
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
Непохідною називають таку основу, яка не поділяється на окремі морфеми: вод-а (вода), рук-а (рука), ног-а (нога), ліс-и (ліси), біл-ий (білий), пиш-у (пишу), нес-у (несу). Непохідна основа збігається з коренем.
Якщо ж основа поділяється на морфеми, а в мові існує відповідне слово з непохідною основою, то така основа називається похідною. Основа в слові водян-ий похідна, бо поділяється на морфеми (крім кореня вод- виділяється суфікс -ян-) і має відповідне слово з непохідною основою (слово вод-а). Ось ще приклади похідних основ: рукавиця (рук-ав-иц'-а, рук-а), підніжка (підніжк-а, ног-а), лісник (ліс-н-ик, ліс), дубовий (дуб-ов-ий, дуб), застольний (за-столь-н-ий, стіл), білизна (біл-изн-а, біл-ий). Вони похідні тому, що кожне з них має відповідне слово з непохідною основою і поділяється на морфеми — корінь, суфікс і префікс.
Проте в мові є такі слова, основи яких поділяються на морфеми, але не мають відповідного слова з непохідною основою.
Порівняймо слова птиця і водиця, ожина і свинина. Всі вони поділяються на морфеми: пт-иц-я і вод-иц-я, ож-ин-а і свин-ин-а. Але є і корінна відмінність. Слово водиця поділяється на корінь вод- і суфікс -щ-, має відповідне слово з непохідною основою вод-а (вод-и). Слово птиця хоч і поділяється на корінь і суфікс (пт-иц-я, пт-аш-к-а), але не має відповідного слова з непохідною основою пт-, У слові ожина виділяється суфікс -ин-, але воно також не має відповідного слова з непохідною основою ож-. Такі основи, які поділяються на морфеми, але не мають відповідних слів з непохідними основами, називаються зв'язаними. Зв'язаними називають їх тому, що корені їх без. суфіксів чи префіксів не вжи-
164.
ваються: вул-иц-я, боч-к-а, вій-ськ-о, на-ді-ти, кіш-к-а, за-мк-ну-ти, за-пряг-ати, скрип-к-а, до-сяг-ну-ти, ате-їст, оп-тим-іст, тур-ист, футур-изм. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних. Похідні основи можуть стати непохідними.
Слова пир, жир, дар нині є непохідними, бо не поділяються на морфеми; їх основи повністю збігаються з коренем. Але в давнину вони були похідними — виділяли суфікс -р- і мали відповідні непохідні основи, ті, що в словах пити (пир), жити (жир), дати (дар). Та з плином часу ці основи, як і багато інших, з похідних поступово перетворилися на непохідні.
Завдання.У наведених словах визначте основу і закінчення. Назвіть основи похідні, непохідні, зв'язані. Свої висновки перевірте за «Школьным словообразовательным словарем» 3. А. Потіхи (1964), словником-довідником «Морфемний аналіз» І. Т. Яненка (1980, 1981) або «Морфемним словником» Л. М. Полюги (1983).
Абстрагувати, аварія, автономність, агресивність, академія, аритмічність, архітектурний, батрачка, безвихідний, білка, білшовицький, вершина, випрягти, воїнство, всюди, вчора, гарантувати, геройський, делегація, держава, добрячка, договір, донос, забіг, заячий, здоров'я, історія, кропива, мокрий, мокро, ніжно, сьогодні.
§ 90. Корінь, суфікс, префікс
Слова об'єднуються в групи (ряди чи гнізда) за значенням та будовою: учити, учитися, учитель, учителька, учительство, учительська, учительський, учень, учнівство, навчання, навчальний, заучувати, переучувати, недовчити, завчити, завчений та ін. Такі групи слів називаються спорідненими, або спільнокореневими словами.
Корінь — це спільна частина споріднених слів, яка виражає їх загальне значення. Такою спільною частиною наведеного ряду слів е-уч- (-вч-). Вона й виступає коренем кожного з цих слів. Отже, для виділення кореня у слові треба дібрати споріднені слова.
Слід відрізняти справді споріднені слова від неспоріднених. Наприклад, у групі слів водяний, підводний, заводнити, заводити, розводити, доводити, заводський, заводчани виділяється спільна частина -вод-. Чи є вона коренем для всіх Цих слів? Ні, бо не всі ці слова за значенням споріднені. Тут маємо три групи споріднених слів: 1) водяний, підводний, заводнити — корінь -вод-, що в слові вода; 2) заводити, роз-водити, доводити — корінь -вод-, що в дієслові водити; 3) samt водський, заводчани — корінь -завод-, що в слові завод. Тому
165.
треба розмежувати омонімічні корені, тобто ті, що звучать одна каково, але мають різні значення. Це різні корені. :
Корінь завжди збігається з непохідною основою (вод-щ степ-и, нив-а, мор-е, гор-и). <
Звуковий склад кореня може змінюватися внаслідок чергування голосних і приголосних: сад-ити, сід-ати, сіс-ти, садж-у, сяд-у. Видозміни кореня, спричинені чергуваннял* звуків, називаються варіантами кореня. Наприклад: рук-а, руц-і, руч-ний, корені руц-, руч- є варіантами кореня рук-
Суфікс — це та частина похідної основи, яка стоїть nie ля кореня і служить для утворення слів з новим значенняд* (ліс — лісник) або з новим відтінком у значенні (ліс — лісок).
У слові може бути кілька суфіксів. Наприклад, у слові го голівський два суфікси (-ів-, -ськ-), у слові родичівський — трі (-ич-, -ів-, -ськ-), у слові лісникувати — чотири суфіксі (-Н-, -ик-, -ува-, -ти).
Морфема -ся (-сь), яку інколи неправильно нааиваюті часткою, стоїть у слові після закінчення: купають (закінчення -ут'-) — купаються, не спить (закінчення -um'-) — ш спиться і под.
Префіксом називається та частина похідної основи, які стоїть перед коренем і служить для утворення слів (правда — неправда, науковий — антинауковий, писати — переписати і форм слів (кращий — найкращий, писати — написати) У слові може бути кілька префіксів. У слові перерозподіл три префікси (пере-, -роз-, -по-).
Щоб виділити суфікс або префікс, треба: а) знайти інші слова з цим суфіксом або префіксом; б) дібрати слова з ти« самим коренем, але з іншими суфіксами чи префіксами або бе; них. Наприклад, щоб визначити, який суфікс у слові малюнок, треба дібрати інші,- подібні слова: рахунок, пакунок, поцілунок, подарунок. Зіставивши ці слова, можна виділите спільну для них частину — суфікс -унок. Перевіримо, чи вживаються в мові споріднені їм слова без суфікса -унок. У мови є слова мал-яр, рах-івник, запак-ов-ан-о, пак-ува-ти, поціщ лу-вати, подару-вати. Отже, у слові малюнок виділяється суЯ фікс -унок. Таким способом визначаються у словах і префікси« В українській мові є багато слів на -зьк-, -цьк- (паризьщ кий, козацький). При поділі їх на морфеми слід мати на увазіЯ що це не суфікси. Прикметник паризький утворився від основи париж- за допомогою суфікса -ськ- (ий). Звук \з] тут виниш внаслідок злиття звука [ж] в кінці кореня і звука [сі на почати ку суфікса: париж + ський. Отже, -зьк-, -цьк— це не суфіксЯ а сполучення кінцевого приголосного основи з суфіксом -сбкв Сполука -зьк- виникає тоді, коли основа закінчується звуками
166.
[г\, їж], Із] (Волга —волзький, Запоріжжя -запоріжський киргиз-киргизький). Сполука –цьк-виникає тоді,коли основа закінчується на звуки К,Ч,Ц. козак-козацький ткач - ткацький, стрілець - стрілецький) -, то в них в одних випадках виділяється суфікс ськ а в інших — сполука -ськ-. У слові морський виділяється суфікс -ськ-, оскільки прикметник утворилися Д1ЛЯЄТЬСЯ ре корінь якого закінчується звуїо?Ы У основі ** одеський, хакаський, туніський маємо сполуку
Поділ ОСНОВИ на корінь,суфікси і префікси залежать і від значення слова. Розглянемо омоніми носик (чайника). Вони мають однакову Фонетичну будову певною мірою пов'язані між собою,оскільки слово носик (чайника) виникло внаслідок переносного вживання зменшено-пестливого іменника носик (маленьнький ніс) Але морфемна будова їх різна. У слові носик маленький ніс) виділяється лише корінь носик, сз нульовим закінченням тому що це слово співвідноситься за значенням з іменником ніс). В іменнику носик чайника) виділяється лише корінь носик- та нульове закінчення, бо він уже не співвідноситься , за значенням з іменником ніс (частин обличчя) По різному поділяються на морфеми також омоніми) і ударник (праці). Ударник із значенням <SeTa' f"' тівки» співвідноситься з іменником идао тя лір™f TBm~ тому в ньому виділяється корінТАГсуфЇПАГп' им закінченням. Ударник із значенням «перїдовикГспіввіГ" ситься з прикметником ударний (ударна праця? rLv* Д °" виділяється корінь удари-і суфікс -ик Ж У НЬ0Му «ям. Перестают! подайся жж^ЛТ^ІЇ^' осному значенні, зберігаючи похідний хап'ак^пп РЄ" У слові москвич із значенням «ситої^ Москви" виліп°ВИ-<оршь москв- і суфікс -ич. У слові ШоскТчТ із2 ZZ™ арки машини не виділяється корінь і Зкс хтТьоТаТа юхідним, утвореним лексико-сем^тичниГспособом
итже, характер значення слоя-> -тЧ—v,.c вживання слів 'а перехід їх в омоніми відб-^ються на морфемній будові.
<3авдання. і) Знайдіть —льнокореневі слова і запишіть їх r n™u,-ядмПіид.літькорінь, су;1кс- префікс, закінчення. Поясніть чергуванні • Риголосим. Свої спостері^™* перевірте за словником-доКкп» юТ. Яценка «Морфемний анї?13>> аб° «Морфемним словником» Л. М По"
167 ??????????????????????????????????????????????????????
Голуб, голубеня^ голубенький, голубизна, голубий, голубиний, голубити, голубінь, голубіти, голубішати, голубу голублення, голубливий, голублячий, голубник, голубок, голубонька, голубочка, голубочок, голубуватий, голубці; голубчик, голуб'я, голуб'ятина, голуб'ятник^ голуб'ячий^ приголубити, приголублювати, приголублення. Рука, рукатий, рукопис, рукоятка, ручний, рученя, ручисько, ручай, ручитися, ручка-(дитини), ручка (учнівська), ручкатися, виручка, виручити, вручати, вручну, доручення, доручати, приручати.
II. Перепишіть текст. Зазначте основи чисті, похідні, непохідні, зв'язані. Підкресліть корінь, суфікси, префікси, закінчення. Поясніть чергування приголосних.
Професор Лобачевський усе життя напружено працював над створенням своєї геніальної неевклідової геометрії. Кожний день у нього був розписаний з точністю до хвилини. Caм Лобачевський ніколи не запізнювався на лекції і дуже сердився, коли це робили інші. І якщо призначав час прийому, то теж не допускав, щоб відвідувач чекав його хоча б хвилину(В. Канівець)
III. У наведених словах виділіть корені і вкажіть їх значення.
Вода, заводити, заводнити, підводний, обезволити, переводити, підводити, провід, газопровід, водопровід, водій, водночас, водопад, відводити, розводити, водневий.
IV. У наведених словах виділіть префікси і вкажіть їх значення.
Переадресувати, переатестація, перебинтувати, перебілити, перепілка, перебоятися, перебрести, перевалити, перевантажений, переводити, перевозити, перевтома, перегірчити,, перевиконати, перегодувати, переїхати, перейти, перебігти, перезрілий, переїдати, перекипіти, перекиснути.
V. У наведених словах знайдіть суфікси і вкажіть їх значення.
1. Стовпець, хлібець, погрібець, зубець, голубець, видавець, знавець, продавець, книгознавець, полтавець, вузівець, острівець, морозець, камінець, естонець, міноносець, броненосець, авіаносець, новгородець, ленінець, комсомолець, орденоносець.
2. Марксист, соціалізм, комуніст, ленінізм, шахіст, істото рик, тенісист фізик заводчанин, газопровідник, тракторист, лісник, бульдозерист, вихователь, грузин, учитель, болгарин.
6. Доберіть самостійно або за допомогою словника до коренів -чий -шкаж-, -клас-, -весн-, -зим-, -літ-, -ліс- спи.ьнокореневі слова і виділі У них суфікси, префікси, закінчення.
7. Із словника випишіть по два слов«,' з префіксами бо-, пере-, ви-Ту&і; пре-, від-£м-,.між-, над- з-, с,, під-, не-, перед-, виділіть корені і суфікси, поясніть значення префіксів.
168.