- •Література
- •Особливості детермінації генези гуманітарного знання
- •Література
- •Формування проблеми істини у контексті гуманітарного знання античності та середньовіччя
- •Література
- •Природа гуманитарного знания в интерпретации западноевропейских мыслителей II пол. XVIII в. – нач. XX в.
- •Литература
- •Мисленнєвий континуум сучасного соціально-гуманітарного знання
- •Література
- •Метатеоретичне знання як засіб формування сучасного правового мислення
- •Література
- •Емпіричний і теоретичний рівні науки: деякі питання їх розвитку
- •Література
- •Розсудок і розум як способи організації педагогічного простору
- •Література
- •Категоріальний статус поняття „марґінальність” в сучасному філософсько-науковому дискурсі
- •Література
- •Сеть и иерархия как формы социального различения
- •Литература
- •Динаміка «соціальних замовлень» та становлення гуманітаристики (на прикладі історичної науки)
- •Література
- •К методологии познания бытия человека в эпоху глобализации
- •Литература
- •Історичний наратив: аспекти дослідження
- •Література
- •Плюралізм інтерпретацій як принцип тлумачення історії в українській філософії
- •Література
- •Як філософська основа гуманітарного знання.
- •Література
- •Передумови становлення та особливості розвитку психоаналітичної теорії в україні на початку хх століття
- •Література
- •Методологічний аналіз екзистенціальної психології в контексті філософських та соціально-психологічних проблем
- •Література
- •Онтологическое многообразие прошлого
- •Литература
- •Онтологічні засади філософії та науки
- •Література
- •Конституювання об’єкта пізнання засобами міжсуб’єктної взаємодії
- •Література
- •Теоретико-методологічні аспекти моделювання громадянського суспільства як сфери публічної комунікації
- •Література
- •Гуманітарно-епістемний потенціал принципу доповнюваності
- •Література
- •О возможности трансформации методологических основ социально-гуманитарного познания на основе квантовой теории
- •Литература
- •Соціокультурна детермінація емпіричної астрономії
- •Література
- •Синергетичний підхід в освіті, науці
- •Порівняння класичного (традиційного) і синергетичного підходів до освіти
- •Література
- •Гуманістично-ноосферна концепція: ретроспективний аналіз
- •Література
- •Концепція критичного раціоналізму к. Поппера та її вплив на розвиток наукового знання
- •Література
- •Методологічний потенціал концепції Дж.Холтона у сучасній філософії науки
- •Література
- •Література
- •Язык рефлексии и философский текст: проблемы семиотики гуманитарного познания
- •Литература
- •Соціокультурні чинники історичного розвитку наукового знання
- •Література
- •Метод і система в сучасній західній філософії
- •Література
- •5.Джеймс у. Прагматизм /Воля к вере. – м., 1997. – с. 225
- •6.Кассирер э. Опыт о человеке //Избранное. Опыт о человеке. – м., 1998. – с. 523.
- •7.Коген г. Логика чистого познания. – сПб., 1910. – с. 67.
- •Ноетичні, морально-естетичні та релігійні цінності в сучасній гуманітаристиці
- •К аксиологии научной рациональности
- •Литература
- •Основи багатомірного синтезу феномену моралі в аксіологіях сходу і заходу
- •Література
- •Возможности современной науки как духовной ценности
- •Литература
- •Етичний потенціал ідеї в структурі наукової проблеми
- •Література
- •Ціннісні аспекти юриспруденції
- •Література
- •Етика ненасильства: ціннісний аспект
- •Література
- •Література
- •Методологічний потенціал лінгвістичного напрямку релігієзнавства
- •Література
- •© Тетяна Біленко
- •Християнська проповідь у гуманітарному дискурсі
- •Література
- •Інтелектуальна й емоційна константа мовленнєвої діяльності проповідника
- •Література
- •© Олег Поцюрко
- •Історія людства як історія “царства земного” і “царства божого” в тлумаченні августина блаженного
- •Література
- •Ідеал святості у філософському і православному богословському дискурсі XX століття
- •Література
- •© Марія Мазурик
- •Торжество світла над пітьмою у філософії с.Франка
- •Література
- •Проблема обгрунтування пріорітету впливу моральних та релігійних цінностей на свободу вибору людини
- •Література
- •Взаємодія християнства і науки
- •Література
- •Біблія про магію як Ґенезу антропоцентризму
- •Література
- •Соціокультурні, епістемологічні та методологічні потенції гносеології ісихазму
- •Література
- •Християнство – як духовна основа виховання сучасної людини
- •Література
- •Неоміфологізм як один із провідних принципів літератури XX ст.
- •Література
- •Гностичні інтерпретації старозаповітної оповіді про каїна та їх рецепція в українській вербальній культурі
- •Література
- •Естетико-релігієзнавчий аналіз дихотомічного мотиву «наречена – Femina Fatale» в європейському модерному мистецтві
- •Література
- •Проблема соціального ідеалу в ліберальній теології
- •Література
- •Язичництво в релігійній свідомості сучасного православного віруючого: богословська і релігієзнавча рефлексія
- •Література
- •Наші автори
- •Соціокультурні параметри і методологічні засади гуманітарного знання
- •Ноетичні, морально-естетичні та релігійні цінності в сучасній гуманітаристиці
- •Бродецький о. Морально-ціннісний вимір раціональності у філософському обґрунтуванні буття Бога ......................................................... 191
- •Біленко т. Християнська проповідь у гуманітарному дискурсі .................. 199
- •278 Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Випуск 350-351. Філософія
Порівняння класичного (традиційного) і синергетичного підходів до освіти
Традиційний підхід |
Синергетичний підхід |
Студент (учень) – об’єкт зовнішньої дії. Мета навчання – реалізація програми розвитку розумових процесів. |
Мета навчання – формування особи, що саморозвивається, як людини культури. |
Авторитарний стиль відносин між студентом (учнем) і викладачем: наставляти, навчати, роз’яснювати. Відносини керівництва і підпорядкування: викладач знає – студент не знає. |
Відносини співпраці, співдружністі, методичного співавторства, взаєморозуміння |
Мета, призначення і розвиток педагогічної системи визнчаються керівними органами |
Педагогічна система сама вибирає шлях свого розвитку. |
„Закритий” тип освіти. |
„Відкритий” тип освіти, до якого включені такі складові: передача знань, умінь, навиків, формування відношення людини до середовища, самовираження, соціальна творчість. |
Можливість редукції освіти до навчання як механічної передачі знань, умінь, навиків, виникають як додаткові задачі – виховання особистості |
Навчання і виховання є єдиним цілим, яке у принципі розділити неможливо. |
Жорсткі норми, що уніфікують людську індивідуальність. |
Основоположний чинник системи освіти – вільний розвиток індивідуальності. |
Модель взаємодії: викладач – студент. |
Модель взаємодії: викладач – студент, студент – студент, студент – викладач. |
Педагогічна система детермінована; структура, елементи і можливості задані, чинник випадковості внесений ззовні. Можливий протилежний варіант – система абсолютно випадкова |
Резонанси, невизначеність, випадковість, хаос можуть бути джерелом формування нових, відносно детермінованих, структур. |
Стохастичні системи рівноважні Нерівноважність шкідлива для гомеостазу системи. |
Нерівноважність – необхідна умова самоорганізації; розвиток відбувається через нестійкості і резонанси. |
Час оборотний або направлений таким чином, що відбувається деградація системи. |
Час необоротний; може відбуватися еволюція систем в часі. |
Кожний елемент педагогічної системи розглядається ізольовано. |
Основну увагу надається кооперативним діям значного числа елементів. |
Висновки. Застосування в науці синергетичних методів дослідження створило можливість розуміння її фундаментальних основ і принципів процесів самоорганізації та утворення впорядкованих структур у системах різноманітної природи, які є далекими від їх положення рівноваги, а також відкритими, тобто такими, що обмінюються з довкіллям енергією, інформацією тощо. Значення синергетики для освіти пов’язане, перш за все, з можливістю інтегрування різних предметів, найглибшого вивчення міжпредметних зв’язків, пояснення єдності законів розвитку природи та суспільства. Застосування синергетичного підходу, використання понять і методів синергетики в освіті сприяє найповнішій реалізації основних дидактичних умов для організації та проведення навчального процесу на підставі головних його принципів – науковості, систематичності, єдності конкретного й абстрактного, зв’язку теорії з практикою тощо. А використання синергетичного підходу в освіті і педагогічній діяльності викладача математики відкриває нові перспективи і можливості, оскільки його реалізація в діяльності викладача проявляється в оновленні змісту, методів і форм навчання з врахуванням таких чинників, як відвертість, самоорганізація, саморозвиток, креативність і нелінійність мислення, управління і самоврядування та ін., а принципи синергетики забезпечують нестандартний підхід до навчання, повноту і високу якість знань, професійне становлення та професійну адаптацію майбутнього фахівця-математика через різні навчальні дисципліни з врахуванням їх міждисциплінарних зв’язків.