21. Острів скарбів.

Для гри необхідно підготувати:

— компаси;

— загадкові листи;

— «скарб».

Гра має на меті закріпити початкові знання юних краєзнавців з спортивного орієнтування, навчити правильно користуватися компасом, ознайомити з поняттям «зворотній азимут».

Все необхідне до гри заздалегідь готує інст­руктор загону, йому необхідно підготувати спеціальні листи, вирахувати потрібні азимути, заховати «скарб», про який теж необхідне подбати. Місцем проведення такої гри служить вся територія табору.

У зручний для загону момент інструктор «під великим секретом» збирає всіх дітей і змов­ницьким голосом зачитує їм перший лист, який «щойно надійшов» від загадкового лісового чаклуна.

Наприклад, такий:

«Вітаю вас, юні друзі!

Хочу попередити, що знайти потрібну стежку в гірських лісах, якими я володів, не так просто. Тому для першого разу і заховав свій таємничий скарб недалеко. Та перед тим, як вказати дорогу до моєї таємниці, я хочу випробувати вас, перевірити ваші знання, оскільки лиже знання та уміння можуть допомогти вам в далеких мандрівках в моїх густих лісах.

Отже, від входу найбільшого будинку в таборі потрібно пройти рівно 50 метрів на схід до розлогого куща ліщини, далі повернути на південний захід і, дотримуючись азимуту 210 градусів, пройти ще 42 метри. У невеликому дуплі старої верби знайдете наступний мій лист.

«Лісовий Володар»

Дотримуючись напрямків, що вказані в першому листі, група, користуючись компасом, знаходить друге послання, далі — третє і т.д. Останній лист вказує місце, де знаходиться скарб, укомплектований згідно з фінансовими можливостями.

Для того, щоб гра проходила цікаво, вона повинна бути несподіваною для дітей і носити вигляд експромту. Але експромтом вона є лише для юних туристів. Настрій, який забезпечить натхнення дітей та інструктора, так само як «скарб», готується завчасно протягом зміни.

Якщо настрій дійсно знаходиться на висо­кому рівні, діти після знахідки кожного листа, щоб справити хороше враження на Лісового Володаря, співають, читають вірші, розпові­дають казки і т. ін.

22. Стара казка на новий лад.

Найпростіше – дати завдання загонам інсценізувати казку „Курочка Ряба” та інші як:

• комедію

• драму

• фільм жахів

• мюзикл

• балет.

„Курочка Ряба”

Російська народна казка

Жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко.

Дід бив, бив – не розбив, баба била, била – не розбила. Мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося та й розбилося.

Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:

• Не плач, діду, не плач, бабо, знесу вам яйце не просте, а золоте.

РІПКА

Російська народна казка

Посадив дідусь ріпку. Виросла ріпка велика-превелика.

Став дідусь ріпку із землі тягти. Тягне-потягне - витягти не може.

Покликав дідусь на поміч бабусю. Бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть - витягти не можуть.

Покликала бабуся внучку. Внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть - витягти не можуть.

Покликала внучка Жучку. Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — витягти не можуть.

Покликала Жучка кішку. Кішка за Жучку, Жучка за внуч­ку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тяг­нуть-потягнуть — витягти не можуть.

Покликала кішка мишку. Мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — та й витягли ріпку!

К. Ушинський

КОЗЕНЯТА І ВОВК

Була собі коза, зробила вона в лісі хатину і привела діток. Щоденно ходила коза в ліс по траву. Сама піде, а дітям ве­лить замкнутися і нікому дверей не відчиняти. Вернеться коза додому, постукає ріжками в двері і заспіває:

Козенята, дітоньки,

Одімкніть хатиноньку!

Ваша мати прийшла,

Молока принесла.

Козенята почують матір і одмикають їй двері. Вона наго­дує їх і знову йде пастись. Одного разу підслухав вовк, як коза співала і, коли вона пішла в ліс, підійшов до дверей ха­тинки і заспівав грубим-грубим голосом:

Ви дітоньки, козеняточка,

Відімкнітеся, відчинітеся!

Ваша мати прийшла,

Молока принесла.

Козенята послухали і кажуть: «Чуємо, чуємо! Не маминим голосом співаєш: мати співає тонше, вона не так промовляє»,— і не відчинили вовкові дверей.

Так і пішов вовк ні з чим. Прийшла коза і похвалила діток за те, що її слухають: «Розумні ви, дітоньки, що не відчинили вовкові, а то він би вас із'їв».

Інсценізація казки „Коза-Дереза”

(з урахуванням Конвенції ООН про права дитини)

Дійови особи:

Дід, Баба, Коза-Дереза, Заєць, Лисиця, Вовк, Ведмідь, Рак.

Дія І

(Інтер’єр хати. В хаті баба)

Баба: Вже на вечір повертає,

А старого десь немає.

Як пішов годин у п'ять

На базар козу куплять,

То вже й їсти наварила,

Миски-ложки перемила,

Пообідала сама,

А його нема й нема !

Закортіло, бач, старому

Привезти козу додому !

Причепився, як смола !

А тепер якщо ті гроші

Вкрадуть люди нехороші ?

Діду я не подарую !

О, якусь розмову чую !

Мабуть, це мій дід іде,

І козу свою веде !

(З’являється Дід, веде Козу)

Дід (до Кози): Ти, Козо тримайсь позаду !

(до Баби): Що, стара, а ти не рада,

Що козу тобі веду ?

(Коза мекає, наставляє на Бабу роги).

Баба: Чує серце-на біду

Ти привів оцю тварину !

Дід: Та не майся !

Дай ряднину !

Я підстилки принесу,

Ну, а та паси козу.

Та шукай гарненьку пашу !

Нагодуй козульку нашу,

Щоб була, немов гора!

Зрозуміла Все, стара ?

Баба: Зрозуміла !

(Коза намагається потрапити в хату, Баба й гонить)

Ах проклята !

Ти не бачиш,

Що то хата ?

В поле, в поле завертай !

Діду, он ціпок подай !

( Баба жене Козу пастися.

Дід порається по господарству)

Дія 2

Дід: Хух ! Полагодив я двері,

Сіна кинув до вечері,

Ще й соломки підстелив...

Наче все як слід зробив !

(З’являється Коза, за нею-Баба)

Дід: Кізонько моя мила,

Кізонько моя люба !

Чи ти пила, чи ти їла ?

Коза (сердито):

Не пила я і не їла !

Баба пасти не хотіла !

Як інша через місточок-

Ухопила кленовий листочок,

Як ішла через гребельку-

Ухопила водиці крапельку.

От і вся моя їда!

Дід: Що ти кажеш? от біда !

Ти чого, стара, не пасла ?

Молока не буде й масла,

Як Козу так годувать !

Коза: І води їй не давать!

Баба (виправдовується): І пила вона, і їла !

Чим жеш я їй не вгодила?

Коза: Бреше! Бреше! Ти не вір!

Не пускай її у двір!

Дід (до баби): Що робить мені з тобою?

Сам займуся я Козою!

Сам водою напою,

Напасу І подою!

Гей! Козо!

Баба: Ото потіха!

Мій старий із з глузду з’їхав!

О, назад уже жене !

Ну, згадаєш ти мене!

(З'являється Дід з Козою)

Дід: А тепер, стара, не майся,

А скоріш Козу питайся,

Чи на полі паша є ?

До цих пір траву жує!

Баба (єхидно) : Кізонько моя мила!

Кізонько моя люба!

Чи ти пила, чи ти їла?

Коза (ридає): Не пила я і не їла!

Дід (вражений): Як таке сказать посміла !

Коза (не звертає на нього уваги): Тільки бігла через місточок-

Ухопила кленовий листочок,

Тільки бігла через гребельку-

Ухопила водиці крапельку!

Дід (погрозливо): Кізко! Кізко! Схаменися!

Коза: От, дивися, причепився!

Бабо, ти йому не вір!

Не пускай його у двір!

Дід (в істериці ):Де мій ніж?

Заріжу кляту !

Коза (глузуючи):Ох, який ти, Дід, завзятий!

А попробуй - но, заріж!

Та не візьме мене ніж!

( Дід женеться з ножем за Козою, та мекає й тікає)

Дід (до баби, винувато):

Ти на мене не дивися...

Бачу й сам, що помилився.

Думав, буде молоко -

А воно , бач отако...

Дія 3.

(Через ліс іде Коза, співає).

Коза: Я-Коза -Дереза,

За три копи куплена ,

Півбока луплено...

Як залізе в мене біс –

Розжену увесь цей ліс!

(Бачить Зайцеву хату, зупиняється, заглядає у вікно)

Коза: От і хатка є для мене !

В хатці печене й варене,

Стіл накритий !

Ти дивись!

Гей, хазяїне, озвись!

Утомились мої ноги,

Та й голодна я з дороги,

Ще й не спала цілу ніч ...

А пускай мене на піч!

(Здивовано)

А хазяїна немає...

Ну, поки він десь гуляє,

Я наїмся і нап'юсь,

І в цій хатці поселюсь.

(Заходить у хату. З'являється Заєць)

Заєць: Іменинник я сьогодні!

Тож іще на передодні

Всім запрошення послав

І обід приготував:

Банка меду є Ведмедю,

Для Лисиці буде птиця,

Вовку м'яса кілограм

З холодильника подам...

( Заглядає в хатку , дивується )

О, то хто в мою хатину

Сам прийшов на іменини?

Бачу , цей незваний гість

Всі харчі мої поїсть!

А хто - хто в моїй хатці?

Коза ( роздратовано):

Я - Коза -Дереза,

За три копи куплена,

Півбока луплено,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами.

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету -

Тут тобі й смерть !

Заєць (перелякано):

Ой, не хочеться вмирати !

Але як зайти до хати?

(до Кози): Іменинник я !

Коза (наставляє роги): Ме-е-е !

Заєць: Пропав !

Нащо хоч гостей гукав ?

(Сідає і гірко плаче. Біжить лисичка.)

Лисиця: Гей, сусіде ! Чом ти плачеш?

В гості кликав же, неначе?

В шлунку-пусто, в роті сухо!

Дай-но підтягну за вуха!

Та пішли мерщій до хати !

Заєць: Так у хаті звір рогатий !

Проганяє він мене !

Лисиця: Ну, мене не прожене!

( заглядає в хату )

А хто-хто в Зайчиковій

Хатці сидить ?

Коза: Я-Коза-Дереза,

Тут тобі й смерть !

Лисичка: Е, хоч пахне з хати смачно,

Та зайти у хату лячно,

(до Зайця): Жаль, пропав такий обід !

Ну, побігла я ! Привіт !

(Лисичка тікає. Заєць плаче. З'являється Вовк)

Вовк: Я такого ще не бачив !

Іменинник гірко плаче!

Що там сталось?

Розкажи!

Заєць: Вовче-брате! Поможи!

Там якась лиха тварина.

Не пуска на іменини!

Вовк: Що таке ? Та хто посмів

Найсильнішого з Вовків

Не пускать на ?! Клянусь богами:

З'їм з рогами і ногами!

Хто-хто в Зайчиковій хатці сидить ?

Коза: Я - Коза-Дереза,

Тут тобі й смерть!

Вовк (злякавшись до Зайця):

Я б її... Та неохота.

Спішна в мене є робота !

(до глядачів): Краще я оцю біду

стороною обійду !

(Вовк тікає. Заєць ридає. З'являється Ведмідь)

Ведмідь: В хаті мед є - нюхом чую.

Мабуть, тут я й заночую.

Ти дивися, і Зайча

У дворі мене стріча!

Заєць (крізь сльози):

Видно, дядечку Ведмедю,

Не скуштуєте ви меду!

Бо у хаті звір сидить,

Нахваляється убить кожного, кого побачить !

Ведмідь (спокійно): То піду назад я значить...

Заєць: Підождіть-но ! Ви ж-Ведмідь !

То візьміть і проженіть

Це страховисько рогате !

Ведмідь (роздумуючи):

Чи зайти і справді в хату?

Сил мені не позичать...

Чи спочатку закричать?

Закричу я страшно й дико,

Звір умре від того крику!

(Кричить, реве).

Досить в хатці цій сидіть!

Гей, вилазь, бо я ведмідь!

Коза: Я - Коза- Дереза,

Тут тобі й смерть!

Ведмідь: Ні, Зайчисько, я боюсь !

Видно, звір цей щось не в дусі,

Ще рогами штриконе,

Й поминай, як звать мене!

(Ведмідь тікає. Заєць ридає. З'являється Рак)

Рак: Що ти плачеш, Зайцю сірий?

Заєць: Бо ніхто не може звіра

З хати вигнать.

Рак: Що за звір?

Заєць (у розпачі безнадійно):

Ти не виженеш, повір.

Тут були уже й сильніші,

Та розбіглися, як миші.

Звір той дуже-дуже злий !

Рак: Не дивись, що я малий!

Бо не сила, і не роги

Запорука перемоги,

А хоробрий, вірний друг.

Та твердий, незламний дух !

Рак: Чи готовий ти до бою ? Заєць (несміливо): Так...

Рак: Тоді іди за мною!

І не бійся ! Знає всяк.

Що в бою не зрадить Рак !

Хто-хто в Зайчиковій хатці сидить ?

(Повільно наближається до хатки, до Кози. Заєць - слідом)

Коза: (розслаблено, для годиться, майже не звертаючи на них уваги, позіхаючи):

Я-Коза-Дереза,

Тут тобі й смерть ! Рак: А я-Рак-неборак,

Я за фахом-адвокат.

І тебе, хитру Козу

Я до суду притягну!

Бо я Рак-адвокат!

Щипать не буду,

Ясно й так:

Коли права твої порушено

чи на майно,

чи просто так,

ти пам'ятай:

розрадить у всьому

розумний друг твій-адвокат.

Громадянко Козо! Ви порушили статті 15, 16, 19, 31, 37, 39 Конвенції ООН про права дитини та ряд статей Кримінального кодексу України !

Заєць (радісно):

Що, ідеш, рогата, з хати ?

Будеш знати ! Будеш знати!

Рак: Що на всяку задираку

Різні є закони наші!

Заєць (до Рака):

Сто приятелів навкруг,

Але ти-найкращий друг!

Допомога знадобиться –

Я піду й за тебе биться !

Разом: І ніякій злій тварині

Не здолати нас віднині!