§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших

У сучасній українській мові форми теперішнього, минулого

і майбутнього часу досить виразно розрізнюються між собою як за граматичними ознаками, так і за значенням. Однак у вживанні часових форм є ряд особливостей.

1. Форми теперішнього часу можуть виражати:

а) дію, що відбувається в момент мовлення про неї: По галявці вітер віє, сніг покосами кладе (Воронько);

б) дію, що становить постійну ознаку певного предмета: Гадюки в усьому світі кусаються (Стельмах);

в) дію, яка обов'язково відбудеться у найближчому май­бутньому: Поїзд відходить о шостій годині вечора;

г) минулу дію, особливо в розповідях-спогадах про минулі події та в описах: Чую, за селом з яру зацокотів кулемет (Корн.); Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер за-вива, додолу верби гне високі, горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Шевч.).

Значення минулої дії може підсилюватися вживанням частки і вставного слова було (бувало): Як приїдуть з Чигири­на гості, то й шлють було за мною (Шевч.).

311.

2. Майбутній час дієслів недоконаного виду виражає тіль­ки ту дію, яка відбувається після моменту мовлення: Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать (Л. Укр.).

Дієслова майбутнього доконаного виду поряд з цією функ­цією можуть виражати ще різні додаткові відтінки у зна­ченні, а саме:

а) абстрактно-узагальнене: Здобудеш освіту—побачиш більше світу (Нар. тв.); Шила в мішку не сховаєш (Нар. тв.);

б) значення теперішнього і минулого часу. Це буває тоді, коли в одній фразі вживаються форми теперішнього або мину­лого часу разом з майбутнім і належать вони до одного і того ж предмета: Вийду з хати, сяду на призьбі і прислухаюся, при* дивляюся до всього (Вовч.);

в) минулу дію, що виникла несподівано: Піднявся лев мо­гучий, як на лапи стане, та як зареве, аж волосся в'яне! (Ру-дан.);

г) форма 1-ї особи множини виражає заклик до виконання певної дії: Підмажемо колеса, щоб млин не торохкотів (Гл.).

3. Форми минулого часу дієслів недоконаного виду вира­жають минулу дію, не вказуючи на послідовність її пере­бігу: За заводською стіною скреготіли машини, гупали веле­тенські молоти, цокотіли об рейки колеса (Збан.).

Форми минулого часу недоконаного виду дієслів можуть означати:

а) минулі дії, що послідовно відбувалися, одна за однією: Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (Коцюб.);

б) майбутній час, щоб підкреслити ймовірність наміру діючої особи: Христино Іванівно, ми пішли (Корн.).

Значення раптової дії минулого часу передають також діє­слівні вигуки типу бах, бух, геп, рип, сіп, штовх, хлоп, хап, ляп, наприклад: Чабан прокинувся — аж перед ним гадюка, він києм бух — і витяглась зміюка (Гл.).

Завдання. І. Визначте, з якими значеннями вживаються часові форми у поданих реченнях.

1. Випали сніги, вдарила люта зима, стало ще холодніше (Гончар). 2. Шелестить пожовкле листя по діброві, гуляють хмари; сонце спить; нігде не чуть людської мови; звір тільки виє по селу (Шевч.). 3. Шпаки визирали із шпаківниць, та мокрі кури бродили в калюжах (Стельмах). 4. Птиці щебе­чуть, корови ревуть, собаки гавкають (Мирний). 5. Після обходу палат хірург пішов до перев'язочної, дав необхідні завдання і присів біля вікна відпочити (Довж.). 6. Глянеш на небо — небо високе, глянеш на хмари — хмари летять (Тич.). 7. До Славгорода роменський поїзд прибуває на сві-

312.

анку (Гол.). 8. Глянув на мене крізь окуляри та як затурко­че щось (Стельмах). 9. Я на вбогім сумнім перелозі буду сі­ять барвисті квітки (Л. Укр.).