
- •1Частина
- •§ 1. Предмет і завдання курсу,
- •§ 2, Мова як суспільне явище
- •§ 4. Мова і мовлення
- •§ 5. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці
- •§6. Походження мови. Основні етапи її розвитку
- •§ 7. Виникнення і розвиток письма
- •§ 8. Виникнення і розвиток письма у східних слов'ян
- •§ 9. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 10. Українська мова серед інших слов'янських мов
- •§11. Становлення і розвиток української літературної мови в дожовтневий час
- •§ 12. Розвиток української літературної мови за радянської доби
- •§ 14. Форми і стилі сучасної української літературної мови
- •§ 15. Експресивні різновиди мовлення
- •§ 16. Поняття про норми літературної мови
- •§ 17. Норми літературної мови і культура мови
- •§ 18. Російська літературна мова як джерело збагачення української мови
- •§19. Розділи науки про мову
- •II. Фонетика і фонологія. Графіка
- •§ 20. Предмет і завдання фонетики
- •§ 21. Звуки мови. Творення звуків
- •22. Поняття про фонему. Відтінки фонем
- •§ 23. Склад. Типи складів
- •§ 24. Наголос у словах. Логічний наголос
- •§ 25. Звуки (фонеми) і букви. Український алфавіт
- •§ 26. Фонетична транскрипція
- •§ 27. Класифікація голосних фонем
- •II. За поданою характеристикою встановіть, якою фонемою є даний звук. Складіть схему класифікації голосних.
- •§ 28. Класифікація приголосних фонем
- •§ 29. Поняття про чергування фонем
- •§ 31. Чергування о, є з і
- •Історична довідка
- •§ 32. О, є після шиплячих та и
- •§ 33. Чергування у — в , і — й
- •§ 34. Чергування приголосних фонем
- •§ 35. Подвоєння і подовження приголосних
- •§ 36. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§ 37. Спрощення у групах приголосних ,
- •III. Орфоепія
- •§ 38. Поняття орфоепії. Основні норми української літературної вимови
- •§ 39. Орфоепія і культура усного мовлення
- •IV. Орфографія
- •§ 40. Поняття орфографії. З історії української орфографії
- •§ 41. Принципи української орфографії (правопису)
- •§ 42. Позначення м'якості приголосних на письмі
- •§ 43. Вживання апострофа
- •§ 44. Правопис префіксів і деяких суфіксів
- •§ 45. Написання слів разом і через дефіс
- •§ 46. Вживання великої літери
- •§ 47. Правила переносу слів
- •§ 48. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 49. Правопис прізвищ і географічних назв
- •§ 50. Правопис часток не, ні
- •V. Лексикологія 7
- •§ 51. Предмет лексикології, її розділи
- •§ 52. Слово, його лексичне значення
- •§ 53. Зміни лексичного значення слів
- •§ 54. Однозначні слова. Терміни
- •§ 55. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів
- •§ 56. Омоніми
- •§ 57. Пароніми
- •§ 58. Синоніми
- •§ 60. Загальні і власні назви
- •§ 61. Споконвічні слова і слова, засвоєні з інших мов
- •§ 62. Старослов'янізми у складі української лексики
- •§ 63. Слова, засвоєні з російської та інших слов'янських мов
- •§ 64. Засвоєння слів з мов неслов'янських народів срср
- •§ 65. Засвоєння з давньогрецької і латинської мов
- •§ 66. Засвоєння слів з тюркських мов
- •§ 67. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
- •§ 68. Інтернаціоналізмі!. В. І. Ленін про вживання іншомовних слів
- •§ 69. Українські слова в інших мовах
- •§ 70. Поняття про активну і пасивну лексику
- •§ 71. Неологізми
- •Лексика української мови з погляду стилістичного
- •§ 73. Поняття про стилістичне членування лексики
- •§ 74. Загальновживана лексика
- •§ 75._Суспільно-політична лексика
- •§ 76. Виробничо-професійна лексика
- •§ 77. Офіційно-ділова лексика
- •§ 78. Науково-термінологічна лексика
- •§ 79. Специфічно побутова лексика
- •§ 80. Емоційна лексика
- •§ 81. Просторічна лексика
- •§ 82. Діалектизми та жаргонізми
- •VI. Фразеологія
- •§ 83. Поняття про фразеологію. Джерела фразеологізмів.
- •§ 84. Класифікація фразеологізмів
- •VII. Лексикографія
- •§ 85. Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії
- •§ 86. Типи словників. Словники української мови
- •§ 87. Поняття про морфеми (значущі частини слова)
- •§ 88. Основа і закінчення слова
- •§ 89. Основи непохідні, похідні і зв'язані
- •§ 90. Корінь, суфікс, префікс
- •§ 91. Морфемний аналіз слова
- •IX. Словотвір
- •§ 92. Поняття про словотвір
- •§ 93. Словотворення як джерело збагачення лексики
- •§ 94. Словотворчі засоби української мови
- •§ 95. Твірна основа. Твірні суфікси і префікси
- •§ 96. Основні способи словотворення.
- •§ 97. Основоскладання
- •§ 98. Абревіація
- •§ 99. Неморфологічні способи словотворення
- •§ 100. Словотвірний аналіз слова
- •X. Граматика
- •§ 101. Предмет граматики української мови
- •§ 102. Граматичні категорії, граматичні значення, граматичні форми слів
- •§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова
- •§ 104. Основні засоби вираження
- •XI. Морфологія
- •§ 105. Морфологія як розділ граматики
- •§ 106. Система частин мови в українській мові
- •§ 107. Принципи виділення частин мови
- •§ 108. Перехід слів з однієї частини мови в іншу
- •§ 109. Лексичне значення і граматичні ознаки іменника
- •§ 110. Іменники — назви істот і неістот
- •§ 111. Іменники загальні і власні
- •§ 112. Збірні іменники
- •§ 115. Рід іменників
- •§ 117. Категорія відмінка. Основні значення відмінків
- •§ 118. Типи відмін іменників
- •§ 119. Поділ на групи і відмінювання іменників і відміни
- •§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни
- •§ 121. Відмінювання іменників III відміни |
- •§ 122. Відмінювання іменників IV відміни
- •§ 123. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •§ 124. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§ 125. Незмінювані іменники
- •§ 126. Основні способи творення іменників
- •§ 127. Суфікси для утворення іменників з новим значенням
- •§ 128. Суфікси для утворення іменників з новим відтінком у значенні
- •§ 129. Префіксальне творення іменників
- •§ 130. Безафіксне творення іменників
- •§ 131. Творення іменників сполученням основ і способом абревіації
- •§ 132. Правопис іменникових суфіксів
- •§ 133. Значення і граматичні ознаки прикметників
- •§ 134. Лексико-граматичні групи прикметників
- •§ 137. Повні і короткі форми прикметників
- •11. Випишіть повні та короткі форми прикметників з вірша п. Тичини «Наш народ — океан».
- •§ 138. Відносні прикметники
- •§ 139. Присвійні прикметники
- •§ 140. Проміжні розряди прикметників
- •§ 141. Перехід прикметників в іменники
- •§ 142. Відмінювання прикметників
- •§ 143. Правопис відмінкових закінчень прикметників
- •§ 144. Відмінювання субстантивованих прикметників
- •§ 145. Суфіксальне творення прикметників
- •§ 146. Правопис прикметникових суфіксів
- •§ 147. Префіксальне і суфіксально-префіксальне творення прикметників
- •§ 148. Складні прикметники та їх правопис
- •§ 149. Числівник як частина мови
- •§ 150. Розряди кількісних числівників за значенням
- •§151. Розряди кількісних числівників за будовою, їх утворення
- •§ 153. Зв'язок кількісних числівників з іменниками
- •§ 154. Порядкові числівники
- •§1 55. Займенник як частина мови
- •§ 156. Розряди займенників
- •§ 158. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •159. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками
- •§ 160. Правопис займенників
- •§ 161. Стилістичне вживання займенників
- •§ 162. Перехід слів інших частин мови в займенники (прономіналізація)
- •Дієслово
- •§ 163. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 165. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 166. Дієслова з афіксом -ся (-сь)
- •§ 167. Категорія стану
- •§ 168. Категорія виду дієслів
- •§ 169. Творення видових форм дієслова
- •§ 170. Категорії числа, часу й особи дієслів
- •§ 171. Безособові дієслова
- •§ 172. Дві основи дієслова
- •§ 174. Теперішній час дієслів
- •§ 175. Майбутній час дієслів
- •§ 176. Минулий час дієслів
- •§ 177. Категорія роду в дієсловах
- •§ 178. Архаїчна група дієслів
- •§ 179. Вживання одних часових форм у значенні інших
- •§ 180. Категорія способу дієслів
- •§ 181. Вживання форм умовного і наказового способів
- •§ 182. Творення дієслів
- •§ 183. Дієприкметник як форма дієслова
- •§ 184. Активні дієприкметники
- •§ 185. Пасивні дієприкметники
- •§ 186. Відмінювання дієприкметників
- •§ 187. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 188. Безособові форми на -по, -то
- •§ 189. Дієприслівник як форма дієслова
- •§ 190. Утворення дієприслівників
- •§ 191. Перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація)
- •§ 192. Прислівник як частина мови
- •§ 193. Розряди прислівників
- •§ 194. Ступені порівняння якісних прислівників
- •§ 195. Утворення прислівників
- •§ 196. Перехід слів інших частин мови у прислівники
- •§ 197. Вживання прислівників у ролі службових слів
- •§ 198. Правопис прислівників
- •§ 199. Поняття про прийменник
- •§ 200. Склад прийменників за походженням
- •§ 201. Морфологічний склад прийменників
- •§ 202. Перехід у прийменники слів інших частин мови
- •§ 203. Особливості вживання прийменників
- •§ 204. Правопис прийменників
- •§ 206. Морфологічний склад сполучників
- •Сполучник
- •§ 205. Загальне поняття про сполучник
- •207. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 208. Правопис сполучників
- •§ 209. Загальне поняття про частку
- •§ 210. Розряди часток
- •§ 211. Правопис часток
- •§ 212. Значення і вживання часток не і ні
- •§ 214. Поняття про вигуки
- •§ 215. Розряди вигуків
- •§ 216. Звуконаслідувальні слова
- •§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
§ 168. Категорія виду дієслів
Категорія виду — одна з найважливіших граматичних категорій дієслова, вона показує характер перебігу дії в часі, виражає відношення дії до її внутрішньої межі. Дія в часі може бути обмежена і необмежена. Наприклад: дієслова пишу, читаю, ношу виражають дії, не обмежені в часі, бо невідомо, чи ці дії завершаться. А дієслова написав, прочитав, приніс виражають дії, перебіг яких в часі обмежений, оскільки дія завершилася. На цій підставі в українській мові розрізняють доконаний і недоконаний види дієслів.
Категорія виду охоплює всі дієслова, всі їх форми і тісно зв'язана з категорією часу: дієслова недоконаного виду мають три форми часу — теперішній, минулий і майбутній, дієслова доконаного виду — дві форми — минулий і майбутній.
Більшість дієслів недоконаного виду мають парні дієслова доконаного виду. Кожна видова пара дієслів за лексичним значенням тотожна, дієслова у парі розрізняються лише видом, тобто граматично: вирішувати — вирішити, робити — зробити.
Дієслова-"доконаного виду означають дію, завершену в минулому або яка обов'язково відбувається в майбутньому: написав — напишу, збудував — збудую. Крім того, дієслова
296.
доконаного виду можуть мати додаткові ознаки, вказуючи на початок дії (заспівати, заграти, затанцювати, зашуміти); тривалість дії (поговорити, почитати, попрацювати, написати); раптовість дії (тупнути, грюкнути, моргнути, смикнути); багаторазовість дії (попостукати, попобігати, попоносити); досягнення результату дії (написати, зробити, збудувати, проспівати); несподіваність або різкість одноразової дії (стусонути, штовхнути, рубонути).
Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, не обмежену в часі. Вживаються вони у теперішньому, минулому і майбутньому часі. Наприклад: пишу —- писав — писатиму; читаю — читав — читатиму, орю—-орав —оратиму; сію — сіяв — сіятиму. Крім того, вони можуть вказувати на додаткові ознаки: ритмічну повторюваність дії (приспівувати, примовляти, відсовувати); нерегулярну повторюваність дії, яка виникає час од часу (постукувати, покашлювати, поглядати); протяжність дії у певному напрямі (бігти, везти, вести, летіти, їхати, іти) або повторюваність дії, що виражає необмежений рух (возити, ходити, їздити, літати).
§ 169. Творення видових форм дієслова
В українській мові форма недоконаного виду дієслів вважається основною, оскільки від неї твориться доконаний вид. Творення виду здійснюється за допомогою префіксів, суфіксів, чергування кореневих голосних звуків і наголосу.
1. Доконаний вид дієслів утворюється за допомогою таких префіксів:
о- (зі-): робити — зробити, питати — спитати, в'янути — зів'янути, молоти — змолоти;
на-: писати — написати, малювати — намалювати, лити — налити;
про-: читати — прочитати, колоти — проколоти, чистити — прочистити;
при-: ревнувати — приревнувати, слати — прислати, нести — принести;
по-: кликати — покликати, звати — позвати, дарувати — подарувати, чути — почути;
в-: колоти —■ вколоти;
за-: в'язнути — зав'язнути, брати — забрати, програмувати — запрограмувати.
2. Доконаний вид утворюється зміною суфікса основи дієслова:
а) дієслова недоконаного виду виступають із суфіксом -а-, а доконаного — із суфіксом -и-: кінчати —• кінчити, лишати — лишити. Найчастіше утворення доконаного виду та-
297.
ким шляхом відбувається у префіксованих дієсловах: виступати — виступити, заробляти — заробити, звільняти — звільнити, виділяти — виділити;
б) недоконаний вид дієслова вживається із суфіксом -ува-(-юва-), доконаний — із суфіксами -и-, -а-, наприклад: повторювати — повторити, • скорочувати — скоротити, закопувати — закопати;
в) недоконаний вид дієслів має суфікс -а-, доконаний вид виступає із суфіксом -ну- (-ону-): стукати — стукнути, хитати — хитнути, кричати — крикнути, сіпати — сіпонути, трусити — трусонути. Дієслова з суфіксом -ну-виражають одноразову раптову дію, а суфікс -ону- надає дієсловам ще й відтінку згрубілості, наприклад: махати — махнути — махонути, кричати — крикнути — криконути;
г) форми недоконаного виду дієслів виступають із суфіксами -ва-, -а-, форми доконаного виду — без суфікса: давати — дати, розкривати — рокрити, лягати — лягти, допомагати — допомогти, зашивати — зашипи, сідати — сісти, розривати — розрити, умивати — умити;
д) форми недоконаного виду дієслів виступають із суфіксами -ва-, -та-, доконаного — з суфіксом -ну-, який надає дієслову значення результативності: впливати — вплинути, розвивати — розвинути, розгортати — розгорнути.
3. Доконаний вид дієслів утворюється і за допомогою чергування кореневих голосних звуків:
а) у формі недоконаного виду дієслів виступає голосний [«], у формі доконаного — [є], який може випадати: видирати — видеру, витирати — витерти, випирати — виперти (але: витру, випру), вибирати — вибрати (але виберу);
б) у формі недоконаного виду виступає голосний [о]; у формі доконаного — невипадний звук [є]: носити — нести, возити — везти;
f в) у формі недоконаног« виду вживається звук [і], у формі доконаного — невипадний голосний [є]: зберігати — зберегти, замітати — замести, витікати — витекти, вигрібати — вигребти, виплітати — виплести;
г) у формі недоконаного виду виступає голосний звук [а], що чергується у дієсловах доконаного виду із звуком [о]: допомагати — допомогти, скакати — скочити;
д) у формі недоконаного виду дієслів вживається звук [и], у формі доконаного — голосні [/] та [а]: сидіти — сісти (сяду).
Утворення форм доконаного виду за допомогою чергування голосних супроводиться зміною суфіксів основи дієслів (носити — нести, витирати — витерти, допомагати — допомогти), а іноді ще й чергуванням приголосних звуків: сиді-
298.
ти — сісти, бродити — брести, виплітати — виплести, скочити — скакати, випереджати — випередити, виїжджати — виїздити, сполошити — сполохати.
4. У деяких дієслів доконаний вид може утворюватися зміною наголосу, наприклад: виносити — виносити, скликати — скликати, розкидати — розкидати, виміряти — виміряти.
5. У поодиноких дієсловах вид розрізняється за допомогою утворення суплетивних форм: брати — взяти, ловити — піймати.
У сучасній українській мові майже всі дієслова мають форми доконаного і недоконаного виду. Лише у деяких дієсловах вид формально не розрізняється. Це переважно діє-' слова іншомовного походження з суфіксом -ува-: атакувати, гарантувати, газифікувати, електрифікувати, інтенсифікувати та ін. Видове значення таких дієслів розпізнається в контексті. Наприклад: 1. Підполковник Давидов, діючи в тилу французів, атакував і розбив охорону транспорту з набоями гарматними (Коч.). 2. Дві години ворог атакує наші позиції, але успіху не досяг (Куч.). У першому реченні дієслово атакував доконаного виду, у другому — недоконаного.
В українській мові є ряд дієслів, які мають форми тільки одного виду •— недоконаного (залежати, переслідувати, поважати) або доконаного (схаменутися, заручити).
Завдання. 1. Визначте види дієслів, вжитих у поданих реченнях, додаткові видові ознаки і способи творення їх,
f 1. Дніпро, що котився в ритмах привичних, змінився й засяяв в огнях електричних (Тич.). 2. Марина нічого не відповідала, тільки загадково посміхнулася. Потім познімала з криниці ляди і витягла відро води. Напилася, відчула солодкуватий присмак і вилила воду в жолоб. Журавель слухняно нахилявся до криниці і, зачерпнувши відром води, піднімав угору свою довгу шию (Зар.). 3. Уляна швидко взулася в чобітки, накинула на плечі кожушок і вискочила надвір. Вона ловила сніжинки, підстрибувала, сміялася. Потім набрала в сараї дров, пристукнула в сінях каблуками, грюкнула дверима (Донч.). 4. Димко швидко поснідав, збігав у сарай і підкинув корові сіна, похапцем засунув у торбину книжки. У школу він прийшов перший. Довелося почекати, поки відімкнули двері (Донч.). 5. Поснідавши, лісничий подякував за гостинність і зібрався їхати (Донч.).
II. Від наведених дієслів утворіть форми іншого виду. З'ясуйте відтінки видових значень поданих і утворених форм.
Агітувати, гнути, берегти, будити, співати, гризти, лізти, учителювати, відпочивати, виносити, мирити, плавати, шукати, гнати, давати, бити, гнути, ставити, гриміти.
299.
III. Складіть речення, в яких подані дієслова виступали б у формі недоконаного і доконаного виду.
Гарантувати, конфіскувати, телеграфувати, атакувати, інтенсифікувати, воєнізувати.