
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 32. О, є після шиплячих та и
У сучасній українській мові після шиплячих \ж\, |<г|, \ш\, \дж\ та |/| вживаються |е] і \о\. Наприклад: вечеря—■ вчора, шести — шостий, лієчка (лійечка) — лійок, четвертий — чотири.
Фонема | є | виступає після шиплячих та | /1 тоді, коли стоїть перед голосними | є |, І і І та | и |, що походить з давнього | і | (І и |), та перед м'якою приголосною: ввечері, пшениця, четверо, черниця, ніженька, щебінь, копієчка (копійечка).
Фонема | о | вживається після шиплячих та | /1 перед твердою приголосною, зокрема перед складом з а, о, у та и, що походить з давнього ы: ручок, гайок, жовтий, чого, пшоно, щока, йому.
Послідовність чергування голосних \о\, \е\ після шиплячих та |/1 іноді порушується. Це буває в таких випадках:
63.
1. У ряді відмінкових форм іменників під впливом (за! аналогією) інших іменників, в яких \ о\ не стоїть після шиплячих: свіжості, більшості (бо молодості).
2. За аналогією до форм іменників, у яких | о | після шиплячої стоїть перед твердою приголосною: на щоці (бо щока), у пшоні (бо пшоно).
3. У дієприкметниках та прикметникових формах: свіжою, рожевий, ходжений. Але в деяких з них маємо \о\ (з ненаголошеним суфіксом): грошовий, бойовий, сторожовий.-
4. У книжних і запозичених словах: чек, жетон, шеф, чемпіон, жертва, ковчег.
5. У деяких словах фонема | є | після шиплячих закріпилася за традицією; чекати, черпати, щезати, щедрий, черга, червоний, кочерга, шепотіти, чепурний.
Завдання. І. Перепишіть, вставляючи пропущені букви. Поясніть чергування | є |, \о\ після шиплячих та | Д.
Бути освіч..ною людиною — це означає не тіл..ки любите свою Батьківщину такою, якою створили і утвердили ї старші покоління, якою вона вийшла із ж..рстокої борот..6і в роки ворожих навал. Виховат..ль тільки тоді стає істи.л« наставником моральності, коли він прагне до того, щоб наші вихованці пр..ймали близ..ко до серця не лише успіхи а й горе, лихо наш.л Батьківщини. Справжня комуністичні освіченість народжуєтеся тоді, коли юнак, який сидиті нині за партою, бач..ть перед собою нелегкий шлях, пс якому йти в жит.л, щоб ще біл..ше возвеличити свою Батьківщину. Без бач..ня цього шляху, який вимагає в..лико сили духу, н..можливе справжнє виховання.
(В. Сухомлинський,
і II. Поясніть, чому в наведених словах | є |, що стоїть після шиплячих ;
та | Л, не перейшло в | о |. і
Збуджена, джерело, краєчок, чешу, женуть, шептати, знижений, озброєний, черпак, кочерга, чек, ковчег, печера, жезл, книжечка, річечка, височенний, величезний, мішечок, бойовий, за-межею, ущелина, почесний, чаєчка.
§ 33. Чергування у — в , і — й
Українська мова відзначається особливою звучністю. Цьому, крім іншого, сприяє тенденція усувати збіг кількох го- , лосних чи приголосних фонем. Зокрема, чергування \у\ з |в|| та 1 і | з ] й | урівноважує систему голосних і приголосних. | Простежується чергування голосних \ у\, \ і | з короткими! (нескладотворчими) | у | (графічно є), | / (графічно й) |. Наприклад: уміти — вміти, іти — йти.
64.
Часто чергуються прийменники у з в та сполучники і з й: зайшов у кімнату, зайшла в кімнату; учитель і учень, учителька й учень.
Чергування \ у \ — |у|, | і | — |:| залежить від позиції їх у реченні та від темпу й ритму мовлення.
Чергування | у | з | в | відбувається в таких випадках:
1. Між приголосними, щоб уникнути збігу їх, вимовляється у. Наприклад: Вересень сурмить у високому небі журавлиними ключами (Цюпа).
2. Між голосними, щоб уникнути збігу їх, уживається звичайно в. Наприклад: Шура стала на роботу в один з міських госпіталів (Гончар).
3. Після голосної перед приголосною, залежно від швидкого або повільного темпу мовлення та від його ритму, вживається і в , і у . Наприклад: Він уявив: усі команди дає електронна машина, виконують команди так само електронні автоматичні пристрої (Загреб.).
4. На початку речення чи абзацу перед приголосними вживається у, а перед голосним — в. Наприклад: У великому вікні ярилося сонце, щойно вирвавшись із-за гір (Сиз.); В образі Устини втілено кращі риси трудової людини.
5. Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним [є] вживається у . Наприклад: Ох і зрадів же Володимир Ілліч, коли побачив у вікно, що до хати на возі під'їхав дядько Гліб (Кан.).
У ряді слів | у | — | у | не чергуються. Такі слова завжди вживаються з початковим у або в: влада, враження, вплив, вказівка; увага, ударник, указ, умова. Відсутність чергування в деяких словах пояснюється тим, що значення їх різне. Порівняйте: вправа і управа, вступ і уступ, вклад і уклад тощо.
Зовсім не чергуються у — в у словах іншомовного походження: університет, утопія, уран, ультиматум та у власних назвах: Угорщина, Урал, Уругвай, Врубель.
Примітка. У поезії поряд із звичайною формою Україна вживається Вкраїна. Наприклад: Ти груди краєш поглядом дитини, печеш і мучиш, рідний краю мій, п'яниш, як жоден на землі напій... Тужу за вами, солов'ї Вкраїни! (Рильськ.).
і У поетичній мові чергування у — в може порушуватись. Це залежить від ритму мовлення і розміру вірша. Наприклад: В башкирських горах я стояв. Урал дививсь на мене грізно звідусюди (Тич.); Буває так, що й в лютому весною пахне сніг (Нагн.).
Сполучник і та початковий ненаголошений [і] чергуються з [г] у тих самих позиціях, що й | у | — | у |/ причому на початку речення вживається тільки ( і |. Наприклад: Про.
65.
гримотіли осінь і зима. Минуло й друге полум'яне літо (Довж.); / тоді за дощем з'явилось марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем (Янов.).
Чергування | і | — | ї | не буває в таких випадках:
1. При зіставленні понять: батьки і діти, дні і ночі.
2. У власних назвах та іншомовних слезах: Іванов, Ілля, Індія, історія, інститут, інерція.
3. У заголовках книг, журналів, газет, назвах розділів книг, статей: «Війна і мир», «Життя і революція», «Українська мова і література в школі».
Завдання. І. Перепишіть прислів'я, розкриваючи дужки. Поясніть правила чергування у — в, і — й.
I. 1. Росія та (У, В)країна — з одного кор..ня калина. 2. Народна дружба, братство — дорожч.. (у, в)сякого багатства. 3. Добр.. ж..веться, бо дружба (у, в) радянській сім'ї в..деться. 4. Де (у, в)людства (у, в)ласна воля, там, кується краща доля. 5. (У, В) дружбі (у,в)міють (у, в) нас жит.., край радянський боронит...
-"II. 1. (У, В) гарній артілі (і, й) худоба (у, в) тілі. 2. Сам (у, в) перед (і, й)ди (і, й) другого за собою в..ди. 3. Хто працює, той (і, й) їсть,— так в..магає соціалізм. 4. На колгоспи..му лану оре трактор ціл..ну. і
II. Використовуючи подані нижче слова, складіть твір на тему «Професія вчителя». Записуючи твір, дотримуйтесь правил чергування у — в,
І------Й.
Знання, учні, програма, поняття, урок, завдання, підручник, уміння, навички, виховувати, методика, навчання, батьки, благородний.