
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 185. Пасивні дієприкметники
Пасивні дієприкметники виражають ознаку, яка зумовлена дією іншого предмета. Наприклад: вишитий рушник, осідланий кінь, зрубане дерево, зрізана гілка. Утворюються такі дієприкметники від основ інфінітива перехідних дієслів і виражаються формами минулого часу доконаного і недоконаного виду.
Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), 'Єн(ий), -т(ий).
За допомогою суфікса -н(ий) дієприкметники утворюються від інфінітивних дієслівних основ на а(я); бажати — бажаний, клепати — клепаний, плутати — плутаний, пиляти — пиляний, рубати — рубаний, купати — купаний.
З участю суфіксів ен(ий), -єн(ий) дієприкметники утворюються від інфінітивних дієслівних основ на приголосний та з суфіксами -и-, -і- (-Ї-); привезти — привезений, принести — принесений, погризти — погризений; повідомити — повідомлений, попередити — попереджений, посилити — поси-
319.
лений; гоїти — гоєний, напоїти — напоєний, засвоїти — : своєний.
За допомогою суфікса -т(ий) дієприкметники утворюю: ся від односкладових дієслівних основ на и(і), а(я), у, є бити, гріти, жати, дути, дерти — та їх похідних, напр клад: битий, збитий, розбитий, грітий, розігрітий; жатий, вижатий; дутий, надутий, роздутий; дертий, здертий, розі' дертий.
Деякі дієприкметники утворюються за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий) і -т(ий), наприклад: згорнути — згорну-, тий, згорнений; одягнути — одягнутий, одягнений; замкнутий — замкнутий, замкнений. '. Такі паралельні форми можуть утворюватися і від дієслів; з основою на о: колоти — колотий, колений; молоти — моло-> тий, мелений; пороти — поротий, порений.
При утворенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен(ий) відбуваються чергування кінцевих приголосних основи інфінітива:
[д] — [дж\: погодити — погоджений, дослідити — досліджений;
[зд] — [ждж]: об'їздити — об'їжджений; [г\, [з] — [ж]: стригти — стрижений, зберегти—збережений; знизити — знижений, зобразити — зображений;
[с] — [ш]: оголосити — оголошений, завісити — завішений;
[к], [т] — [ч\: сікти — січений, .заволокти —заволочений, скоротити — скорочений;
[cm] — [щ] (фонетично [шч]): вимастити—вимащений, очистити — очищений.
Якщо дієслівна основа закінчується на губний приголосний [б], [п], [в], [м], [ф], то після них при утворенні дієприкметників з'являється [л]\ загубити—загублений, обробити — оброблений, розщепити — розщеплений, зліпити — зліплений, обставити — обставлений.
В українській мові простежуються пасивні дієприкметники минулого часу, вжиті на означення тривалої дії. Утворюються вони за допомогою суфікса -н(ий) від дієслів недоконаного виду з ненаголошеним суфіксом -yea-, -юва-: записувати — записуваний, оновлювати — оновлюваний. Такі дієприкметники можуть виконувати функцію дієприкметників теперішнього часу. Наприклад: Ти так захоплюєшся своїми уявлюваними успіхами, що навіть не поцікавилась, як працюють інші загони (Донч.). У цьому реченні дієприкметник уявлюваними (успіхами) легко замінюється конструкцією з дієсловом у теперішньому часі (успіхами, що уявляються).
Залежно від змісту значення теперішнього часу можуть
320.
набувати деякі дієприкметники, утворені від дієслів без суфікса -ува-, -юва-. Наприклад: / почуває він себе таким слабким, безсилим і безвільним, мов пцлина, вітрами гнана (Фр.). Тут зворот з дієприкметником гнана відповідає конструкції також з дієсловом у теперішньому часі (пилина, яку гонять вітри).
Пасивні дієприкметники теперішнього часу з суфіксом -м(ий) вживаються дуже рідко (любимий, проходимий). У російській мові вони функціонують активно (несомый, атакуемый, разыскиваемый, привозимый, ободряемый). Російські пасивні дієприкметники на -м(ый) в українській мові передаються описово (ведомый — якого ведуть, атакуемый — якого атакують, привозимый — якого привозять).
Завдання. 1. З поданих речень випишіть дієприкметники і визначте дієслівні (стан, час, вид) і прикметникові (рід, число, відмінок) ознаки їх.
I. Міномети, ввірені Чернишеві, приєдналися до загального гуркоту (Гончар). 2. Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від вибухлих бомб (Куч.). 3. Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг (Дмит.). 4. Ярина сіла в автобусі за десять хвилин була в центрі міста — на великій, заасфальтованій площі (Десн.). 5. Здоєні вівці, немов стуманілі, падають в заго-
, роді на камінь (Коцюб.). 6. Часом темнішало від швидко літаючих хмар (Янов.). 7. На столі, дбайливо загорнутий у чистий рушник, лежав зачерствілий окраєць гречаного хліба (Донч.). 8. Гнаний царським урядом, Міцкевич був гостинно й ласкаво прийнятий передовою російською інтелігенцією (Рильськ.). 9. Про щастя, здобутеє нами, шепочуть зелені літа (Сос).
II. Випишіть з поданих речень дієприкметники, розгляньте їх за мор" фемною будовою і визначіть синтаксичні функції.
1. Командуючий Чорноморським флотом поздоровляв ескадру з перемогою (Куч.). 2. У бій були введені всі піхотні батальйони (Гончар). 3. Григорій був контужений і поранений в ногу (Стельмах). 4. Виткнулась валка саней, навантажених великими дубовими колодами (Куч.). 5. Узбережні села проклинали болото, задихаючись від смороду гниючих у ньому водоростей (Гонч.). 6. На нивах, як те військо побите, темніють незношені снопи, стеляться довгими рядами неза-гребені покоси, а подекуди стоять самотою клапті недокоше-ної пшениці (Вас). 7. Уся вулиця була заповнена запахом печеного хліба (Мушк.). 8. Збуджена уява живо малювала перед ним недавно бачені і пережиті картини (Тют.). 9. З путі далекої вернувся машиніст, укритий порохом, увесь пропахлий димом (Рильськ.).
321.
III. Подайте повну граматичну характеристику наведених дієприкметників, визначте способи їх утворення.
1. Зростаючий, влаштований, відкритий, обраний, забитий; витягнутий, межуючий, зароблений, переритий, перемігший, знаючий.
2. Одягнутий, зварений, бувший, перекритий, постарілий, обпалений, освітлений, розказаний, палаючий, куплений.
IV. Від поданих дієслів утворіть:
а) активні дієприкметники теперішнього часу.
Конкурувати, іонізувати, карати, існувати, керувати, ізолювати, кипіти, лежати, гнітити, сяяти, радіти, нудьгувати;
б) активні дієприкметники минулого часу.
Почорніти, відлетіти, ліпити, позеленіти, зів'янути, розтанути, обважніти, посвіжіти, тріснути, спітніти, одерев'яніти, пошерхнути;
в) пасивні дієприкметники минулого часу.
Боронувати, бракувати, лити, валяти, ізолювати, індустріалізувати, колективізувати, рубати, привести, посилити, заколихати, комбінувати, І кооперувати, ігнорувати, інтенсифікувати, залишати, ліквідувати, лякати, відрахувати, закінчити, іменувати, присунути, прикути, роздути;
... г) пасивні дієприкметники минулого часу за допомогою двох суфіксів (там, де це можливо).
Колихати, кинути, ілюструвати, колоти, згорнути, повернути, одягнути, бажати, дерти, припинити, платити, звалити, кувати.
V. Перекладіть текст українською мовою.
1. Девушка была с прекрасными, раскрывшимися от внезапно хлынувшего сильного света, повлажневшими черными глазами. 2. Уля сбросила туфли, надетые на босу ногу, смело вошла в воду и, осторожно нащупывая поросшее водорослями дно, шла к цветущей лилии. 3. Донецкие каленые ветры t и палящее солнце посмуглили девушек. 4. Говорила Зина — девушка с блестящими, гладкими, точно приклеенными, волосами и двумя короткими, торчащими вперед косицами. 5. Девушки шли по выжженной солнцем и вытоптанной овцами степи. 6. Из окон домиков, затененных акациями, слышались голоса уезжавших людей. 7. В маленьких квартирках, казавшихся опустевшими, живут бойцы и командиры ставших на постой или проходивших на Фоонт военных частей.
322.
8. В мареве струящегося от брони раскаленного воздуха на фронт шли танки по осенним расплывшимся дорогам (За те. О. Фадеева «Молода гвардія»).