
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 206. Морфологічний склад сполучників
За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) і похідні (складні і складені).
Непохідні, або прості,— це первісні сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини: а, і, та, бо, чи% Ця група кількісно обмежена. Прості сполучники не мають свого власного наголосу і в процесі вимови зливаються з наступним повнозначним словом, що має власний наголос. Наприклад: Летять і летять численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та
\ спеками (Гончар).
| Похідні — складні і складені — це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови. Складні сполучники утворилися внаслідок злиття в одне слово двох слів, найчастіше займенників, прислівників
І з частками і прийменниками, наприклад: якщо (як + що), Щоб (що + б), ніби (ні -f би), якби (як+би), або (а +\ + бо).
Примітка. Між непохідними і похідними сполучниками іноді важко встановити чітку межу. Наприклад, похідний сполучник що (омонімічний [із займенником що) сприймається як непохідний, хоч з походження він гк чадний: утворився з двох займенників (чь + то).
(Складені сполучники — це сполучення слів, що утчс.т-ворялигг поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками що, щоб або прислівником, наприклад: тому що, через те що, ї-!>я того щоб, незважаючи на те що, у міру того як, подібно до того як та ін. Так, складений сполучник тому що утворив-1 ся з повнозначних слів — прислівника тому і відносного зай-.'іника що; проте обидва складові елементи втратили своє [сичне значення, і сполучник тому що виступає як синонім f Сполучника бо. Наприклад: Ми переможемо, тому що на-! справа справедлива (Довж,). Порівняймо: Ми переможемо, п- наша справа справедлива. \3а вживанням сполучники поділяються на одиничні (і, }але), повторювані (і —і, ні—ні, або — або, чи— чи) 4рні (як—так, хоч — але, якщо — то тощо;.
Сполучник
§ 205. Загальне поняття про сполучник
Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення. Наприклад: Сотні по* колінь людства жили для того, щоб народився Ленін (Кунд-зіч). Тут слово щоб сполучає підрядне речення з головним, об'єднуючи їх в одне складнопідрядне.
Сполучники позбавлені власного лексичного значення і виконують у реченні граматичну роль. На відміну від прийменників, сполучники не пов'язуються з формами повнозначних слів.
Поряд із сполучниками для зв'язку частин складнопідрядного речення використовуються і деякі повнозначні слова. їх називають сполучними словами. У ролі сполучних слів найчастіше використовуються прислівники де, чому, звідки, як, куди, коли, відносні займенники хто, що, котрий, чий, який, скільки.
Сполучні слова відрізняються від сполучників тим, що, крім службової функції, вони виступають членами підрядного речення. Наприклад: Безсмертний, безсмертний лиш той на землі, хто любить свою Батьківщину (Сос). Тут займенник хто сполучає підрядне речення з головним і виступає підметом підрядного речення.
Примітка. Іноді те саме слово може виступати в підрядному речені: то як сполучник, то як сполучне слово. Порівняймо: 1. Ми віримо, щ прийде день—і трони упадуть останні під звуки громових пісень! (Рильськ 2. Все стане побудованням струнким, що, ніби меч, проріже хмар (Рильськ.). У першому реченні що — сполучник (не виступає членом р ' чення), у другому — сполучне слово (підмет у підрядному реченні).
Завдання. І. Перепишіть речення. Підкресліть сполучники і спол ні слова. Усно поясніть, які функції вони виконують у реченні. Визнч перехідні і неперехідні дієслова.
I. Є ще в світі людожерство і в колоніях раби, глянь, у, вільний: в нас братерство — тож і в себе так зроби! (Тич.
2. Співали і сміялися партизанські серця, окрилені і над' ми, і перемогою, і радісною зустріччю з селом (Стельма
3. Був я в гостині, де люди живуть співочі. Голоси в «Руш; ку» сплітались, як лиштва, і та жінка, в якої мамині ■.> запитала мене, чи я знаю Малишка (Павл.). 4. Тепер і [Пархоменко] ясно бачив, чого можна було сподіватись і тра і післязавтра, що треба робити, щоб перемогти голо, контрреволюцію (Ланч).
II. Визначте сполучники і сполучні слова у поданих прислі,. Поясніть, що вони поєднують: члени речення чи частини складног чення.
І Завдання. І. Перепишіть, вставляючи пропущені букви та розкриваючи дужки. Підкресліть сполучники і визначте їх морфологічну будову. ' 1. Ми землю свою зах..щали (не)даром, І кров (не)дарма прол..ли — встає п..р..мога квітучим пожаром, як сонце з і (до)світн..ої мли! (Голов.). 2. Буває так, що(й) в лютому весною пахне сніг (Нагн.). 3. Повітря (не)наче прозорий граніт, слюда снігова, наче ман..а, днина така голуба і рахманна, ніби (на)справді у камені світ (Павл.). 4. Космічним штурманам спост..режен..я н..бесних світил будуть потрібні для ' того, щоб знайти шлях серед самих цих світил (Комаров). 5. Діти знали, що мати любить цю пісню, хоча кожного разу плаче од неї (Стельмах). 6. (Не) забаром ватага, проминувши перші мовчазні, (не)мов(би) зачаровані, будиночки, посунула вуз..кою кривою вулиц..ю (Стельмах). 7. Кияни зна-I ють, що від Сін..ого базару, а тако(ж) через подвір'я будин-I ків парного боку Житомире.кої вулиці можна потрапити на край урв..ща, з якого біж..ть (у)низ сте..ки на Поділ (Янов,). І II. Випишіть з художнього твору десять похідних сполучників і розбе-
" """"пкі схемою.
|
|
|
|
|
через те що прийменник через 4- займенник те + займенник що |
і |
|
—>. ..~,„иил». Сполучники підкрес- |
III. Напишіть твір па і.......
літь і схарактеризуйте їх морфологічний склад, ішн.п,,^, ...
■ниці поєднуються сполучниками (слова, словосполучення чи речення).
|