю структурою. Так, у зображеннях різних сфер людського життя і діяльності художнє мовлення добирає елементи всіх інших стилів — розмовного (особливо в діалогах), ділового (накази, команди, заяви), наукового. З певною художньою метою можуть вживатися діалектна та професійна лексика, фразеологізми.

Художньо-літературне мовлення багате на епітети, мета­фори, порівняння, перифрази, повтори, антитези, гіперболи та інші зображальні засоби.^Художній стиль виступає у та­ких основних жанрових різновидах: епічному, прозовому, драматичному й ліричному.

Завдання. І. Визначте, до якого стилю належить кожний з поданих текстів.

1. Організація і діяльність Радянської держави будуються відповідно до принципу демократичного централізму: вибор­ності всіх органів державної влади знизу доверху, підзвіт­ності їх народові, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих. Демократичний централізм поєднує єдине керівництво з ініціативою і творчою активністю на місцях, з відповідальністю кожного державного органу і службової особи за доручену справу (Конституція СРСР, стаття 3).

2. Фонетикою (від грец. phцnetike— звуковий, належний до звуків) називається розділ мовознавства, присвячений ви­вченню звукового складу мови. Предметом фонетики, таким чином, є звук, звукові засоби людської мови в усіх її виявах і функціях. Фонетика вивчає умови й способи творення мов­них звуків, їх акустичні, а також анатомо-фізіологічні вла­стивості, різні зміни і чергування, взаємозв'язок і взаємообумовленість звукових змін, роль звуків у розрізнюванні зна­чущих елементів мови (Сучасна українська літературна мова. К., 1969).

3. Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть слом'яні стріхи, вмивається сльозами убо­га земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темної ночі. Де небо? Де сонце? (Коцюб.). ■ 4. — Здоров був! — обізвався до нього прохожий.

— Здоров.

— Чи це Окунь живе?

— Який Окунь?

— Карпо Окунь, старий дід.

— Ні: це Лимар, а не Окунь.

— А де ж Окунь?

— Та який Окунь?

— Дід старий, що з бородою ходив (Мирний),

II. Складіть такі ділові документи:

1. Заяву на ім'я директора про надання відпустки.

2. Акт обстеження побутових умов учня.

3. Доручення на одержання стипендії.

4. Об'яву про те, що відбудуться комсомольські збори. і