6. Писемність Київської Русі

Ответ:

Вопрос происхождения славянской письменности еще не полностью выяснено. Дело осложняется тем, что до настоящего времени сохранилось две славянские азбуки - глаголица и кириллица. Какая из них древнее и которую изобрел славянский просветитель Кирилл, эти вопросы остаются предметом исследования отечественных и зарубежных ученых.

Существование письменности на Руси до 988 г. подтверждается и археологическими находками. При раскопках гнездовських курганов под Смоленском было обнаружено корчагу второй четверти X в. - Большую керамический сосуд для хранения жидких или сыпучих веществ. На ней есть надпись: «гороухща» или «Гароушна», что указывает на содержимое сосуда, возможно, - горчицы или горючего.

Часто встречаются надписи и на металлических изделиях. Интересный надпись мастера на рукоятке меча (X-XI вв.), Обнаруженного в с. Хвощеватий на Полтавщине, на лезвии которого инкрустированы проволокой: «Кузнец Людота».

Быстрое развитие письменности был связан с общим подъемом культуры и духовными потребностями древнерусского населения. В XI - первой половине XIII в. письменность уже обслуживала почти все сферы жизни феодального общества Руси. Торжественным уставом переписывались церковные и богословско-философские книги, писались княжеские грамоты, договоры и другие официальные документы. Купцы, горожане и ремесленники писали берестяные грамоты, делали надписи на различных изделиях и на стенах строений. Все это свидетельствует о большом распространении письменности не только среди господствующей верхушки и служителей церкви, но и среди других слоев населения. 

7. Розвиток освіти на Русі

Ответ:

Большинство детей, прежде всего, простых людей воспитывались в семье. Их учили сельскохозяйственного труда и другой домашней работе. Детей могли отдавать какому-то мастеру для изучения ремесла. Там они иногда могли изучать грамоту и хоровое пение.

За сравнительно короткое время (XI-XII вв.) Киевская Русь достигла чрезвычайно больших успехов в распространении грамотности и школ и по состоянию образования не уступала западноевропейским странам. Примером этому является дворцовая школа Ярослава Мудрого. Причинами, способствовали распространению грамотности и образованию на Руси, были:

- Об образовании беспокоилась не только и не столько церковь, но и княжеская (светская) власть;

- Обучение в школах проводилось на родном языке (славянском)

- Из Болгарии проникала и распространялась кирилло-Мефодиевская письменная традиция (Русь приступила к школьному образованию на голом месте, а имея уже много болгарских переводов литературы на славянский язык);

- Существовала самообразование, почти неизвестна на Западе того времени;

- Школа была открыта для широких масс, хотя речь о всеобуч не идет;

- Школа в Киевской Руси была доступна для девушек;

- Древнерусские школы по своей организации были более демократичными, здесь дисциплина имела более мягкий характер, чем в западноевропейских школах.

8. Найвизначніші пам'ятки Київської Русі

Ответ:

Перше місце посідає комплекс Софії Київської — однієї з найвідоміших пам’яток Європи. Софійський собор, завершений 1037 p., був релігійним і культурним центром Русі. Звести такий храм могла лише багата і сильна держава. З огляду на те, що він був розписаний фресками та прикрашений мозаїками не тільки всередині, а й зовні, і навіть підлога викладена мозаїкою, можна уявити, яке враження він справляв на сучасників.

На території Видубицького монастиря збереглися рештки Михайлівської церкви, закладеної 1070 p. біля підніжжя Звіринецької гори на березі Дніпра.

Поблизу Києво-Печерської лаври в колишньому Берестові збереглися рештки церкви Спаса, усипальниці київських князів.

У Києво-Печерській лаврі збереглися уламки Успенського собору, головної колись споруди ансамблю Києво-Печерського монастиря. Його було зведено в 1073—1075 pp., а зруйновано під час Другої світової війни.

Біля Національного музею історії України відкрито фундаменти Десятинної церкви — першого кам’яного храму на Русі. Він був зведений у 989—996 pp., поряд — залишки фундаментів цивільних будинків, які можна побачити на вул. Володимирській та прилеглих до неї районах.

У Золотоворітському сквері — руїни Золотих воріт та валу, що проходив по вулиці Прорізній вниз до Хрещатика та по вулиці Ярославів вал до Львівської площі, Лядських воріт. Залишки Золотих воріт сьогодні накриті декоративною спорудою, яка начебто відтворює Золотоворітську церкву.

На Володимирській гірці у 1108—1113 pp. було зведено Михайлівський монастир, що був зруйнований у 1934—1935 pp. у зв’язку з будівництвом урядового центру.

Серед пам’яток, які визначали обличчя стародавнього Києва, варто пригадати Ротонду кінця XII — початку XIII ст., палацові споруди міста Володимира, Михайлівські, Подільські й Лядські ворота, церкви Василівську, Федорівську та ін.

З Київської доби зберігся ансамбль пам’яток Х—ХІГст. у Чернігові — Спасо-Преображенський собор, закладений князем Мстиславом 1031 p. Цей монументальний храм був, як і Софія Київська, багато оздоблений мозаїками і фресками. Нині залишилися тільки невеликі фрагменти.

Одна з вишуканих пам’яток Київської Русі — церква П’ятниці на торгу, або П’ятницька церква. Точний час спорудження невідомий, фахівці збігаються на думці, що її було збудовано в 90-ті роки XII ст.

Навіть та невелика частина пам’яток, що вціліли і дійшли до нас, дає можливість уявити, як розвивались архітектура і мистецтво Київської Русі.