
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 180. Категорія способу дієслів
Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності.' Дієслова бувають дійсного, умовного і наказового способів.
Дійсний спосіб означає дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься,)Саме у зв'язку з цим дієслова дійсного способу мають форми теперішнього, минулого, давноминулого і майбутнього часу, особи і числа, а для минулого часу — також й форми роду.* Наприклад: Я, епохо, скажу тобі, рапорт віддам тобі, комсомоле, що з словом твоїм ходив у бій (Шер.); О, велетні, що запряглись в ярмо, щоб цілий світ од ярем увільнить! Я вірую, що йдете ви недарма (Рильськ.).
Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: Ти, може, серденько, того й не знаєш, як гарно, любо як співаєш (Гл.).
Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов чи бажану. Наприклад: Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано (Бажан); Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну (Л. Укр.).
Умовний спосіб твориться від дієслів минулого часу за допомогою частки би (б). Дієслова умовного способу мають лише форми роду і числа. Форма особи виражається за допомогою займенників, а категорії часу взагалі відсутні. Наприклад:
Однина Множина
Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід
Я ходив би;, ходило б; ходила б; ми ходили б;
Ти ходив би; ходило б; ходила б; ви ходили б;
Він ходив би;, воно ходило б; вона ходила б; вони ходили б.
Частка би вживається після дієслів, які закінчуються на приголосний: ходив би, косив би, читав би, частка б — після дієслів, що закінчуються на голосний (ходила б, ходили б).
Умовна частка би (б) завжди пишеться окремо від дієслів, з якими утворює умовний спосіб, але постійного місця не має. Вона може стояти після дієслова й перед ним, входити до складу сполучника, а також відокремлюватись іншими словами від дієслова, з яким пов'язана. Наприклад: Коли б Козакова запитали, де кінчаються його службові справи і де починаються особисті, то він тільки здвигнув би на це плечима; в нього в полку все ж давно стало особистим (Гончар); Якби ви з нами подружились, багато б дечому навчились (Шевч.).
313.
Наказовий спосіб у формі наказу, заклику, побажання, . прохання, поради виражає спонукання до дії, яка реально ще не існує. Наприклад: Веди, доріженька крута, нас кличе висота, нехай на всіх гірських шпилях горить червоний стяг (Мур.); За рідний край і життя віддай (Нар. тв.).
Дієслова наказового способу мають категорію виду, особи (2-ї однини, 1-ї і 2-ї множини), числа і не мають категорії часу.
Форми наказового способу утворюються від основ теперішнього часу за допомогою закінчень.
. 2-га ос. однини----и (неси, роби) або нульове закінчення
(сип, співай);
1-ша ос. множини — -імо (-їм), -мо (несімо, несім; робімо, робім; сипмо, співаймо);
2-га ос. множини — -іть (-іте), -те (несіть, несіте; робіть, робіте, сипте, співайте).
Закінчення -и, -імо (-ім), -іть (-іте) вживаються у таких випадках:
1. Якщо наголос припадає на закінчення: несуть — неси, несімо, несіть. Коли при утворенні доконаного виду додається префікс, на який переноситься наголос, закінчення залишаються ті ж самі:
2-га ос. однини — винеси, висип, заспівай (нульове закінчення);
1-ша ос. множини — винесімо, висипмо, заспіваймо;
2-га ос. множини — винесіть (винесіте), висипте, заспівайте.
2. Коли основа закінчується збігом двох приголосних; 1-ша ос. однини — гукни, стрибни;
2-га ос. множини — гукнімо, стрибнімо;
3-тя ос. множини — гукніть, стрибніть.
Закінчення -іте, що..виступає у 2-й особі множини паралельно з -іть, вживається для надання вислову урочистості. Наприклад: Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте (Шевч.).
В інших дієсловах з основою на й; на твердий або м'який приголосний д, т, з, с, л, н, які пом'якшуються; на приголосні б, п, в, м, ж, ч, ш, р (співають, стануть, порадять, сиплють) наказовий спосіб виражається у 2-й особі однини — нульовим закінченням (стань, порадь, співай, сип); у 1-й і 2-й особах множини за допомогою закінчень -мо, -те, що приєднуються безпосередньо до основи, наприклад: сип, сип-мо, сип-те.
Дієслово їсти має такі форми наказового способу:
2-га ос. однини — їж;
1-ша ос. множини — їж-мо;
314.
2-га ос. множини — іж-те.
Наказовий спосіб утворюється також і від дієслів з суфіксом -ся(сь): піднесися, розвеселися.
Наказова форма 3-ї особи утворюється за допомогою спонукальної частки хай (нехай) від дієслів теперішнього та майбутнього простого часу в 3-й особі однини і множини. Наприклад: хай живе, хай живуть; нехай співає, нехай співають; хай робить, хай зроблять.