§ 56. Омоніми

Різні за лексичним значенням слова звичайно складаються з різних звуків. Водночас у мові є однозвучні слова, значення яких різне. Порівняймо слово коса в таких реченнях: 1. Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамля­ли лице (Сенч.). 2. Косарі косять, а вітер повіває, шовкова тра­ва на коси лягає (Кроп.). 3. На піщаній косі, що кинджалом врізалась у море, стояв маяк (Шиян). У першому реченні

іменник коса означає довге заплетене волосся, у другому — сільськогосподарське знаряддя для косіння, у третьому— спо­лучену з берегом вузьку смугу суходолу в морі.

Слова, які мають однаковий звуковий склад, але різні за значенням, називаються омонімами (від грец. homos — од­наковий і on-yma — ім'я). ^! Омоніми — це різні слова,;.-а не різні значення одного й того ж слова. Кожне вторинне значення багатозначного слова пов'язане з його первинним значенням. Порівняймо первинне значення дієслова пропускати — «давати змогу пройти, про­їхати» і певною мірою близькі до нього вторинні значення: пропускати старших (уперед), пропускати трамвай, пропус­кати букву, пропускати нагоду, пропускати вологу та ін. Омоніми ж спільного значення не мають, вони являють собою лише зовнішній (звуковий) збіг кількох слів, однакових за звуковим складом: бак — велика металева посудина для во­ди, бак — передня частина верхньої палуби судна; балка — яр з положистими схилами і балка — дерев'яний чи металевий брус для перекриття стелі (настилу підлоги).

Омоніми нерідко виникають унаслідок розвитку багато­значності слів, і тому не завжди можна встановити точну межу між омонімами і багатозначними словами.

Омоніми, як і багатозначні слова, становляті елементи лексичного складу мови. Тому їх називають лексичіними. Омо­німи поділяються на дві групи. До першої належать повні омоніми — такі слова, які збігаються в усіх граматичних формах (коса — кдсй — косі — косу — косою — на косі, коси — кіс і т. д.). Найбільше їх серед іменників і дієслів. На­приклад: лавка — малий ослін і лавка — крамниця, деркач—■ птах і деркач — стертий віник, домішувати — закінчувати місити і домішувати — додавати щось, доривати — закінчу­вати рити і доривати — закінчувати рвати тощо.

Другу групу омонімів становлять неповні (часткові) омо­німи, які не збігаються в якійсь одній граматичній формі. Серед неповних омонімів виділяються такі їх групи:

а) омоніми — іменники, що різняться лише закінченням У родовому відмінку однини: мул, мулу (на дні рік, озер, мо­рів) і мул, мула (свійська тварина), образ, образу (в літерату­рі і мистецтві) і образ, образа (те саме, що ікона), роман, ро­ману (художній твір) і Роман, Романа (ім'я);

б) омоніми, що виступають словами різних частин мови, але такі, певні форми яких збігаються: мати, поле (іменни­ки) — мати, поле (дієслова), три (числівник) — три (діє­слово наказового способу від терти), носи (називний відмінок множини від ніс) і носи (дієслово), долі (іменник) і долі (при­слівник);

115.

в) омоніми, що являють собою слова однієї частини мови: вершки (в однині вершок, зменшене до верх) і вершки — згу­щений продукт молока, множинний іменник; або слова різних частин мови типу військовий (прикметник та іменник), слідом, ранком, вечором (іменники в орудному відмінку однини і при­слівники), стук, скрип, грім (іменники і дієслівні вигукові

слова).Різновидами неповних омонімів є також омофони і омо­грами.

Омофони. Це омоніми, які звучать однаково чи майже од­наково, але пишуться по-різному. Один з таких омонімів становить окреме слово, інший — поєднання двох слів: вжиті (дієприкметник) і в житі (прийменник + іменник), погас і по гас; або в реченні: # уздрів, побачив — сонце! І здалося ме­ні— сом це! (Ус).

Омограми. Це омоніми, які пишуться однаково, але роз­різняються наголосом: замок і замок, приклад і приклад (у гвинтівці), мука і мука, обід і обід (колеса), вирок і вирок (зменшене від вир), мала (прикметник) і мала (дієслово), бі­лизна і білизна.

Не можуть вважатись омонімами так звані омонімі (омонімічні) граматичні форми слів, лексичне значення яких однакове: фабрики, машини (родовий однини) і фабрики, машини (називний та знахідний множини); частина таких форм має різний наголос: озера, води (родовий однини) і озёра, води (називний та знахідний множини).

У сучасній мові переважна більшість омонімів належить до слів, що активно використовуються у мові. Проте серед них трапляються застарілі слова, діалектизми. Наприклад:

1. Око — орган зору, чайка — птах, городник — овочівник і застарілі: око — міра рідини, чайка — човен, городник — робітник, що споруджував огорожі, міські укріплення.

2. Без — прийменник, голосити, гостинець і діалектні: А без — бузок, голосити — поширювати, обнародувати, гостинець — великий битий шлях, шосе.

Значення омонімів точно встановлюється тільки в реченні,

іноді навіть одного речення не досить, і тоді поширюємо речення якимось словом або встановлюємо значення омоніма за9

допомогою ширшого контексту. Так, у реченні Недалеко стояла баба неможливо встановити лексичне значення слова баба.

Потрібно або ввести до нього означення (Недалеко стояла сні гова баба), або вжити у сполученні з іншим реченням (недоле-ко стояла баба, якою забивають печі).

Омоніми здебільшого вживаються у художній літературі.

народній творчості, в розмовно-побутовому мовленні. Нерідко

омоніми виступають одним із засобів образної передачі дум-

ки. Наприклад: 1. Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас,— де ж мені вас діти? (Шевч.). 2. Погана та мати, що не хоче дитя мати (Нар. тв.).

Омоніми можуть використовуватися для створення калам­бурів, тобто дотепів. Наприклад: Жук пішов у сад за дачу і роз­в'язує задачу. А комар години цілі лиш тиняється без цілі. То з нудьги, без всяких діл, полетів з гори у діл. Повернув за тин до льоху,, розбудив за сажемльоху, у смолі липкій зав'яз, зачепивсь крилом зав'яз, з бузини упав незграба і радіє, щоне з граба (В. . Плахотников).

Уживаючи омоніми, треба дбати, щоб контекст точно окреслював їх значення. Невдале вживання омонімів може по­роджувати двозначність думки.

Завдання. І. Спишіть, підкресліть омоніми і поясніть їх значення.

1. Гість лави не засидить, ліжка не залежить (Нар. те.); І з наших лав прийшли вожді, що, як і ми, зросли з нуждою (Сос). 2. Вони тихо доспівали пісню (Сос); Пам'ятаю, виш­ні доспівали, наливались сонцем у саду (Сос). 3. І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (Кроп.); Перемога! Вона йшла по Європі зі Сходу! Захід знав, що перемога буде (Загреб.).

ІІ. Згрупуйте і випишіть речення з омонімами, омофонами і омогра­мами. Підкресліть омоніми, поясніть властиве їм лексичне значення.

1. Самовар радісно клекотів і випускав пару (Коцюб.).

2. На ліжка послали чисту, накрохмалену білизну (Коз.).

3. Правління колгоспу влаштувало для обох бригад колгосп­ний бал (Шиян). 4. Холодов сів перед дзеркалом, щоб покласти грим (Дмит.). 5. Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою променисто-цікавих очей (Коцюб.). 6. Брови довгі і -тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола (Цюпа). 7. Меншого бала як «п'ять» ніколи не одержував (Донч.). 8. Ледве лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! (Фр-).

III. Випишіть із «Словника української мови» три пари слів-омонімів у складі відповідних речень.