II. Фонетика і фонологія. Графіка

§ 20. Предмет і завдання фонетики

Наша мова звукова. Слова складаються із звуків, зрід­ка — з одного звука. Наприклад, слово книга має п'ять звуків: [к], [н], [и], [г], [а]. Слова мають певне значення, тому за допомогою слів ми спілкуємося, виражаємо свої думки і почуття. Процес мовлення в його усній формі відбу­вається тоді, коли один мовець творить звуки — елементи слів і речень, а інший (інші) сприймає їх своїм органом слу­ху. Звуки людської мови, як і будь-які інші звуки, є результатом коливання повітря, що сприймається вухом. Отже, звук — це найменша одиниця мови, яку ми вимовляємо і чуємо.

Звуки в нашому мовленні виступають не ізольовано, а в різному їх поєднанні. Звуки — це матеріальна оболонка слів.

Слово складається з ряду нечленороздільних звуків, пов'язаних між собою у певній послідовності і об'єднаних словесним наголосом. Різниця в значенні окремих слів і ре­чень виражається матеріально в різному їх звучанні. І Розділ мовознавчої науки про звукову систему мови на­зивається фонетикою. Іншим розділом науки про звуковий склад є фонологія. Якщо фонетика з'ясовує фізично-аку­стичну природу звуків, їх силу, висоту тону, тембр, а та­кож особливості творення звуків мовними органами лю­дини,! то фонологія вивчає , функції звуків, їх роль у розрізненні значення і форми слів, встановлює систему фонем, їх варіанти, відтінки.

Завдання. І, Прочитайте і простежте, як зміна одного лише звука впливає на зміну значення слова. Визначте кількість звуків у наведених словах,

Доручати, докучати; вити, бити, пити, лити, мити; гора, кора, пора, нора; досвід, дослід; мир, жир, вир, тир; бій, бір, біль, біг; грати, брати, драти, орати, прати; струм, струн, струп, струн, струг; ліс, ліз, лід, лінь, лік, ліг, літ.

II, Прочитайте кожне слово справа наліво, зверніть увагу, як зміни­лося значення слів від такої перестановки. Складіть п'ять-шість речень з окремими словами.

Блок, бурт, бязь, гул, док, кір, кіт, козак, лом, мир, серп, фут.

§ 21. Звуки мови. Творення звуків

Звуки мови творяться мовним апаратом людини, її мов­ними органами. Мовний апарат складається з таких ор­ганів:

1. Дихальний апарат: діафрагма, легені, бронхи, дихальне горло, або трахея.

2. Гортань із голосовими зв'язками.

3. Надставна труба, що складається з трьох порожнин — зіва, рота, носа.

Мал. 3. Мовний апарат.

4. Органи артикуляції (вимовляння): язик, зуби, губи, піднебіння, язичок.

Упоперек гортані, майже горизонтально, розміщені і прикріплені до хрящів два невеликі пучки м'язів (голосові зв'язки). Вони еластичні, можуть скорочуватися й розтягу­ватися, розслаблюватися й напружуватися. Утворюваний го­лосовими зв'язками простір називається голосовою щілиною. Голос виникає тоді, коли голосові зв'язки періодично коли­ваються, наближаючись при цьому одна до одної і напружу­ючись.

З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє в порожнину зіва, а потім у ротову чи носову порожнину. З трьох порожнин надставної труби найважливішу роль відіграє ротова порожнина, що розташована між двома щелепами — верхньою нерухомою і нижньою рухо­мою.

43.

Робота органів мовлення регулюється мозком людини, центральною нервовою системою.

Робота мовних органів, спрямована на творення звуків, називається артикуляцією.

Сукупність артикуляцій становить артикуляційну базу мо­ви. Розрізняють рухомі мовні органи (язик, губи, м'яке піднебіння) і нерухомі (зуби, тверде піднебіння і ясна).

Значну роль в утворенні звуків відіграє піднебіння, що умовно поділяється на три частини: передню, середню і зад­ню з язичком на кінці. Язичок закриває або відкриває вихід еспіраторному (видихуваному) струменю повітря в носову порожнину і таким чином бере участь у творенні носових

звуків.

Усі мовні органи поділяються на активні і пасивні. До активних мовних органів належать голосові зв'язки, задня стінка глотки, м'яке піднебіння, язик і губи. До пасивних мовних органів належать тверде піднебіння, зуби і носова

порожнина.

Звуки остаточно формуються у ротовій порожнині. Залеж­но від участі голову й шуму звуки поділяються на голосні

і приголосні.

Голосні — це звуки, при утворюванні яких органи вимо­вляння не створюють перешкод струменеві видихуваного

повітря.

Приголосні — це звуки, при утворюванні яких струмінь видихуваного повітря натрапляє на різні перепони, що їх створюють органи мовлення.

Завдання. І. Дайте відповіді на запитання: 1. З яких органів склада­ється апарат мовлення? 2. Внаслідок чого виникають тони і шуми? 3. Чому звук мови називають фізіологічним явищем? 4. Яка різниця між творенням голосних і приголосних звуків?

\: II. Назвіть складові частини мовного апарату. Вимовте кілька при­голосних звуків і назвіть органи, з активною участю яких утворюються ці приголосні. Схарактеризуйте роботу мовних органів, що беруть участь у творенні голосних звуків.