1Господарський облік - це система спостереження, вимірювання і реєстрації господарських процесів з метою контролю та управління ними.Для успішного використання показників обліку в управлінні вони повинні відповідати певним вимогам, Найважливішим з них є: порівнянність показників обліку з показниками плану; своєчасність, точність і об'єктивність; повнота, ясність і доступність; економічність і раціональність.Порівняння показників обліку з показниками плану потрібне для здійснення контролю за виконанням планових завдань. Воно ґрунтується на єдності змісту і методів обчислення планової та облікової інформації. Отже, господарський облік в умовах ринкової економіки виконує три важливі функції: інформаційну(відображає фактичний стан господарської діяльності), контрольну (забезпечує контроль за виконанням планових завдань, збереженням і раціональним використанням господарських засобів) і управлінську (забезпечує економічною інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, активного впливу на підвищення ефективності господарської діяльності)..Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними в міру їх здійснення, Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється контроль за виконанням договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, використанням робочого часу, обладнання і техніки, випуском та реалізацією продукції тощо, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно - економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом і виявляє закономірності їхнього розвитку, Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому.Предметом статистичного одліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально - економічні явища.Всі чотири види обліку - оперативний, бухгалтерський, статистичний та податковий тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему народногосподарського обліку. Так бухгалтерський облік використовує дані оперативного табельного обліку для нарахування заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці, а в окремих випадках з ним об'єднається; статистика за даними бухгалтерського обліку про виробіток, нараховану заробітну плату, витрати на виробництво визначає показники рівня і динаміки продуктивності та оплати праці, обсягу і рентабельності виробництва. Узагальнюючи показники бухгалтерського обліку, статистика вивчає розміщення і використання матеріальних і трудових ресурсів країни, забезпечує інформацією для програмування їх розвитку. Вимірники, що застосовуються в обліку, їх особливості та значення,що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошові.Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські активи і процеси в їх натуральному вираженні - в одиницях ваги, об'ємі площі потужності.Використання тих або інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об'єктів. Так, земельні угіддя обліковують в гектарах, заготівельну деревину - в кубічних метрах, виготовлену продукцію - в штуках, метрах, тоннах, центнерах, кілограмах. Застосовують і комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранспорту вимірюють у тонно-кілограмах, що характеризують водночас масу вантажу і відстань, на яку його перевозять, використання обладнання - машино-годинах.Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення обліковуваних об’єктів, але й їхню якісну характеристику, що має велике значення для збереження ресурсів підприємства.Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах хвилинах. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці. На відміну від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини.Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху майна підприємства, джерел його формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику За допомогою грошового вимірника визначають, наприклад, загальну вартість наявних у господарстві основних засобів. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва і обороту, визначенні фінансових результатів і рентабельності діяльності, а також для здійснення розрахунків мок підприємствами, організаціями, установами..

2Бухгалтерський облік є своєрідним літописом діяльності будь-якого господарства, він дає можливість відтворити кожний господарський факт з усіма деталями. Цей вид об­ліку (на відміну від інших) є суцільним, безперервним і чітко регламентованим, що забезпечує документальне відоб­раження всіх господарських операцій.Засоби праці-це речі за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці.,за виняткому МШП,наз. основними засобами.Предмети праці-представленісировиноюматріалами,напівфабрикатами,будівельними матеріалами,незавершене виробництво.Основні засоби- отримані на умовах фінансо­вого лізингу об’єкти й орендовані цілісні майнові комплекси.Фінансовими інвестиціями є активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, ди­відендів тощо), зростання вартості капіталу або інших ви­год для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвес­тиції на період терміном понад один рік, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.Довгострокова дебіторська заборгованість — це заборго­ваність фізичних та юридичних осіб, що не виникає в ході нормального операційного циклу.

Відстрочені податкові активи в наступних періодах унаслідок тим­часової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.Незавершене будівництво — будівництво (враховуючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінан­сування такого будівництва.Справедливою вартістю є сума, за якою може бути здій­снено обмін активу чи оплата зобов’язань у результаті опе­рації між заінтересованими і незалежними сторонами.Ідентифікаційні активи і зобов’язання — це придбані ак­тиви і зобов’язання, які на дату придбання відповідають кри­теріям визначення статей балансу, встановленим положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (див. табл. 4).

Оборотні активи — це не обмежені у використанні грошові кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації, споживання (використання) упродовж опера­ційного циклу чи одного року з дати балансу (див. табл. 5).

Запаси — це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, пере­бувають у процесі виробництва з метою майбутнього прода­жу продукту виробництва, утримуються для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надан­ня послуг, а також для управління підприємством.Під виробничими запасами розуміють запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.До МШП нале­жать такі, що використовуються протягом до одного року або нормального операційного циклу, якщо його тривалість не перебільшує одного року.Готова продукція — це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає техніч­ним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Товари — матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.Незавершене виробництво становлять не повністю оброб­лені та складені деталі, вузли, вироби та незакінчені техно­логічні процеси.Дебітори — це юридичні та фізичні особи, які заборгува­ли підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквіва­лентів або інших активів.Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебі­торів підприємству на певну дату.Поточну дебіторську заборгованість становить сума дебі­торської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом року від дати балансу.Сумнівний борг -це роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість на предмет погашення її боржником.Безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна за­боргованість, щодо якої існує невпевненість на предмет її боржником або щодо якої минув строк позовної давності.Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормаль­ного операційного циклу та має бути погашена після одно­го року від дати балансу.Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, ди­відендів тощо), зростання вартості капіталу або інших ви­год інвестора.Поточні фінансові, інвестиції становлять фінансові інве­стиції на строк, що не перевищує одного року, які можутьбути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвес­тицій, що є еквівалентом грошових коштів).Власний і капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка ви­никла внаслідок попередньої діяльності і передбачуване по­гашення якої призведе до зменшення ресурсів підприєм­ства, що втілюють в собі економічні вигоди.До структури власного капіталу входять: статутний, ре­зервний, додатковий капітал тощо

Статутний капітал — це внесок власників (учасників) до ка­піталу підприємства, зафіксований в установчих документах.Пайовим капіталом є пайові внески членів спілок та інших суб’єктів господарювання, передбачені установчими документами.

Додатковий вкладений капітал — це вартість реалізації акцій, випущених акціонерним товариством, що перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал становить сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.Резервний капітал — резерви ресурсів, створені відпові­дно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.Нерозподілений прибуток становить прибуток, що реінвестується підприємством (або сума непокритого збитку).Неоплачений капітал — це заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.Вилученим капіталом є фактична собівартість акції влас­ної емісії або часток, викуплених господарським товари­ством у його учасників.Резерв наступних платежів — це витрати і платежі, на­раховані у звітному періоді, що будуть сплачуватися в май­бутньому (сплата майбутніх відпусток, гарантійні зобов’я­зання тощо).Поточними є зобов’язання, що мають бути погашені про­тягом операційного циклу підприємства або протягом од­ного року, починаючи від дати балансу. До таких належать:а) короткострокові кредити банків;

б) поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан­нями (сума довгострокових зобов’язань, що підлягає пога­шенню протягом одного року від дати балансу);в)кредиторська заборгованість за товари, послуги, робо­ти (заборгованість постачальникам і підрядчикам);г)поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, і учасникам її за страхування та ін.;ґ) видані векселі, тобто сума, на яку підприємство вида­ло векселі для забезпечення поставок (робіт, послуг) поста­чальників, підрядчиків та інших кредиторів.Довгострокові зобов’язання — це всі зобов’язання, які не є поточними. З-поміж них вирізняють:довгострокові кредити банків;інші довгострокові зобов’язання (крім банків).Доходи майбутніх періодів становлять доходи, які отри­мані протягом поточного або попередніх звітних періодів і належать до наступних звітних періодів (див.

3 Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

•— хронологічного і систематичного спостереження;

•— вимірювання господарських засобів і процесів;

•— реєстрації та класифікації даних із метою їх систематизації;

•— узагальнення інформації з метою звітності.

Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькуляції; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається в бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.

Документування — спосіб первинного спостереження і реєстрації господарських операцій у первинних бухгалтерських документах.

Інвентаризація — це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру, оцінки всіх залишків майна підприємства і зіставлення з даними бухгалтерською обліку.

Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємство.Калькуляція-д обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг. Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного обліку і контролю за наявністю і рухом активів і пасивів підприємства. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об’єктів обліку.Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Суть його полягає в подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка в одній сумі.Бухгалтерський баланс — це спосіб узагальнення і групування інформації про активи підприємства за складом і розміщенням та джерелами їх утворення на певну дату. Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період.Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле — метод бухгалтерського обліку

4Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Баланс як облікове поняття існує вже понад 500 років. Перші достовірні відомості про застосування цього слова в бухгалтерській практиці подаються в розрахунковій книзі певного італійського банкірського дому в 1408 р. У літературі слово «баланс» уперше з'являється в праці відомого італійського математика Луки Пачолі, що побачила світ в 1494 р., та в книжці Бенедикта Котрульї, яку було написано в 1458 р., але видано тільки 1573 року у Венеції. У законодавстві про баланс уперше згадує Торговий кодекс Наполеона, який було видано 1807 року.У своєму другому значенні, тобто як таблиця, що відображає майнову статику, а інколи й динаміку господарства, баланс є тісно пов'язаним із поточним обліком господарської діяльності, його організацією, формами і методами. .Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об'єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби; стаття «Цільове фінансування» — показники за видами цільового фінансування і цільового надходження тощо.Наведемо спрощену форму бухгалтерського балансу Як бачимо, кожний розділ балансу об'єднує відповідний цільовий напрям показників, які доповнюють один одного й усебічно характеризують діяльність підприємства. Але для поглибленої оцінки виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства даних балансу недостатньо, у зв'язку з чим залучають додаткову інформацію оперативного та статистичного облікуСвоєчасність балансу — складання та подання балансу за призначенням у належний термін.Повнота балансу — відображення в ньому стану майна всіх структурних підрозділів, відділків, філій, що входять до складу підприємства.Об'єктивність балансу — вірогідність балансу, що базується на даних поточного бухгалтерського обліку.Реальність балансу — відповідність його статей дійсності.Наступність балансу — зв'язок звітного балансу з попередніми балансами за формою, будовою, змістом, відповідністю кореспонденції та оцінки.Точність балансу — відповідність показників балансу показникам інших звітних форм.Ясність балансу — доступність для розуміння не тільки особами, що його складали та підписували, а й усіма спеціалістами, які його вивчатимуть.

Кожна вимога відіграє важливу роль у системі бухгалтерського обліку і назвати якусь із них найголовнішою неможливо. Усі вони пов'язані між собою, доповнюють одна одну і націлені на забезпечення достовірного, доступного, об'єктивного і дійового бухгалтерського обліку Мета балансу — відобразити стан господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом.