5. State System of Great Britain.

Great Britain is a parliamentary monarchy. The power of the Queen is limited by the Parliament. It means that the sovereign reigns but does not rule. Britain does not have a written constitution, but a set of laws. Parliament is the most important authority in. Britain. It comprises the House of Commons, the House of Lords and the Monarch in her constitutional role. In reality the House of Commons is the only one of the three, which has true power.

The Monarch serves formally as head of state. But the Monarch is expected to be politically neutral and should not make political decisions. The present sovereign of Great Britain is Queen Elizabeth II (the second). She was crowned in Westminster Abbey in 1953.

The House of Commons has 650 elected Members of Parliament (MPs), each representing a local constituency. They are elected by secret ballot. General elections are held every five years. The country is divided into 650 constituencies. All citizens aged 18 have the right to vote , but voting is not compulsory in Britain. The candidate polling the largest number of votes in a constituency is elected. The functions of the House of Commons are legislation and scrutiny of government activities. The House of Commons is presided over by the Speaker. The Government appoints the Speaker.

The House of Lords comprises about 1,200 peers. It is presided over by the Lord Chancellor. The House of Lords is made up of hereditary and life peers and peeresses and the two archbishops and 24 most senior bishops of the established Church of England. The House of Lords has no real power. It acts rather as an advisory council.

There are few political parties in Great Britain thanks to the British electoral system. They are the Conservative Party, the Labour Party and the Liberal Democratic Alliance. Each political party puts up one candidate for each constituency. The one who wins the most votes is elected MP for that area. The party which wins the most seats in Parliament forms the Government. Its leader becomes the Prime Minister. As head of the Government the Prime Minister appoints ministers, of whom about 20 are in the Cabinet — the senior group which takes major policy decisions. Ministers are collectively responsible for government decisions and individually responsible for their own departments.

The second largest party forms the official Opposition, with its own leader and 'shadow cabinet' . The Opposition has a duty to criticise government policies and to present an alternative programme.

The new bills are introduced and debated in the House of Commons. If the majority of the members are in favour of a bill it goes to the House of Lords to be debated. The House of Lords has the right to reject a new bill twice. But after two rejections they are obliged to accept it. And finally the bill goes to the Monarch to be signed. Only then it becomes a law.

Parliament is responsible for British national policy. Much legislation applies through out Britain. England and Wales, Scotland and Northern Ireland have their own legal systems with differences in law and practice.

Переклад - Державний устрій Великобританії

Великобританія - парламентська монархія. Влада королеви обмежується парламентом, що означає, що монарх панує, і не керує. Британія не має власної конституції, а лише зведення законів. Парламенту надана найбільша влада. У його склад входять: Палата общин, Палата лордів і монарх в своїй конституційній ролі. Насправді вагому силу має лише Палата общин.

Монарх виконує функцію глави держави формально. Він повинен займати нейтральну політичну позицію і не приймати політичних рішень. На сьогодні монархом є Королева Єлизавета, що була коронована у Вестмінстерському Абатстві в 1953 році.

До складу Палати общин входить 650 членів парламенту, що представляють місцеві виборчі округи. Вони обираються таємним голосуванням. Загальні вибори проводяться кожні 5 років в 650-ти виборчих округах, на які поділена вся країна. Всі громадяни у віці від 18-ти років мають право голосувати, хоча це і не обов'язково. Вибраним вважається той кандидат, що набрав найбільшу кількість голосів. Функцією Палати общин є законодавство і уважне вивчення урядових справ. Палату общин очолює голова, що призначається урядом.

Палата лордів складається з 1200 перів. Головує тут лорд-канцлер. Сюди входять спадкові і ще живі пері, два архієпископи і 24 найстаріших за саном єпископів, які обираються на Англійському церквою. Насправді Палата лордів не має повної сили впливу на політику. Вона працює більшою мірою як консультаційна рада.

Завдяки британській виборній системі у Великобританії є такі політичні партії: Консервативна, Лейбористська і Ліберально-демократичний союз. Кожна політична партія пропонує свого кандидата в кожному виборчому окрузі. Той, хто набере більш всього голоси, стане членом парламенту від цього округу. Партія, яка набирає більше місць в парламенті, формує уряд. Її лідер стає прем'єр-міністром. Як голова уряду прем'єр-міністр призначає міністрів, 20 з яких входять в Кабінет міністрів, який приймає найважливіші політичні рішення. Міністри є колективно відповідальними за вирішення уряду і індивідуально відповідальними за роботу в своїх міністерствах.

Друга найбільша партія формує опозицію з власним лідером і "тіньовим кабінетом". Її обов'язком є критика урядової політики і внесення альтернативної програми.

Нові закони представляються на розгляд в Палату общин і обговорюються тут. Якщо більшість членів прийшли до єдиної думки відносно цього закону, то він передається в палату лордів для подальшого обговорення. Палата лордів має право відмінити новий закон двічі і вже після другого відхилення зобов'язана прийняти його. Нарешті закон потрапляє до рук монарха на підпис. Лише тепер можна вважати його законом повною мірою.

Парламент відповідає за британське національне Законодавство, яке поширюється на територію всієї Британії. Правда, Англія і Валія, Шотландія і Північна Ірландія мають власні законодавчі системи з розбіжностями в законах і в їх практичному вживанні.