§ 9. Українська мова — національна мова українського народу

Нація — це історична форма спільності людей, об'єдна­них єдиною мовою, територією, глибокими внутрішніми еко­номічними зв'язками, певними рисами культури і характеру. Отже, мова — одна з найхарактерніших ознак нації.

Національною мовою українського народу є українська мова — велике духовне надбання. Гнана і переслідувана в

16.

царській Росії, вона після Великого Жовтня досягла роз­квіту в Українській Радянській Соціалістичній Респуб­ліці.

Українською мовою розмовляють і українці, які прожи­вають на території РРФСР (на Дону, Кубані, Волзі, Алтаї, Далекому Сході), Білорусії, Молдавії, Казахстані, в деяких соціалістичних країнах (Польщі, Румунії, Чехословаччині, Югославії), а також у ряді країн американського континенту (переважно нащадки українських емігрантів кінця XIX — по­чатку XX ст.).

Українська мова користується заслуженою повагою і любов'ю усіх радянських народів.

Видатні російські вчені, письменники завжди ставилися з великою повагою до української мови, виступали проти утисків і заборони її з боку царського уряду, раділи її успі­хам, передрікали їй велике майбутнє. Так, російський мово­знавець академік І. І. Срезневський вважав, що українська мова «є однією з найбагатших слов'янських мов, вона нав­ряд чи поступиться, наприклад, перед чеською щодо багатст­ва слів і виразів, перед польською щодо мальовничості, перед сербською щодо приємності, це мова, яка, ще необроблена, може вже порівнятися з мовами культурними; щодо гнучкості й багатства синтаксичного — це мова поетична, музикальна, мальовнича»¹.

Видатний російський революціонер-демократ М. Чернишевський писав: «Немає ніяких підстав сумніватись, що раніше чи пізніше з'являться малоросійською мовою всякі книги ... не самі тільки вірші і повісті,, а також учені трак­тати з усяких наук» ².

Високо цінував український народ і його мову великий пролетарський письменник М. Горький: «Не можу не ска­зати про талановитий і могутній український народ. Цей народ надзвичайно лагідний, дуже здібний. Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу укра­їнської музики, прекрасну українську мову, чудову народну говірку» ³.

Російський радянський поет М. Тихонов писав:

Россия, Украина — дружба вечна.

И с детства я к тому привык,

Чтоб слышать рядом прелесть русской речи

И украинский сладостный язык.

(«На священной земле Тараса»)

17.

Українське поетичне слово для видатних діячів українсь­кого слова XIX — початку XX ст. було знаряддям боротьби проти гнобителів. Не випадково Т. Г. Шевченко писав: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово».

П. Мирний писав, що рідна мова — це «найбільше і най­дорожче добро, жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» ¹.

Високу оцінку українській мові дали такі відомі україн­ські вчені, поети і письменники дожовтневого періоду, як П. Житецький, А. Кримський, І. Франко, Л. Українка, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький,

Ю. Федькович. Во­ни вивчали мову, досліджували, творчо розвивали її і вірили в її велике майбутнє.