
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
IX. Словотвір
§ 92. Поняття про словотвір
Термін словотвір (словотворення) має два значення: 1) процес творення похідних (нових) слів, одно з найважливіших джерел збагачення словникового складу мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає процеси словотворення^
У мові одні слова утворюються на базі інших. Так, слово жовтенята утворилося від слова Жовтень (революційне свято). Назва міста Енергодар утворилася від слів енергія і дарувати, назва селища Дніпрорудний — від слів Дніпро і руда. Слова утворюються і на базі словосполучень: комсомольський організатор — комсорг, молода гвардія — молодогвардійці. Похідні слова найчастіше утворюються за допомогою суфіксів і префіксів. Отже, слова, словосполучення, суфікси, префікси є засобами (ресурсами) словотворення.
Слова в мові утворюються не довільно, а за певними правилами: від одних абревіатур прикметники утворюються (вуз — вузівський, МТС — емтеесівський, комсомол — комсомольський), від інших — ні (СРСР, УРСР, ТАРС, РАТАУ), від одних іменників дієслова утворюються (голова — головувати, золото — озолотити, магніт — магнітити, силос — силосувати), від інших — ні (хліб, пшениця, І Іван, Київ). Отже, існують певні правила (закони) творення слів. Слова розрізняються між собою і за способом творення. Іменник небезпека утворився префіксальним способом (за допомогою префікса не- від слова безпека), а прикметник хрящуватий — суфіксальним способом (за допомогою суфікса -уват- від основи хрящ-). Отже, словотвором називається такий розділ науки про мову, який вивчає словотворчі засоби (ресурси) мови, правила (закономірності) та способи творення слів у мові.
^Словотворча система української мови. Основними одиницями словотворчої системи мови є словотворчий тип, словотворче гніздо, словотворчі засоби (ресурси), способи словотворення/"
Похідні слова в мові утворюються не хаотично, а за певними типами/Група різнокореневих слів однієї частини мови, зв'язаних між собою спільним значенням і спільними суфіксами та префіксами, називається словотворчим типом Наприклад: тенісист, шахіст, шпажист, футболіст — словотвор-
171.
чий тип назв осіб за видом спорту; кияни, житомиряни, львів'яни, харків'яни — словотворчий тип назв осіб за місцем проживання; капроновий, нейлоновий, шовковий — словотворчий тип назв ознак предметів за матеріалом.
»Слова в мові перебувають між собою в певних словотворчих зв'язках. Сукупність спільнокореневих слів, розташованих в такій послідовності, в якій вони утворювалися, називається словотвірним гніздом/Початком словотвірного гнізда є непохідне слово. Наприклад:
На основі словотвірних гнізд укладаються словотворчі словники («Школьный словообразовательный словарь русского языка» А. Н. Тихонова, 1978; «Словотворчий словник української мови» у кн. «Будова слова. Словотвір» В. О. Горпинича, 1977).
§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
Є два джерела збагачення словникового складу: словотвір і запозичення слів з інших мов. Основним джерелом збагачення лексики української мови є словотвір.
Наукові відкриття, розвиток виробництва, науки, техніки, культури викликають до життя нові предмети і поняття. А щоб назвати ці нові предмети і поняття, потрібні і нові слова. Кожне таке слово є суспільним явищем, бо зумовлене потребами суспільства.
Масовий рух за ударну працю в нашій країні породив у 30-ті роки слова ударник (від ударний, порівняймо ударна праця), стахановець (від прізвища прославленого шахтаря
172.
Стаханова при освоєнні цілинних земель у 50-ті роки нароїлися слова цілинник, Цілиноград. Великі досягнення радянських вчених в освоєнні космосу зумовили появу в мові таких слів, як космонавт, космодром, стикування тощо. Внаслідок відкриттів у галузі фізики виникли слова типу атомний (реактор), атомохід, атомники. З'явилися нові професії та спеціальності і відповідно їхні назви: тракторист, бульдозерист, комбайнер. З розвитком техніки в мову прийшли такі слова, як аеродром, космодром, мотодром, танкодром, ракетодром, телевізор, телевізійний, телебачення, інтербачення. За аналогією до слова олімпіада утворилися слова спартакіада, універсіада (міжнародні змагання студентів). Здавна склалося так, що від назви населеного пункту утворюються прикметник і назва жителів (Київ — київський, кияни). На карті нашої Батьківщини з'являються нові міста, а разом з ними і нові назви їх, назви жителів цих міст. На Амурі в роки перших п'ятирічок виросло нове місто. Його назвали Комсомольськ. Від цієї назви утворились прикметник комсомольський і іменник комсомольчани (жителі міста Комсомольська). Коли на Дніпрі було побудовано Кременчуцьку Г ЕС, то виникло й нове місто. Йому дали назву Кремгес, від якого утворилися нові слова: кремгесівський, кремгесівці. Згодом місто стали називати Світловодськ. Від цієї назви утворилися прикметник світловодський і іменник світловодці. Виникають також нові назви вже існуючих предметів і понять. Так, колишня назва аероплан змінилася на нову літак.
Усі ці слова не запозичені з інших мов, а утворилися в українській мові за аналогією до вже існуючих за допомогою суфіксів і префіксів. Отже, словотвір — це основне джерело збагачення словникового складу мови.