48. Засоби гасіння пожеж. Протипожежне водопостачання. Первинні засоби пожежогасіння. Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.

Засоби гасіння пожеж

Вода

Вогнегасна здатність води обумовлюється охолоджуючою дією,але поряд з цим вода має властивості, які обмежують область її застосування. Так, при гасінні водою нафтопродукти та інші горючі рідини спливають і продовжують горіти на поверхні, тому вода може виявитися малоефективною при їх гасінні. Вогнегасний ефект при гасінні водою в таких випадках може бути підвищений шляхом подачі її в розпиленому стані. Вода, яка містить різні солі і подана компактним струменем, має значну електропровідність, і тому її не можна застосовувати для гасіння пожеж об'єктів, обладнання яких знаходиться під напругою.

Гасіння пожеж водою здійснюється установками водяного пожежогасіння, пожежними автомашинами і водяними стовбурами (ручними і лафетними). Для подачі води в ці установки використовують влаштовані на промислових підприємствах і в населених пунктах водопроводи.

До установок водяного пожежогасіння відносять спрінклерні та дренчерні установки. Вони являють собою розгалужену, заповнену водою систему труб, обладнану спеціальними голівками. У разі пожежі система реагує (по-різному, в залежності від типу) і зрошуює конструкцію помешкання та обладнання в зоні дії голівок.

Піна

Піни застосовують для гасіння твердих та рідких речовин, які не вступають у взаємодію з водою. В залежності від способу та умов отримання вогнегасні піни поділяють на хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна утворюється при взаємодії розчинів кислот і лугів у присутності піноутворюючої речовини і являє собою концентровану емульсію двоокису вуглецю у водному розчині мінеральних солей, що містить піноутворюючу речовину.

Застосування хімічної піни у зв'язку з високою вартістю і складністю організації пожежогасіння скорочується.

Гази

При гасінні пожеж інертними газоподібними розріджувачами використовують двоокис вуглецю, азот, димові гази, пар, а також аргон та інші гази. Вогнегасна дія названих складів полягає в розбавлені повітря та зниження в ньому вмісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння. Особливе місце серед вогнегасних складів займає двоокис вуглецю (вуглекислий газ), який застосовують для гасіння акумуляторних станцій, сушильних печей, стендів для випробування електродвигунів і т.д.

Слід пам'ятати, однак, що двоокис вуглецю не можна застосовувати для гасіння речовин, до складу молекул яких входить кисень, лужних та лужноземельних метталів, а також тліючих матеріалів. Для гасіння цих речовин використовують азот або аргон.

Інгібітори

Більш перспективні вогнегасні засоби, які ефективно гальмують хімічні реакції в полум'ї, тобто чинять на них інгібіторний вплив. Найбільше застосування в пожежогасінні знайшли інгібітори на основі граничних вуглеводнів.

В останні роки в якості засобів гасіння пожеж застосовують порошкові на основі неорганічних солей лужних металів. Вони відрізняються високою вогнегасною ефективністю та універсальністю, тобто здатністю гасити будь-які матеріали.

Порошкові є, зокрема, єдиним засобом гасіння пожеж лужних металів, алюмінійоорганічних та інших металлоорганічних.У порошків є ряд переваг: вони і продукти їх розкладу не небезпечні для здоров'я людини, як правило, не надають корозійної дії на метали; захищають людей, які виробляють гасіння пожежі, від теплової радіації.

Апарати пожежогасіння

Апарати пожежогасіння підрозділяють на пересувні (пожежні автомобілі), стаціонарні установки та вогнегасники (ручні до 10 л. І пересувні і стаціонарні обсягом вище 25 л.).

Пожежні автомобілі ділять на автоцистерни, доставляють на пожежу воду і розчин піноутворювача і обладнані стовбурами для подачі води або повітряно-механічної піни різної кратності, і спеціального призначення для інших вогнегасних засобів або для певних об'єктів.

Стаціонарні установки призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення без участі людей. Їх монтують в будівлях і спорудах, а також для захисту зовнішніх технологічних установок. По застосовуваних вогнегасних засобів їх підрозділяють на водяні, пінні, газові, порошкові і парові. Стаціонарні установки можуть бути автоматичними і ручними з дистанційним пуском. Як правило, автоматичні установки обладнуються також пристроями для ручного пуску.

Вогнегасники по виду вогнегасних засобів підрозділяються на рідинні, вуглекислотні, хімпінні, повітряно-пінні, хладонові ,порошкові і комбіновані. У рідинних вогнегасника застосовують воду з добавками (для поліпшення зниження температури замерзання і т.д.), у вуглекислотний - зріджений двоокис вуглецю, у хімпінних - водяні розчини кислот і лугів, в хладонових - хладонов 114В2, 13В1, в порошкових - порошки ПС, ПСБ-3, ПФ і т.д. Вогнегасниками маркіруються літерами, характеризують вид вогнегасника по розряду, і цифрою, що означає його місткість (обсяг).

Застосування вогнегасників:

Вуглекислотні - гасіння об'єктів під напругою до 1000В.

Хімпінні - гасіння твердих матеріалів і ГЖ (горючі жидкості) на площі до 1 кв.м.

Воздушнопінні - гасіння загоряння ЛВЖ (Легковоспламеняющиеся жидкости), ГЖ, твердих (і тліюча) матеріалів (крім метталів і установок під напругою).

Хладонові - гасіння загоряння ЛВЖ, ГЖ, горючих газів.

Порошкові - гасіння матеріалів, установок під напругою;

заряджені МГС, ПХ - гасіння металів; ПСБ-3, П-1п - гасіння ЛВЖ, ГЖ, горючих газів.

Первинні засоби пожежогасіння.

До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

• Вогнегасники

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об’єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).

Залежно від об’єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об’єм.

Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.

• пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати)

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м3 та бути вкомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску й унеможливлювати проникання в ящик опадів. Для запобігання злежуванню піску його слід систематично спушувати.

Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях і спорудах у разі браку внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, у садибах індивідуальних житлових будинків, дачних будиночків тощо. їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку одна бочка на 250-300 м2 захищуваної площі.

Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розмір не менш як 1,0х1,0 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожежі в разі займання речовин, горіння яких неможе відбуватися без доступу повітря. В місцях застосування та зберігання ЛЗР і ГР розміри покривал можуть бути збільшені до 2,0x1,5 м або 2,0х2,0 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А та В (Е).

• пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо)

Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщуваний на об’єкті у складі комплектації пожежних щитів (стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

• очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

• відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;

• випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання;

• відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з дотриманням вимог стандартів.

(Правил пожежної безпеки в Україні. 19.10.2004 N 126 ВИМОГИ щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння)

Протипожежне водопостачання.