Частина і методичні рекомендації до вивчення дисципліни

Тема 1. Основні поняття в галузі сертифікації товарів

Методичні поради до вивчення теми

Студенти повинні засвоїти основні поняття в галузі сертифікації.

Сертифікація в перекладі з латині означає "зроблено вірно". Для того, щоб переконатися в тому, що продукт "зроблений вірно", треба знати, яким вимогам він повинен відповідати і яким чином можливо отримати достовірні докази цієї відповідності. Загальновизнаним способом такого доказу служить сертифікація відповідності. Але перш ніж привести офіційне визначення цього поняття, розглянемо пов'язані з ним терміни.

Встановлення відповідності заданим вимогам пов'язано з випробуванням. Під випробуванням розуміється технічна операція, що полягає у визначенні однієї або декількох характеристик даної продукції відповідно до встановленої процедури за прийнятими правилами. Випробування здійснюють у випробувальних лабораторіях, причому цю назву вживають по відношенню як до юридичного, так і до технічного органу.

Систематичну перевірку ступеня відповідності заданим вимогам прийнято називати оцінкою відповідності. В оцінці відповідності найдостовірнішими вважаються результати випробувань "третьою стороною". З оцінкою відповідності пов'язані перевірка відповідності, нагляд за відповідністю, забезпечення відповідності.

Сертифікація вважається основним достовірним способом доказу відповідності продукції (процесу, послуги) заданим вимогам.

Процедури, правила, випробування і інші дії, які можна розглядати як складові самого процесу (діяльності) сертифікації, можуть бути різними залежно від ряду чинників. Серед них — законодавство, що стосується стандартизації, якості і безпосередньо сертифікації; особливості об'єкту сертифікації, що у свою чергу визначає вибір методу проведення випробувань, і т.д. Тобто, доказ відповідності проводиться по тій або іншій системі сертифікації. Відповідно до вказаного документа ІСО/МЕК — це система, яка здійснює сертифікацію за своїми власними правилами, що стосуються як процедури, так і управління.

Систему сертифікації (в загальному вигляді) складають: центральний орган, який управляє системою, проводить нагляд за її діяльністю і може передавати право на проведення сертифікації іншим органам; правила і порядок проведення сертифікації; нормативні документи, на відповідність яким здійснюється сертифікація; процедури (схеми) сертифікації; порядок інспекційного контролю.

Системи сертифікації можуть діяти на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Якщо система сертифікації займається доказом відповідності певного виду продукції (процесу, послуг) — це система сертифікації однорідної продукції, яка в своїй практиці застосовує стандарти, правила і процедуру, що відносяться саме до даної продукції. Декілька таких систем сертифікації однорідної продукції з своїми органами і іншими складовими можуть входити в загальну систему сертифікації.

Підтвердження відповідності продукції є однією з складових державної технічної політики і спрямована на забезпечення безпеки людини, тварини, майна та охорони довкілля. З прийняттям Закону «Про підтвердження відповідності» в Україні розпочато розбудову нової системи оцінки відповідності, яка повною мірою відповідає вимогам Угоди про технічні бар’єри в торгівлі та європейській практиці. Вона поступово замінить діючу в Україні Систему обов’язкової сертифікації УкрСЕПРО. Це відбуватиметься в міру розроблення і введення в дію технічних регламентів з підтвердження відповідності та одночасним скороченням переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації до повної відмови від нього.

Суб’єкти підтвердження відповідності:

• органи з сертифікації процесів та послуг

• органи контролю

• органи з сертифікації персоналу

• органи з сертифікації систем якості, систем управління якістю, систем управління довкілля

• калібрувальні та випробувальні лабораторії

Сертифікація в Україні організовується і проводиться відповідно до загальнодержавних законів: "Про захист прав споживачів", "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", а також із законами, що відносяться до певних галузей: "Про ветеринарію", "Про пожежну безпеку", іншими правовими актами.

Закон "Про захист прав споживачів", прийнятий в 1991 р., встановив ряд принципово нових положень: закріпив права споживачів, що визнаються у всіх цивілізованих країнах, — право на безпеку товарів, робіт і послуг для життя і здоров'я; право на належну якість товарів, виконуваних робіт і послуг, що надаються, що придбавалися; право на відшкодування збитку і судовий захист прав і інтересів споживача; передбачив механізм захисту споживачів, права яких порушені при продажу недоброякісних товарів або при неналежному виконанні робіт і наданні послуг.

Основу законодавства про захист прав споживачів складають нормативні акти цивільного законодавства, і даний закон серед них займає центральне місце. Всі законодавчі акти, діючі на території України, приведені у відповідність із Законом "Про захист прав споживачів".

В цілях забезпечення безпеки товарів (робіт, послуг) Закон "Про захист прав споживачів" передбачає сертифікацію.

На товарах, що пройшли сертифікацію і засвідчених сертифікатом (або на супровідній документації, на тарі або упаковці), повинен бути знак відповідності, встановлений державним стандартом. Відповідальність за наявність сертифікату і знака відповідності несе виробник (продавець, виконавець).

Закон передбачає систему заходів, що запобігають надходженню в продаж товарів, відносно яких відомі факти спричинення шкоди людині і навколишньому середовищу, не дивлячись на дотримання споживачем правил користування, зберігання і транспортування..

Щоб мати можливість захистити свої права у разі їх порушення, споживач обов'язково повинен володіти інформацією про виробника, тому Закон "Про захист прав споживачів" передбачає право споживача на інформацію про підприємство - виробника товару, продавців товару, а також підприємці, який супроводжує і продає товар.