
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 23. Склад. Типи складів
Складом називається частина слова, що складається з голосного звука або сполучення голосного з одним чи кількома приголосними і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря, наприклад: у-рок, го-ло-ва, все-со-юз-ний.
Склад є елементом фонетичного поділу слова. Кожний склад має складотворний голосний звук. Перед ним і після нього може стояти один і більше приголосних, які є нескладотворчими.
Кількість складів у слові відповідає кількості голосних звуків у ньому. Залежно від цього слова бувають односкладові (дзвін), двоскладові (конгрес), трискладові (приятель) і
46.
багатоскладові (сільськогосподарський, відповідальність, возз'єднання)
Відкритим називається склад, який закінчується голосним звуком: при-ї-ха-ти, лі-mo, ві-ра. Закритим є склад, що закінчується приголосним звуком: мир, кран, мов-ник,чер-вень.
Поділ мовноголотоку і окремих слів на склади належить до фонетичного членування мови. Межа між окремими складами найчастіше проходить після голосного звука перед приголосним або між приголосними: ра-йон, ко-си-ти, кіль-це,
давано, гол-ка. (_Д українській мові існують такі правила складоподілу:
1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу: ха-та, ро-би-ти, пе-ре-ма-га-ти. ■
2. Якщо між голосними є два або більше приголосних, то звуки [/], [в], [р] та Ы, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,— до наступного: май-но, бай-ка, вов-ки, мор-ква, гір-ський.
3. Якщо після наголошеного складу йдуть кілька приголосних, то перший з них належить до попереднього складу, а інші — до наступного: сон-це, рід-ний, міс-mo, роз-квіт.
4. Після ненаголошеного складу всі приголосні, крім [/], [в], [р], [лї, належать до наступного складу: се-стра, зе-мля,гре-бти.
5. Подовжені приголосні при складоподілі відходять до
наступного складу: зна-ння, кло-ччя, жи-ття.
Завдання. І. Прочитайте текст, визначте кількість складів у кожному слові і схарактеризуйте їх.
Нехай завжди живуть в уяві І вперше в чуте — Батьківщина. Найкращі дні дитячих літ Значне, і рідне, і просте. І руки матері ласкаві, Це на землі моїй людина
Що нас вели в широкий світ, 3 цим словом дужчає й росте!
(Я. Ткаченко)
II. Поділіть подані нижче слова на склади.
Сонце, месник, власний, зросла, пристрасний, каштани, оббитий, щасливий, подруга, небезпека, без вартісний, назустріч, затишний, краплина, надворі, обличчя, прикрасити, шарпнути, безсмертний, розказати.
§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
Наголосом називається посилення голосу на одному зі
складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них
ш вимовляється з більшою силою і довготою, ніж інші. Напри клад, у слові мирний з більшою силою і довготою вимовля-
47.
ється перший склад, у слові долина — другий, у слові садівник — третій. * Звук і склад, на які падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші голосні звуки і склади в слові — ненаголошеними. Голосні під наголосом звучать чітко, і тому ненаголошені звуки, наприклад [є] та [и], розрізняємо за допомогою наголосу. Не всі слова мають наголос. Звичайно, його мають повно- > значні і деякі службові слова, в яких є два або більше складів. Наприклад: Хочеш, їсти калачі, то не сиди на печі (Нар. -тв.). У цьому реченні наголос мають лише повнозначні слова хочеш, їсти, калачі, сиди, печі, а службові слова то, не, на не мають наголосу, вони тяжіють до повнозначних слів.
Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимось постійним місцем у словах. В одних словах він припадає на перший склад, в інших — на другий, третій чи на останній. Наприклад: праця, світло, гарний (наголос на першому складі), коваль, дівчата, писати (наголос на другому складі), малювати, працювати, перетворювач (наголос на третьому складі), підстерегти (наголос на останньому складі). * У межах окремого слова наголос в українській мові або рухомий, тобто він може змінювати своє місце в різних формах слова (поле — поля, сторінка — сторінки), або постійний, якщо в усіх формах слова припадає на той самий склад (фабрика, фабрику, фабрикам; завод, заводом, заводів). За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: замок — замок, приклад — приклад, батьків — батьків, сестри — сестри.
Деякі слова мають подвійний наголос, наприклад: помилка — помилка, серпанковий — серпанковий, завжди — завжди
тощо.
Багатоскладові слова, зокрема ті, що складаються з двох і більше основ, можуть мати два наголоси. Один з них є основним, а інші — додатковими, побічними. Наприклад: багатонаціональний, дніпропетровський, сорокйдвохмільйднний тощо. У віршованій мові наголошені і ненаголошені склади рівномірно чергуються. Наприклад:
Аблук рум'янець і пахощі трав Осені сипле бобровий рукав, Крають плугй для нового засіву Землю, від ран живоносних щасливу.
(М. Рильський)
Існує ще логічний, або смисловий, наголос. Так називається виділення у вимові одного із слів речення, щоб у такий
48.
спосіб підсилити смислову роль ‘ слова. У простому реченні буває тільки один логічний наголос. Він може падати на будь-яке слово: Ми переможемо у змаганнях. Ми переможемо у змаганнях. Ми переможемо у змаганнях.
Логічний наголос має велике значення для правильного розуміння висловлюваної думки.
Завдання. І. У поданих нижче словах визначте основний і побічний наголоси. Складіть п'ять—сім речень з деякими словами (на вибір).
Бавовнозбиральний, багатоверстатник, вагоноремонтний, вантажопідйомний, газогенератор, гідродинаміка, гідрометеослужба, двохмільйонний, декваліфікувати, Дніпропетровськ, екстраординарний, електропровідний, життєдіяльність, звукозапис, книготорговельний, кристалографічний, малодосвідчений, моторобудування, народногосподарський, одноповерховий, перефразовувати, першорозрядниця.
II. Перекладіть текст українською мовою. Порівняйте наголошення деяких слів української і російської мов. У кожному реченні визначте логічний наголос.
Олег перешел площадь и спустился к зданию клуба. Это самое вместительное и самое неуютное и холодное здание в городе было совсем непригодно под жилье и теперь пустовало.
Олег стал лепить листовки по фасаду и вдруг услышал шаги полицейского снизу от балки. Олег обошел здание и спрятался с той стороны его. Шаги полицейского становились слышнее. Но, как только полицейский, идя вверх по улице, поравнялся со зданием, шагов его не стало слышно ... Олег высунулся из-за угла — никаких подозрительных звуков. Придерживаясь стены, высоко подымая ступни ног и опуская осторожно их на землю, Олег тихо продвигался по улице (За О. Фадєєвим).
III. Випишіть з орфоепічного словника 15 слів з подвійним наголосом і складіть з ними речення.
IV. Поясніть значення наведених нижче слів, складіть з ними речення:
Замок — замок, приклад — приклад, обід — обід, терен — терен, колос — колос, орган — орган, сім'я — сім'я, типовий — типовий, тріска — тріска. s
V. Користуючись словником, поставте наголо^ у словах. Визначте кількість складів і фонем у них.
Адресний, актор, астроном, бджоляний, пишучи, бурштиновий, бурхання, ваги, вагар, вірші, випадок, гусениця, дюшес, жальце, жерло, житло, жмуток, завидки.