§ 110. Іменники — назви істот і неістот

Іменники поділяються на дві групи: назви істот і назви неістот.

Іменники — назви істот відповідають на питання хто? кого? кому? і т. д., а іменники — назви неістот відповідають на питання що? чого? чому? і т. д.

Категорія істот і неістот охоплює іменники з конкретним значенням. До назв істот належать назви людей і тварин (першокласник, перепел), решта іменників є назвами неістот. Граматичне поняття істот не цілком збігається з уявленням про живе у природі. Так, назви сукупності осіб (гурт, загін, натовп), назви мікроорганізмів (бактерія, мікроб) у грама­тиці відносять до назв неістот. Навпаки, до назв істот зарахо­вують різні міфологічні назви (чорт, відьма, Перун), назви померлих (небіжчик, покійник, мрець).

Назви істот і неістот розрізняються граматично — збігом чи незбігом деяких відмінкових форм. У назвах осіб чолові­чого роду (крім іменників на -а, -я: Саша, тесля) збігаються форми знахідного і родового відмінків: бачу друга, друзів — немає друга, друзів; бачу брата, братів — немає брата, бра­тів. У назвах осіб жіночого, середнього і спільного родів лише у множині знахідний і родовий відмінки формально однакові: побачив подруг, дівчаток, сиріт — немає подруг, дівчаток, сиріт. В однині вони різні: побачив подругу, дів­чатко, сироту — немає подруги, дівчатка, сироти.

У назвах неістот збігаються у множині форми знахідного і називного відмінків: бачу будинки — видніються будинки, бачу лампи — світяться лампи, згадую моря — згадуються моря. В іменниках чоловічого і середнього роду цей збіг про­стежується і у формах однини: бачу будинок — видніються будинок, згадую море — згадується море (але: бачу лампу —■ світиться лампа).

Примітка. У розмовному мовленні назви неістот нерідко мають форму знахідного відмінка, яка є спільною.^" формою родового: одягти светрик (светрика), плащ (плаща); співати пісні (пісень), а назви тварин у фор­мі множини мають знахідний відмінок, що збігається з називним: пасти корів (корови), телят (телята).

Завдання. Випишіть окремо назви істот і неістот. Поясніть їх лексичне значення і граматичне вираження.

198.

1. Не було б таких новинок, та хрещатенький Барвінок усіх здивував — він Фіалочку блакитну, наче панночку тен­дітну, за себе узяв (Гл.). 2. «Ох, якби ми, педагоги, так умі­ли вирощувати дітей, як жінка ця вміє вирощувати свої ви­ноградники та соснята!» (Гончар). 3. І такого краков'яка з гопаком ушкваримо (Вишня). 4. Нема тепер уже таких річок, як ти була колись, Десно, нема. Нема ні таємниць на річках, ні спокою. Ясно скрізь. Нема ні бога, ні чорта, і жаль мене чомусь бере, що вже нема в річках русалок, і водяників-мірош-ників нема. Зате багато дачників тепер купається, на зло ро­бочим людям і, очевидно, на досаду, бо чого ж мені і досі так соромно відпочивати там, де працюють люди (Довж.). 5. І рій дітей привітненьких на той горбок несе вінок з фіалочок бла­китненьких (Гл.).

§ 111. Іменники загальні і власні

Загальний іменник — це узагальнене найменування пред­мета, що належить до певного класу подібних йому предметів (людей, тварин, речей, явищ, подій тощо). Наприклад: ро­бітник, дельфін, веселка, мозаїка, конференція.

У більшості випадків загальні іменники називають пред­мети, що піддаються рахунку, тому їм властиві форми одни­ни і множини: ад'ютант — ад'ютанти, поїзд — поїзди. За­гальні іменники, що не змінюються за числами, виділяються в окремі групи збірних, речовинних і абстрактних (див. нижче). У мові загальних іменників найбільше.

Власний іменник — це індивідуальна назва окремої особи чи одиничного предмета. Наприклад: Карпати, Василь Чумак, Голова Ради Міністрів СРСР, Жовтень. Власна назва дає змогу розрізняти ті чи інші однотипні (однорідні) предмети: сталевар Гіренко і сталевар Шевчук, кінотеатр «Дружба» і кінотеатр «Київ».

Власними назвами виступають:

1. Прізвища, імена, по батькові, прізвиська, псевдоніми: Тарас Григорович Шевченко, Кобзар, Ярослав Мудрий.

2. Клички тварин: Рябко, Каштанка, Джульбарс.

3. Географічні, топографічні, територіально-адміністратив­ні., астрономічні назви: Кавказ, Широка Балка, Наддніпрян-іцина, Сатурн.

4. Назви центральних установ і організацій: Укрпрофра-, Театр ляльок.

5. Назви окремих високих посад: Голова Президії Верховної Ради УРСР.

6. Назви визначних подій, революційних свят, історичних Дат: День Конституції, Паризька комуна, Полтавська битва.

199.

7. Почесні і вищі військові звання: Герой Соціалістичної Праці, Маршал Радянського Союзу.

8. Назви книг, журналів, газет, видавництв, заводів, фабрик, колгоспів, пароплавів тощо: роман «Вершники», газе­та «Зірка», журнал «Барвінок», видавництво «Веселка», за­вод «Арсенал», колгосп «Зорі над Бугом», теплохід «Євген Вучетич».

Між власними і загальними іменниками нема постійної межі. Приналежність деяких іменників до розряду власних чи загальних назв визначається тільки в контексті. Так, омо­німічні загальні назви земля (грунт), орел (птах), жовтень (місяць) перейшли у власні назви Земля (планета), Орел (міс­то), Жовтень (свято). До розряду загальних назв повністю перейшли власні назви, що є прізвищами учених, винахідни­ків, іменами яких названо відкриття, винаходи [маузер, вольт, ом, ампер, дизель), або власні назви, що є прізвищами деяких літературних героїв, історичних осіб та географічними назвами, іменами яких називають предмети, явища суспіль­ного життя (бостон, обломов, донжуан, ловелас).

Власні і загальні назви розрізняються граматично і орфо­графічно.

Власні назви характеризуються тим, що вони мають (за винятком спеціальних умов) або тільки форму однини (Моск­ва, Сибір, Дніпро), або тільки форму множини (Черкаси). Власні назви, що вживаються тільки в однині, мають форму множини за таких умов: 1) коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім'ї (родина Коцюбинських, брати Ульянови, сестри Річинські, династія Плантагенетів); 2) коли позна­чають осіб або предмети з однаковими назвами (На Україні два Миколаеви, багато Вербівок, Новопетрівок, Киселівок).

Власні назви на відміну від загальних пишуться з вели­кої букви. Виняток становлять ті власні назви, які вживаються в мові як прізвиська, назви з відтінком презирливості, нега­тивного ставлення. Ці імена дають узагальнену назву нега­тивним явищам, рисам, якостям багатьох однорідних пред­метів. Наприклад: Хома нахвалявся власноруч піймати хоч якого-небудь геббельса (Гончар).

Завдання. І. З читанки для 3-го класу випишіть шість—вісім речень, де вжито власні назви з різним значенням.

II. Складіть розповідь про святкування одної з видатних дат у житті радянського народу, вживаючи власні назви.

III. Запишіть речення, вживаючи, де потрібно, велику чи малу бук­ву. Поясніть її написання. ,

1. Ще на (п, П)ершому (в, Всеукраїнському (з, 3) "їзді (р, Р)ад, що зібрався у грудні 1917 року в Харкові, Україну було проголошено (р, Республікою (р, Р)ад. 2. За часів Ярослава

200.

виникла слава одна з перших книг у Києві «ф, г-;^о.^ _v.., П)равда», яку ще звуть «(п, П)равдою Ярослава». 3. Дорого­цінна знахідка під назвою (ч, Ч)ортомлицької (в, В)ази ста-а окрасою (л, Ленінградського (є, Е)рмітажу (Цюпа). . Я покладу рядки ясні про зачарованих (і, І) ванів на за-арованій Десні (Мал.). 5. Ірина Вільде посадила на канапу дразу п'ять (о, 0)бломових — попівен (р, Р)ічинських. 6. Кар-онні герої поступилися місцем Маркові Безсмертному, який найжорстокіших зіткненнях з (б, Б)езбородьками й (к, \)иселями виборює право людини на яскраве сонце правди

'Загреб.).

IV. Складіть речення з поданими словами і словосполученнями. Поясніть вживання великої чи малої букви.

Орден Жовтневої Революції, орден «Мати-героїня», орден «Знай Пошани», медаль «Золота Зірка», медаль «Партизанові Вітчизняної війни», Прометей, лауреат Шевченківської пре­мії, Золоті ворота, сузір'я Чумацький Шлях, метеорит Тун­гуський, Полісся, Закарпатська область, Маніфест миру, Фінляндський вокзал, Станція Москва — Сортувальна, Краї* на Рад, Грінченків словник, Північний морський шлях, ахіллесова п'ята, гайдамаччина, трипільська культура, народний артист УРСР, Дід Мороз, Квітка-Основ'яненко.