§ 118. Типи відмін іменників

Усі змінювані іменники за характером закінчень у назив­ному відмінку однини поділяються на чотири відміни.

До першої відміни належать іменники чолові­чого, жіночого і спільного роду із закінченням -а, -я: левада, Ілля, сердега.

До другої відміни належать іменники чоловічого роду з нульовим закінченням та -о і середнього роду з закін­ченням-о,-є, -я, крім тих, що в непрямих відмінках набувають суфіксів -am, -ят, -єн: вибалок, Кирило, озеро, плече, море, гіл­ля, натхнення.

До т р є т ь о ї відміни належать іменники жіночого

210

роду з нульовим закінченням: пам'ять, любов, розкіш та імен­ник мати.

До четвертої відміни належать іменники се­реднього роду з закінченням -а, -я, що при відмінюванні на­бувають суфіксів -am, -ят, -єн: лоша, тім'я, коліща, немовля, оісовтеня.

До відмін не належать незмінювані іменники: депо, Сєрих, УРСР, завдитсадком; множинні іменники: граблі, перегони, мемиари, Піренеї; субстантивовані прикметники і дієприкмет­ники: пальне, черговий, учений.

Завдання. Поставивши іменники у початковій формі, згрупуйте їх за відмінами, поясніть, які іменники до відмін не належать.

Меж, товаришів, груші, чарам, гущі, пер, сімей, зілля, дівчата, Вавила, пущ, ланкової, стареет, орляті, Кузьми, відносин, берегів, снігу, імен; Дунаю, Ленінграда, високості, Микити, загону, ножиць, листопада, тімені, Іллі, матері, кам*еняра, леді, ріллею, Мини, воронням, військовозобов'яза­ним, гідністю, міццю, райвно, Сумами, любов'ю, конфе­рансьє, канікул, вартового, Яреми. \-.

§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І від­міни поділяються на три групи — тверду, м'яку і мішану.

До твердої групи належать іменники з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячого): обіцянка, троянда, Дремлюга.

До м'якої групи належать іменники з кінцевим м'яким приголосним основи: пісня [п'іс'н'-а], Надія ІНад'ій-а].

До мішаної групи належать іменники з кінцевим шип­лячим приголосним основи: лівша, площа, межа. Мішаною ця група називається тому, що в одних непрямих відмінках ці іменники мають закінчення твердої групи, а в інших — м'якої.

Зразки відмінювання іменників І відміни

Тверда група	М'яка група Однина	Мі і	шана група
Н. груп-а	прац-я		веж-а
Р. груп-и	прац-і		веж-і
Д. груп-і	прац-і		веж-і
3. груп-у	прац-ю		веж-у
0. груп-ою	прац-ею		веж-ею
М. (у) груп-і	(у) прац-і		(на) веж-і
Кл. ф. груп-о	прац-е		веж-о

211.

	Мн	ожина
Н. груп-и		прац-і	веж-і
Р. груп		праць	веж
Д. груп-ам		прац-ям	веж-ам
3. груп-и		прац-і	веж-і
0. груп-ами		прац-ями	веж-ами
М. (в) груп-ах		(у) прац-ях	(на) веж-ах
Кл. ф. груп-и		прац-і	веж-і

Розглянувши відмінкові закінчення іменників першої відміни, встановлюємо такі їх особливості: 1) у називному відмінку однини іменники твердої і мішаної груп закінчу­ються на -а, м'якої — на -я, у множині іменники твердої групи — на -и, а м'якої і мішаної — тільки на -і; 2) іменники в родовому відмінку однини мають закінчення -и тільки в твердій групі, у м'якій і мішаній групах — закінчення -го­родовий відмінок множини усіх груп іменників першої відміни має нульове закінчення, крім поодиноких випад­ків відхилення, що виявляється у паралельних слово­формах (губ і губів, легень і легенів) або в закінченнях -ей, -ів (мишей, суддів); 3) у давальному й місцевому відмінках однини усі іменники першої відміни закінчуються на -і, у множині ці відмінки розрізняються так: а) іменники в даваль­ному відмінку м'якої групи закінчуються на -ям, твердої і мішаної — на -ам; б) місцевий відмінок множини має закін­чення тільки -ях у м'якій групі і -ах у твердій та мішаній групах; 4) іменники в орудному відмінку однини у твердій групі мають закінчення -ою, у м'якій і мішаній —■ -ею, -ею; 5) іменники в знахідному відмінку однини закінчуються на -у, -ю; у множині для назв істот мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати учениць, практиканток), для ін­ших назв мають закінчення, спільне з називним відмінком (об'єднати групи); 6) у кличній формі в однині іменники пер­шої відміни мають закінчення -о (мамо\, -є, -є (душе, Надіє) і -ю в іменниках м'якої групи з відтінком пестливості (доню, матусю); у множині—закінчення називного відмінка множини.

Завдання. І. Визначте кінцевий приголосний основи іменників. За-транскрибуйте слова. Виділені іменники провідміняйте.

Лілея, перемога, сулія, площа, історія, рука, Ілля, ве­ремія, гуща, круча, Микола, суддя, підлога, Тараща, стаття, мережа,

мелодія, електрифікація, п'ятниця.

II. Розподіліть іменники по групах, зазначивши в дужках рід — чоло­вічий, жіночий, середній чи спільний.

Вітчизна, зброя/яблуня, Паша, підмога, рілля, бідолаха, колія, вчителька," п'ятирічка, груша, гульвіса, мережа, скир-

212.

да, водиця, сорока, староста, втіха, ноша, Надя, сім'я, Ва-

Вня, круча, чарівниця, акація, суддя, ґуральня, воєвода, Гру-

зія, пуща.

'III. Перепишіть, розкрийте дужки і поставте іменники в потрібному

відмінку.

1. Душа його прохала (воля), молоді сили — (простір), іумно було (Максим) серед широкого, пустого (степ), серед оораної (рілля), тісно в тихій батьківській (хата), тяжко по-ііж мовчазною (скотина) (Мирний). 2. А бути б мені (рілля), до (хліб) людей годує, (хмарина) над (земля), що вічно ку­йсь мандрує (В. Кузьменко). 3. Піхота йшла, побрязкуючи котелки) — (зброя) (Тют.). 4. Бистра (вода) текла по (ву­шці), (левади) з піною і аж сичала попід (призьби) й сінешніми двері), заливала хліви, кошари, клуні. Ревла худоба по (ко-аари) (Довж.).

IV. Запишіть іменники у називному, знахідному відмінках та в клич-■;ій формі в однині і множині. Складіть речення з виділеними іменниками,

живши їх у знахідному відмінку з прийменниками на чи у (в).

Хата, ріка, береза, Наталія, земля, доня, гора, межа, втеча, матуся, Євпраксія, мережа, Ганнуся, ноша, Лукерія, Глаша.

V. Спишіть речення. Підкресліть іменники першої відміни (назви істот і неістот) у західному відмінку. Зазначте, які особливості вживання інахідного — називного і знахідного — родового відмінків у цих групах менників.

1. Полювали ми з приятелем пізно восени дикі качки на Ячці Оскіл, на Куп'янщині. 2. Вовк залягає на день у густій і <ащі і там лежить до ночі і тільки вночі виходить різати овеч-^] <и та лошата. 3. Ті метрівки брали не тільки одібрані Кузь­мою хлопчаки, а брала їх уся дитяча хутірська громада (3 те. Вишні). 4. Хіба відкопаєш мрії, які вже зараз нетерпляче рвуться в повиту сутінками далечінь? (Гончар). 5. Гарячі термоси з борщем уже попекли їм спини (Гончар). 6. Швидко вони позавертали овець і, як кошенята, дралися по вербах (Мирний).

VI. Поставте іменники в родовому відмінку множини, групуючи їх ' за закінченнями: 1) нульове закінчення; 2) нульове закінчення і пара­лельне -ге; 3) закінчення -ей. З'ясуйте, у яких словах з'являються вставні о, є і в яких відбувається чергування о, є з і.

Лелека, шахта, клятва, верста, буква, робота, колода,

дочка, байка, сосна, війна, домна, губа, баба, лука, хата, виш­ня, чапля, конопля, кухня, яєчня, крихта, тесля, суддя, ле­геня, туфля, сім'я, стаття, свиня, круча, миша, удача, рикша, фірма, гайдамака, пальма, крапля, стайня, сестра, тополя.

213.