Тема2. Система планів підприємства План

0. Формування системи планування на підприємстві.

1. Різновиди планів.

2. Зміст планів і організація іх розробки.

Однією з ключових функций управління є планування. Функція планування повязана із визначенням цілей розвитку та забезпеченням засобів і ресурсів для іх досягнення. Для більш повного передбачення майбутнього розвитку підприємства застосовується планування і прогнозування. Прогнозування та планування відрізняються тим, що характеризують різні ступені розвитку економіки, це хоча й взаємоповязані, однак відмінні форми передбачення її майбутнього стану. Прогнозування відрізняється від планування функціональним призначенням.

Прогнозування- обгрунтування можливих змін або якісного стану господарської системи в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану.

Система управління економікою склалася під впливом ряду чинників:

- перевага державної власності;

- жорстка система встановлення господарських зв’язків між підприємствами;

- обмеження самостійності суб’єктів господарювання;

- концентрація виробництва, орієнтація на народногосподарську ефективність;

- замкненість народогосподарського комплексу.

І задачами планування мають бути забезпечення прогресивних пропорцій, досягнення високих результатів, науково- технічний прогрес. При переході до ринкових відносин можна було вважати, що планування не потрібне, але це помилкове рішення і це доводить багатий досвід. Система планування є важливим важилем як на макро- так і на мікрорівнях.

Види планування:

Обов’язковості планових завдань:

1.Директивне і індикативне планування.

Директивна система планування, як кожна інша має свої недоліки і переваги.

Переваги:

- дає можливість сконцентрувати ресурси для рішення невідкладних проблем;

- націлює колектив на виконання конктретних завдань і посилює відповідальність за отримані результати;

- створює можливості для оптимізації принятих рішень в масштабі всієї економічної системи;

- дозволяє економити великі грошові кошти в торгівлі, рекламі за рахунок відсутності посередників;

- створює кращі умови для рішення за рахунок держави недоліків соціальної сфери;

- нівілірує діяльність монополістів, таких які можуть манипулювати цінами і об’ємом виробництва;

- усуває умови для різкого розслоєння населення.

Недоліки:

- відсутність достатніх стимулів для підвищення ефективності виробництва;

- створення можливостей для переваги політики над економікою;

- непередбачення конкуренції;

- відсутність достатніх стимулів для перетворення в життя досягнень НТП;

- обмеження в діях виконавців;

- більш низький з порівняням ринкового механізму господарювання загального рівня ефективності директивної системи і таким чином і рівень життя населення.

З практики планового управління розвиток економіки по характери впливу на об’єкт управління простежується два крайніх підходи:

директивний(адмінінстративно- командний);

індикативний(економічний, ринковий).

Важилем в директивному є влада, у другому- гроші. Відповідно директивні- владні важелі, які охоплюють закони, законодавчі акти, директивні завдання, заборони, квоти і регулювання цін.

Індикативне- вільні ціни, податки і податкові пільги, дотації і таке інше.

В залежності від долі директивних чи економічних чинників розпізнають плани чи директивні чи індикативні- або дуже регулююмі або дуже ліберальні.

Ступінь регулювання залежить від фази циклу розвитку. В фазі спаду економічного розвитку повинно бути переважно директивні важилі, в фазі розвитку економічні (лібералізовані).

В залежності від терміну: