§ 35. Подвоєння і подовження приголосних

У вимові приголосні звуки можуть подвоюватись і по­довжуватись. В обох випадках маємо один довгий (подво­єний, подовжений) приголосний звук, що є наслідком збігу двох однакових приголосних фонем. Подвоєння і подовжен­ня звука передається подвоєнням букв, кожна з яких позна­чає ту саму приголосну фонему. ■ Приголосні подвоюються при збігові однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова (морфем).

1. Приголосна подвоюється, якщо корінь починається тим самим звуком, на який закінчується префікс: оббити, відділити, роззброїти.

2. [Подвоюється приголосна \н\, якщо нею закінчується корінь, а далі йде суфікс -н-, -ник-, -нщ(я): осінній, пись­менник, щоденний, Вінниця.

3./Подвоюється приголосна \н\ у наголошених прикмет­никових суфіксах -енн(ий), -анн(ий):'здоровенний, страшен­ний, силенний, невблаганний, незрівнянний.

4./Коли основа дієслова закінчується на -с-, за яким іде суфік~-ся, то приголосна | с | подвоюється^ розрісся, піднісся.

5. Відбувається подвоєння у складноскорочених словах при збігові однакових приголосних: міськком, заввідділом.

Крім подвоєних, що виникли внаслідок збігу, є ще подов­жені приголосні, які утворилися внаслідок фонетичного про­цесу уподібнення. І Де фонеми І д |, | т |, | з |, | с |, | ц |, j л \,^: J н |, І ж \, \ч\, \ш\, які виступають ‘ у таких групах сліз:

1. В іменниках середнього роду II відміни з кінцевим -а-: знання, зілля, життя, клоччя, збіжжя, колосся, зна­ряддя та ін.

2. У деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, стаття, рілля.

3. У деяких прислівниках: зрання, навмання, попідві­конню.

4. В орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни перед кінцевим -ю, якщо основи "їх v, називному відмінку закінчуються на приголосну: молоддю (молодь), тінню (тінь), річчю (річ).

5. У формах дієслова лити та похідних від нього: ллю, ллєш, ллють, зілляти, наллю.

69.

Примітка. Подовжених приголосних цього тилу у давній мові не б ло, немає їх і в сучасній російській мові (пор. укр. сгііаття, ніччю, знанн . писання і рос. статья, ночью, знание, писание). Розвинулися вони в укр;

їнській мові внаслідок уподібнення | /1 до попереднього м'якого приголосного. Перед І вимовлявся зредукований (короткий) голосний що позначався як буквою и, так і буквою ь (єр): знание, знанье (фонет. знанийе, знаньйе). Коли зредуковані у такій слабкій позиції занепали, :то поряд стали приголосні \н\, | /1. У цих умовах відбулася прогресивна асиміляція: | н | уподібниласобі наступну | Д, виникла форма знанне (фонет. знан':е). Закінчення -а пізніше з'явилося під впливом тих іменників середнього роду, які його мали здавна: лоша, теля, гуся і под.

Після твердої приголосної І / І збереглася, а тому подовження тут не відбулося: подвір'я, матір'ю, любов'ю, узгір'я 1

(фонет. подвірйа, мат'ірйу, л'-убоуйу, узгірйа).

Завдання. І. З читанки для 2 класу випишіть 15 речень, у яких були J б слова з подвоєними приголосними. Поясніть, в якому обсязі учні молодших класів вивчають цю тему і як пояснити їм написання слів з двома однаковими буквами.

II. Від поданих слів утворіть споріднені слова з подвоєнням чи по­довженням приголосних. Поясніть причини подвоєння. З виділеними сло­вами складіть речення.

Луна, кінь, глибина, земля, весна, дякувати, вікно, літо, лице, тримати, гудок, борода, міць, година, сидіти, зброя, І мазь, молодь, зітхати, страшно, поміч, бігти, віти, промінь, І зелень, дати, межа, район.