Ліміт залишку готівки встановлюється з урахуванням наступних факторів:

режиму роботи підприємства;

розміру касових оборотів;

установлених термінів і порядку здачі касового виторгу в банк.

Прийом готівки касами підприємств проводиться по прибуткових касових ордерах (ф. ДО-1), підписаним головним бухгалтером або іншою особою, уповноваженою керівником підприємства. Після прийому грошей його підписує і касир. Про прийом готівки видається відривна квитанція до прибуткового ордера за підписами головного бухгалтера і касира, завірена печаткою (штампом) підприємства. Видача готівки з кас підприємств проводиться по видаткових касових ордерах або належним чином оформленим платіжним відомостям (видатковим документам). Документи на видачу готівки повинні підписувати керівник і головний бухгалтер. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки і т.п. Якщо на додатках мається дозвільний підпис керівника, те його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язкова. Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі платіжних відомостей, реєструються після їхньої виписки касиром. Зареєстровані касові ордери передаються бухгалтерією в касу для виконання, тому що видача їх на руки особам, що вносять або одержують готівка, забороняється.

Прийом і видача готівки по касових ордерах може проводитися тільки в день їхнього складання. Відразу ж після прийому або видачі грошей ордери підписуються касиром і гасяться спеціальним штампом "Отримане" або "Оплачене" із указівкою дати.Синтетичний облік руху готівки ведеться на рахунку 30 "Каса", що має субрахунку:301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті".

По дебету рахунка 30 відбиває надходження готівки в кореспонденції з кредитом рахунків:31 "Рахунка в банках";36 "Розрахунки з покупцями і замовниками";37 "Розрахунки з різними дебіторами";

46 "Неоплачений капітал" та ін.По кредиту рахунка 30 відбивають витрата і видача готівки в кореспонденції з дебетом таких рахунків, як 31 "Рахунка в банках", 66 "Розрахунки по оплаті праці", 372 "Розрахунки з підзвітними особами" і іншими рахунками відповідно до напрямку витрати засобів.

Для здійснення безготівкових розрахунків, а також для збереження тимчасово вільних коштів кожному підприємству, а також фізичній особі – суб'єктові підприємницької діяльності в обраному їм банці відкривається поточний рахунок. Порядок відкриття рахунків регулюється Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 (з доповненнями і змінами).

Безготівкові розрахунки, здійснювані через установи банків, підрозділяються на двох груп:по товарних операціях, тобто розрахунки з постачальниками і покупцями;по нетоварних операціях – це розрахунки з бюджетом, з іншими дебіторами і кредиторами, з позабюджетними фондами, з фінансово-кредитними установами і т.д.По місцезнаходженню платника й одержувача безготівкові розрахунки поділяються на іногородні й одноміські.

У залежності від характеру і змісту розрахункових операцій, від організації взаємного контролю, а також місцезнаходження платника й одержувача розрахунки можуть бути організовані по-різному, що визначає порядок документообігу між учасниками розрахунків і форму розрахунків (платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, з використанням акредитивів або рахункових чеків). В даний час безготівкові перерахування з поточного рахунка здійснюються на підставі наступних основних розрахункових документів: платіжне доручення;платіжне вимога-доручення.

Платіжне доручення являє собою розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банкові про списання зі свого рахунка зазначеної суми засобів і її перерахуванні на рахунок одержувача.

Платіжні доручення представляються в банк у кількості не менш двох екземплярів. Вони приймаються банком до виконання при наявності підписів посадових осіб, що мають право підпису для здійснення розрахунково-грошових операцій по рахунках у банку, і печатки підприємства. Платіжні доручення по операціях, здійснюваним підприємцем без утворення юридичної особи, приймаються до виконання при наявності на них одного підпису, зазначеної в картці зі зразком підпису. Платіжні доручення містять наступні реквізити: найменування розрахункового документа;

номер платіжного доручення, число, місяць, рік його виписки;

номер банку платника, його найменування;найменування платника, номер його рахунка в банку;найменування банку одержувача і його номер;

призначення і сума платежу, позначена цифрами і прописом.

Найчастіше розрахунки з використанням вимог-доручень здійснюються між підприємствами, одне з яких (одержувач) робить послуги іншому (платникові) на підставі укладеного договору.

У випадку згоди оплатити вимога-доручення платник заповнює його нижню частину і представляє в обслуговуючий його банк. При цьому сума, що платник згодний сплатити, не може перевищувати суму, що вимагає сплатити одержувач. Банк платника приймає вимоги-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення його одержувачем.

В окремих випадках, установлених Законами України, можливо примусове списання (стягнення) засобів з рахунків платників, а саме: на підставі виконавчих документів, рішень податкових органів і визнаних претензій. Списання виробляється на підставі платіжних вимог або інкасових доручень.

Без доручення клієнта банк може списувати засобу з його рахунка за розрахунково-касове обслуговування на підставі договору.

Синтетичний облік операцій по поточному рахунку в національній валюті ведеться на рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті". По дебету рахунка відбиває надходження коштів на рахунок, по кредиту – списання з рахунка. Сальдо завжди тільки по дебету, що повинне відповідати залишкові по виписці банку за визначений день. При цьому основними видами надходжень на поточний рахунок є виторг від реалізації продукції, кредити банку, погашення дебіторської заборгованості, внески в статутний капітал та ін. Витрата засобів найчастіше здійснюється у виді платежів постачальникам, у бюджет, у фонди соціального страхування, погашення кредиторської заборгованості й ін.

Крім поточного рахунка в національній валюті, підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можуть мати і поточний рахунок в іноземній валюті. Такий рахунок відкривається в уповноваженому банку, тобто якому-небудь комерційному банку, офіційно зареєстрованому на території України і имеющем ліцензію НБУ на здійснення операцій в іноземних валютах. Для відкриття рахунка в іноземній валюті в банк пред'являються ті ж документи, що і для відкриття рахунка в національній валюті, але в статутних документах підприємства в складі видів діяльності повинна бути передбачена і зовнішньоекономічна діяльність.