§ 7. Виникнення і розвиток письма

Письмо — це система знаків, за допомогою яких фіксу­ється звукова мова. Виникнення й розвиток письма тісно пов'язані з загальним розвитком суспільства і потребою спілкування між людьми на відстані, з необхідністю зафік­сувати державні акти, результати наукових досліджень тощо.

Найдавнішими повідомленнями на відстані були «послан­ня» у вигляді різних предметів, подекуди навіть тварин. Про зміст таких послань попередньо домовлялися або його роз­гадували. Так, грецький історик Геродот (V ст. до н. є.) розповідає, що скіфи відправили персам, з якими воювали, послання, що складалося із жаби, миші і п'яти стріл. Озна­чало воно: «Якщо ви, перси, не навчитеся скакати по боло­тах, як жаби, ховатися у норах, як миші, і літати, як пта­хи, то ви будете засипані стрілами, як тільки ступите на нашу землю».

Письмо, що складається з певної системи знаків (друкова­них чи писаних), у своєму розвитку пройшло чотири етапи.

12.

Найдавніший вид письма — малюнкове, або піктографіч­не (від лат. pictus — розмальований). Його знаками служили схематичні малюнки людини, звірів, птахів, риб, різних предметів. Розповідають вони про пам'ятні події, укладан­ня договорів, результати полювання тощо. Піктограми — це своєрідні оповідання в малюнках; вони не читаються, а лише тлумачаться.

Малюнковим письмом користувалися в доісторичному Єгипті, Фінікії, на острові Кріт, у стародавньому Китаї, Сибіру.

Мал. 1. Єгипетські знаки-символи,

Нині цим видом письма не користуються. Піктограми ши­роко вживаються при оформленні вітрин магазинів, в рек­ламі, як дорожні знаки та ін.

З часом малюнки ставали схематичнішими, перетворюва­лися на умовні знаки-символи, а малюнкове письмо — на символічне письмо. Важливо, що знаки-символи могли вже позначати й різні абстрактні поняття. На мал. 1 показано* як давні єгиптяни за допомогою таких знаків передавали зна­чення дієслів і прикметників: іти — зображенням двох ніг; летіти — зображенням птаха з розпростертими крилами; плакати — зображенням ока зі сльозою тощо.

Згодом схематичні малюнки — символи повністю пере­творилися на умовні знаки — ієрогліфи (від грец. hieros — священний і glyphe — різьблене зображення). Ієрогліфами користувалися в Давньому Єгипті, нині ієрогліфічне письмо зберігається у Китаї, Японії та в деяких інших країнах Азії.

Однак і цей вид письма не міг повністю задовольнити по­треби в передачі звукової мови, адже за допомогою ієрогліфів не можна було передавати імена людей, назви міст, річок* складні поняття. Тому спочатку власні імена, а потім інші слова почали розбивати на склади і позначати їх на письмі

13.

окремими ієрогліфами. Так поступово виникло силабічне (або складове) письмо. У складовому письмі кожний ієрогліф поз­начав якийсь приголосний звук, а діакритичний значок над ієрогліфом указував, з яким голосним звуком утворюється склад. Таким було давнє кіпрське, давнє індійське і фіні­кійське письмо.

Фінікійська писемність була поширена в багатьох краї­нах басейну Середземного моря. На її основі склався новий вид письма — алфавітне, яке виникло у Давній Греції у IX ст. до н. є. Греки почали чітко і послідовно позначати на письмі окремо голосні і окремо приголосні звуки. Для цього було використано фінікійські знаки-букви і додано ряд нових.

Грецьку систему письма було прийнято з деякими змінами для створення латинського, готського, вірменського, гру­зинського і слов'янського алфавітів.