§ 156. Розряди займенників

За значенням займенники поділяються на вісім груп (роз­рядів): особові, зворотний, присвійні, питально-відносні, вказівні, означальні, заперечні та неозначені.

Особові займенники становлять групу слів, що вказують на осіб, а також на інші істоти, різноманітні предмети, яви­ща і поняття.

Особові займенники змінюються за особами, числами та відмінками. Займенники він, вона, воно змінюються й за рода­ми. Ці займенники в реченні можуть виступати підметом, іменною частиною складеного присудка, додатком. Наприклад: Стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила (Л. Укр.). Займенники я, мені вказують на мовця (автора); я має форму першої особи однини називного відмінка, у реченні виконує роль підмета, мені],— форму першої особи однини давального відмінка, у реченні виступає додатком.

Зворотний займенник себе завжди відноситься до суб'єкта дії. Він не має форми прямого відмінка, родових форм, не змі­нюється за числами, у реченні виступає в ролі додатка. На-

272.

приклад: Хотілося без кінця дивитись на цю велику людину, що вела за собою працюючих (Корн.). Займенник собою вказує на відношення до особи (людини), має форму орудного відмін­ка однини і виступає додатком.

Присвійні займенники вказують на приналежність яко­гось предмета певній особі. Вони, як і прикметники, зміню­ються за родами, числами і відмінками. Наприклад: В народі міцно живе віра в нашу партію (Бойч.). Займенник нашу вказує на приналежність предмета першій особі, має форму жіночого роду однини знахідного відмінка, у реченні виконує роль означення.

Питально-відносні займенники виконують подвійну роль у мові. Питальними вони бувають тоді, коли містять у собі запитання про особу, предмет, ознаку, кількість. Наприклад:

- Хто може випити Дніпро, хто властен виплескати море?

'Рильськ.). Якщо ж займенники хто, що, чий, який, скільки служать для зв'язку головного і підрядного речень у складно-підрядному, то їх називають відносними. Наприклад: Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (Тич.).

Питально-відносні займенники мають неоднакові граматичні ознаки: одні з них (хто, що, скільки) змінюються за відмінка­ми, інші (який, чий)—за родами, числами і відмінками. ;Питально-відносні займенники можуть виступати різними членами речення.

Вказівні займенники вказують на виділення якогось одного предмета з ряду інших. Крім займенника стільки, що змі­нюється лише за відмінками, вказівні займенники мають фор­ми роду, числа й відмінка. У реченні вони бувають означен­нями. Наприклад: Понад верхами птах співає, луною котиться той спів (Тк.). Тут займенник той, виступаючи означенням, узгоджується з іменником спів у роді, числі й відмінку.

Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку; в ре­ченні виступають означеннями, а при переході в іменники ви­конують роль підметів і додатків. Наприклад: Тут кожен камінь пише заповіт і кожна гілка шле адреси літу (Мал.). Займенники кожен, кожна вказують на узагальнену ознаку іменників камінь, гілка, узгоджуються з ними в роді, числі і в реченні виступають означеннями.

Неозначені займенники також утворюються від питальних додаванням часток аби-, де-, будь-, небудь-, сь-, казна-, хтозна-. Ці займенники вказують на існуючі, але невідомі неозначені особи чи предмети, їхні якості, ознаки.

Заперечні займенники утворюються від питальних займен­ників додаванням префікса -ні." Вони заперечують існування.

предмета, ознаки, кількості. Наприклад: ніхто, ніщо, нія­кий, нічий, нікотрий, ніскільки.

1. Ніхто з них не був навіть військовозобов'язаним (Коз.).

2. Ніяке дитяче товариство хлопця не приваблювало (Баш).

3. Ну, дак скільки тобі десятин? — Ніскільки,— відказав спокійно Зінько (Гр.)?

Заперечні і неозначені займенники характеризуються ти­ми самими граматичними ознаками, що й питально-відносні. Одні з них змінюються за родами, числами, відмінками, інші тільки за відмінками. Синтаксичні функції їх різні: вони мо­жуть виступати в ролі підметів, присудків, означень і додат­ків. Наприклад: 1. Вийди, Kampe, з хати: я щось маю розпи­тати, дещо розказати (Шевч.). 2. Свободо святая, моя доро­гая! Для тебе не шкода нічого (Шпак).

Таблиця 3. Розряди займенників

Розряд	Займенники	Приклади
Особові	1-а особа я, ми	Я — син Країни Рад (Рильськ.)
	2-а особа ти, ви	Вони не вважали себе ні героями,
	3-я особа він, вона, воно, вони	ні сміливцями (Коз.)
Зворотний	себе	•Хто на нас зазіхає, той собі го­лову зламає (Нар. тв.)
Присвій-	мій, твій, свій, наш,	Ой, Дніпре, мій Дніпре, широкий
ні '{ЦІ1	ваш, його, її, їх , їхній	та дужий! Багато ти, батькуі у море носив козацької крові (Шевч.}
Питально-	хто? що? який? , чий?	Мати здивовано дивилась на бать*;
відносні	котрий? скільки? \хто,	ка. —Що трапилось? (Збан.). К
	що, який, чий, котрий,	Хто людей питає, той і розум
	скільки	має (Нар. тв.) \
Вказівні	той, цей, такий, стільки	Я той, що греблі рвав (Воронько)і
Означаль-	весь, сам, самий, всякий,	У Радянському Союзі всі трудя-
ні	кожний, жодний, інший	щі—рідні друзі (Нар. тв.)
Заперечні	ніхто, ніщо, нічий, ні-	Тільки той ненависті не знає, хто
	який, нікотрий, ніскіль­ки	цілий вік нікого не любив (Л. Укр.)
\,)\		Над нічиєю землею щохвилини злі-
		тали ракети (Янов.)
Неозначе-	дехто, дещо, деякий,	Мірошник мав хороший млин.
ні	хтось, щось, якийсь,	В хазяйстві неабищо він (Гл.)
	хто-небудь, що-небудь,	У сіни через зачинені двері дохо-
	будь-хто, будь-який,	див чийсь голос (Н.-Лев.). Цей
	абиякий, казна-що, хто-	дріт приносить телеграми хтозна
	зна-що, хтозна-скільки	з якої далини (Рильськ.)

Завдання. І. Прочитайте текст, випишіть займенники і визначте їх розряди. Випишіть з тексту п'ять багатоскладових слів, поставте в них ' наголос і зробіть фонетичний аналіз.

Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів ... Ми з радістю слухаємо перегук братніх мов, їх голоси єднання та братання. Радісно нам вивчати ті мови, пізнавати їх мудрість і красу!

... Мову Пушкіна і Лєрмонтова, Толстого і Горького за­повідали нам свято любити, шанувати й берегти Шевченко і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, співці всіх наших народів.

Російська мова стала мовою міжнаціонального спілкуван­ня народів нашої багатомовної Батьківщини. А ще ж велика заслуга російської мови і в тому, що з її допомогою за Радян­ської влади на 50 мовах створена писемність і література.

Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати ; її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої.

(П. Тичина)

II. Перепишіть, підкресліть займенники. З'ясуйте, із словами яких частин мови вони співвідносні і яку синтаксичну роль виконують у реченні, Визначте розряди займенників.

1. Ленін ... Жовтень ... Життя! Благословенні почуття, що обнялися в кожнім слові,— джерела нашого буття і знак священної любові (Нагн.). 2. Безсмертя — хто поставить на

і коліна? Хто згасить сонце темрявою хмар? Прийми ж, о мати,

: слово це від сина, як генію твоєму чесний дар (Рильськ.).

¹ 3. Я єсть той, який щоденно на будові, на посту (Тич.). 4.

І Батьківщино! Ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу. Не вславляти тебе я не можу, отаку, як життя, дорогу (Тк.).

157. Відмінювання займенників,

співвідносних з іменниками

До цієї групи належать особові, зворотний, питально-відносні займенники хто, що та утворені від них заперечні (ні- хто, ніщо) і неозначені (хтось, щось, дещо, абихто, абищо,хто-небудь, що-небудь та ін.) займенники. І Особові займенники і зворотний займенник себе відмінюються так;

Однина	Множина	Однина-	Множина
н. я	ми	ти	ви
Р. мене	нас	тебе	вас
Д. мені	нам	тобі	вам

275.

3. мене нас	тебе	вас j
0. мною .. нами	тобою	вами Ж
М. (на) мені (на) нас	(на) тобі	(на) вас 1
Однина	Множина ОднинаЩ
Чоловічий рід Середній рід	Жіночий рід
Н. він воно	вона	вони —
Р. його (нього)	її (неї)	їх (них) себе
Д. йому	їй	їм собі
3. його (нього)	її (неї)	їх (них) себе
О. ним	нею	ними собою
М. (на) ньому	(на) ній	(на) них (на) собі

1. займенники, співвідносні з іменниками, змінюються за відмінками. Особові займенники мають форми числа, а зай­менники 3-ї особи — родові форми.

2. Особові займенники в прямому і непрямих відмінках мають різні основи: я — мене, мені; ми — нас; ти — тебе; він — його.

3. Якщо займенники 3-ї особи вживаються в непрямих відмінках з прийменником, то з'являється приставний звук [«]: його — у (до) нього, їх — до них, її — до неї. Форми його, її, їх мають присвійне значення: її книга, його мрія, їх школа.

4. Зворотний займенник себе не має форми називного від­мінка. У непрямих відмінках він змінюється, як особовий зай­менник ти.

Примітка. Приставний звук [«] у формах особових займенників з'я­вився внаслідок історичних змін, що відбулися в будові слів. Кінцевий приголосний звук давніх слов'янських прийменників вън, сън, кън, що зливалися у вимові з наступним словом, поступово приєднався до займен­никової основи: вън + его — въ + него — в нього, сън + имъ — съ -f--f- нимъ — з ним. Подібно до таких випадків [к] пізніше з'явився й після інших прийменників: без неї, до них. Після прийменників, що утворилися пізніше, приставний [«] не вживається: всупереч йому, завдяки їм, назу­стріч їй.

Питально-відносні займенники хто, що та похідні запереч­ні і неозначені займенники відмінюються так:

Питально-	■відносні	Заперечні	Неозначені
Н. хто	що	ніхто ніщо	хтось дещо
Р. кого	чого	нікого нічого	когось дечого
Д. кому	чому	нікому нічому	комусь дечому
3. кого	що	нікого ніщо	когось дещо
0. ким	чим	ніким нічим	кимсь дечим (кимось)
М. (на) кому (на)		ні на кому ні на чому	(на) ко- (на)
. чому			мусь дечому сь

276.

Питально-відносні та похідні від них заперечні й неозна­чені займенники не мають форм множини й ознак граматичного роду. Всі заперечні й неозначені займенники, утворені від питальних за допомогою різних префіксів (часток), мають та­ку ж систему відмінювання, як і хто, що, проте при займен­нику хто і похідних від нього дієслово-присудок у минулому часі має форму чоловічого роду однини, а при що і похідних —■ форму середнього роду однини. Наприклад: 1. Хто теслю си­вого не знав? (Нагн.). 2. Що вчора тут пройшло! Яку воно сна-гу, очам невидиме, у серці пробудило! (Рильськ.). При запереч­них займенниках-підметах присудок завжди вживається в заперечній формі з часткою не: Ніхто так Вітчизну не любить, як син трудової землі! (Сос).

Заперечні займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках вживаються з різним наголосом. Це впливає на вживання їх у мові.

Порівняймо:

Нікому (нема кому) піти Нікому досі не вдалося но­на пошту. долати таку відстань. Нічого (нема чого) вам ска- Нічого нам не страшнозати.

З обома наголосами вживаються ці займенники і тоді, коли між часткою ні і займенником є прийменник: ні в кого і ні в кого; ні з ким і ні з ким; ні в чому і ні в чому.

Завдання. І. Складіть і запишіть по два речення: а) з займенниками 3-ї особи з приставним [к] і без нього; б) з формами родового відмінка осо­бових займенників без [я], що мають присвійне значення.

II. Провідміняйте питальні займенники хто? що? Складіть у формі питальних речень план твору, який вивчаєте на уроках літератури.

III. Провідміняйте займенники ніхто, казна-що, хто-небудь, будь-що, ніщо, абищо.

IV. З'ясуйте значення заперечних займенників ніхто, ніщо у непря­мих відмінках з різними наголосами. Складіть і запишіть по два речення з цими займенниками.

V. Перепишіть текст, вставляючи, де треба, пропущені букви. Знай­діть займенники, співвідносні з іменниками, і з'ясуйте особливості їх від­мінювання.

Він (лист) прийшов так неждані.о і н/ігадан.-.о, мов грім з ясного неба впав. Мал£н.-,кий, вже трохи зім'ятий у дале­кий дорозі, побитий якимись чорними нлвиразними штемпе­лями, так що й числа не ро;.б:.реш.

Але на ньому була в.г.лйка поштова марка. Повновидий місяц^ пл;₍.ве над з.шлею, а до н.-.ого лг.тить перша косміч­на ракета. Наша, радянська. Золотий її" слід навпіл ро,.сік небо. Воно схоже на синє ро..бурхане море, яким запам'ята­лося з часів війни,— грізне й кудлате, що таїло в собі смерть. З одного боку — смерть, а з другого — велику надію. Морі.м

277.

прибували до нас свіжі д.,візії, боєприпаси, сухарі, медика­менти. Мор м, ві пл. вали наші поран ніі. Море й годувало нас, бо на його поверхню щодня спл вало багато глуш ної риби. От яке воно було, синє море.

(В. Кучер)