ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ЕТНОМЕТОДОЛОГІЯ: ПІЗНАВАЛЬНИЙ

ПОТЕНЦІАЛ СУБ'ЄКТИВНО-СОЦІОЛОГІЧНОГО МЕТОДУ

План

1. Сутність феноменолоічного підходу

2. Соціальний світ А. Щюца

3. Етнометодологія Г. Гарфінкеля

4. Вивчення організаційної поведінки

5. Етнометодологічна критика соціології

6. Соціологічна критика етнометодології

Семінарське заняття по 2 –м темам

План

1. Феноменологічна методологія та можливості її застосуванняі у соціальних науках.

2. Соціологія знання М.Шелера: досвід випробування феноменологічної методології на терені соціології знання.

3. Феноменологічна соціологія А.Шютца.

4. Внесок феноменології до розробки методології якісного дослідження.

5. Предмет теорії конструювання

6. Соціологія знання як соціальне конструювання реальності.

7. Специфіка дослідження механізму конструювання соціальної реальності за Т.Лукманом та П.Бергером.

Теми рефератів

1. Концепція "життєвого світу" в соціології А. Шюца.

2. "Ми" та "Вони" в українському суспільстві: регіональний аспект.

3. Концепція дому А.Шюца.

4. Місце етнометодологіі у соціальному пізнанні.

5. Конструювання соціальної реальності П.Бергера та Т.Лукмана.

Додаткові питання

1. Що А.Шюц називав предметом феноменологічної соціології?

2. Навіщо, з точки зору Шюца, людям необхідно організовувати свій

чуттєвий досвід у конструкти першого порядку і знання здорового глузду?

3. Що Шюц розуміє під «домашньої групою»?

11

4. У чому суть запропонованих Г. Гарфінкелем етнометодологічних

методів?

5. Назвіть і охарактеризуйте основні напрямки етнометодології.

Основна література

1. Бергер П., Лукман т. Социальное конструирование действительности. Трактат по социологии знания. – М., 1995.

2. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології. - К., 2002.

3. Шелер М. Социология знания / Пер. с нем. А. Н. Малинкина // Теоретическая социология: Антология. Том 1.

4. Шютц А. Смысловая структура повседневного мира. Очерки по феноменологической социологии. – М.: Институт Фонда "Общественное мнение", 2003.

5. Шюц А. Структура повседневного мышления // Cоциологические исследования. 1988. – № 24.

6. Шюц А. Формирование понятия и теории в общественных науках (Американская социологическая мысль: Тексты (Под ред. В.И.Добренькова. М., 1994.- С.481-496.

7. Основные понятия феноменологии // Шюц А.Избранное: Мир, светящийся смыслом.- М.: «Российская политическая энциклопедия»(РОССПЭН), 2004 (ст.. 180-202)

8. Чужак// Шюц А.Избранное: Мир, светящийся смыслом.- М.: «Российская политическая энциклопедия»(РОССПЭН), 2004 (ст.. 533-550)

Додатклва література

1. Бодрийяр Ж. Система вещей / Жан Бодрийяр; [пер. с фр. С. Зенкина]. – М.: Рудомино,

1995. - 168 с.

2. Бодрийяр Ж. Соблазн / Жан Бодрийяр; [Пер. с фр. А. Гараджи]. — М.: Ad marginem,

2000. — 320 с.

3. Бурдье П. Социальное пространство и генезис «классов» / Пьер Бурдье // Вопросы

социологии. – 1992. - № 1. – С. 17-36.

4. Бурдье П. Практический смысл / Пьер Бурдье; [Пер. с фр.: А. Т. Бикбов, К. Д.

Вознесенская, С. Н. Зенкин, Н. А. Шматко]. — СПб.: Алетейя, 2001. — 562 с.

5. Гидденс Э. Девять тезисов о будущем социологии / Энтони Гидденс // Альманах Thesis.

– 1993. - №3. – С. 57-82.

6. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Жан-Француа Лиотар; [Пер. с фр. Н.А.

Шматко]. – СПб.: Алетейя, 1998. – 160 с.

7. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. / Джордж Ритцер; [Пер. с

англ. А.Бойков, А.Лисицына].— СПб.: Питер, 2002. — 688 с.

8. Тэрнер Д. Аналитическое теоретизирование / Джонатан Тэрнер; [Перевод с англ. А.Д.

Ковалева] // Теория общества. Сборник. — М.: «КАНОН-пресс-Ц», 1999. – С. 103-156.

9. Шюц А. Формирование понятия и теории в общественных науках / Альфред Шюц //

Американская социологическая мысль: Тексты; [под ред. В. И. Добренькова]. – М.:

Изд. Международного ун-та Бизнеса и Управления, 1996. – С. 526-542.

1. Сутність феноменологічного підходу

Феноменологія - одне з методологічних напрямків у соціальній теорії. Воно ставить метою описувати "життєвий мир" - акти свідомості, засновані на безпосередньому сприйнятті ідеальних сутностей (феноменів), опираючись на інтуїцію. При цьому як би виводяться за дужки судження про соціальну структуру, і, таким чином, подібне дослідження не пов'язане з виставами про причинно-наслідкові зв'язки в соціальному світі.

Феноменологія - цей напрямок філософської думки, уперше сформульоване Эдмундом Гуссерлем (1859-1938). У соціології ці ідеї розбудовував Альфред Щюц (1899-1959), учень Гуссерля, в 30-ті роки, що переїхав у США. Феноменологія відрізняється від теорій соціальної дії запереченням можливості пояснення соціальної дії як такого. Головний акцент феноменології робиться на внутрішню роботу людського мозку, і на ті способи, за допомогою яких люди класифікують навколишній світ і пояснюють його для себе. Цей напрямок не займається каузальним поясненням людської поведінки.

Феноменологи намагаються зрозуміти зміст явищ або речей, але не пояснювати, як вони виникають. Згідно феноменологам, індивіди тільки вступають у контакт із зовнішнім світом за допомогою своїх органів почуттів. Неможливо нічого знати про навколишній світ, крім як через органі почуттів. Простого володіння почуттями, однак, не досить для того, щоб людина могла розібратися в навколишньому світі. Якщо люди сприймають свій почуттєвий досвід таким, який він є, їм доведеться зіштовхнутися з немислимою масою вражень, квітів, звуків, заходів, відчуттів, які самі по собі безглузді. Щоб подолати цю проблему, люди повинні організувати мир навколо себе у вигляді явищ; вони класифікують свій почуттєвий досвід у такі речі, які мають якісь загальні характеристики. Наприклад, можна розділити об'єкти на одушевлені й неживі. Цей поділ може бути поглиблене поділом живих об'єктів на ссавців і на не ссавців. Ссавці можуть бути розділені на різні види, а види, у свою чергу, підрозділені на різні різновиди. У людей є серія різних способів класифікації й розуміння миру, зовнішнього стосовно людської свідомості. Наприклад, маленька біла тварина, що видає гавкаючі звуки, може бути ідентифіковане як пудель.

Гуссерль не вірив, що цей процес є об'єктивним хоч у якійсь мірі; класифікація явищ - це винятково продукт людського мозку. Намагаючись усталити знання, люди повинні "побрати в лапки" реальність і повсякденні вірування; розглядати їх у цих лапках і забути про те, чи є вони дійсними або неправильними.

Як тільки вони це зроблять, так зможуть звернути свою увагу на феноменологическое розуміння миру. Для того щоб зрозуміти соціальне життя, доводив він, феноменологи повинні вивчити спосіб, за допомогою якого люди поміщають зовнішній світ у категорії, виділяючи окремі явища. Роблячи це, стає можливим зрозуміти зміст явища, відкриваючи його сутність. Під цим Гуссерль мав на увазі, що дослідник може визначити характерні риси (сутність), групу речей (або явищ), яку люди з'єднують разом. Так, наприклад, може бути знайдене, що характерна риса (частина сутності) човна - це те, що вона може плавати.