Джерела інформації для здійснення аудиту
Установчі документи |
1.Статут 2.Протокол загальних зборів засновників /учасників |
Внутрішні та розпорядчі документи |
1.Розпорядження (накази) по підприємству |
Первинні документи |
1.Розрахунково – платіжна відомість |
Не бухгалтерські документи |
1.Заява про застосування ПСП; 2.Заяви на надання матеріальної допомоги; 3.Заява про надання декретної відпустки; 4.Заява про надання відпустки тощо; 5. Штатний розпис; 6. Довідка про ідентифікаційний код особи |
Облікові регістри синтетичного і аналітичного обліку |
1.Відомість аналітичного обліку розрахунків з бюджетом; 2.Журнал 3(розділ 2. Облік розрахунків з бюджетом, облік довгострокових та поточних зобов’язань); 3.Головна книга. |
Звітність |
1.Форма 1ДФ 2. Баланс |
Отже, аудит є незалежною формою контролю фінансово – господарської діяльності підприємства. Важливим завданням аудиту є оцінка якості функцій управління та відповідність їх стратегічній меті діяльності господарства.
Чільне місце посеред податків займає ПДФО. Оскільки на практиці саме облік за ПДФО вимагає від керівництва та бухгалтера особливої ретельності, проведення контролю розрахунків за ПДФО стає важливою ланкою аудиту.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу плану аудиту фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта. Приклад робочого документа щодо вибіркової перевірки правильності утримання податку з доходів фізичних осіб подано в Додатку Д.
2. Організація внутрішньогосподарського контролю розрахунків за податком на доходи фізичних осіб
З метою успішного функціонування підприємства ТОВ «ДІВІС ПАРТНЕР», підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.
Система контролю має бути економічно вигідною, тобто затрати на її функціонування мають бути меншими за витрати підприємства через її відсутність. Якщо система внутрішньогосподарського контролю буде функціонувати ефективно, це дасть змогу скоротити витрати на проведення внутрішнього аудиту.
Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.
При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб’єкта господарювання повинна забезпечити:
- надійну інформацію, яка необхідна для успішного керівництва діяльністю суб’єкта господарювання;
- збереження активів і документів — уникнення фактів крадіжок, псування та нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому числі тієї, що міститься в облікових регістрах, комп’ютерних базах даних);
- ефективність господарської діяльності — виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів; оптимізація податкових платежів, зміцнення розрахункової дисципліни;
- відповідність визначеним обліковим принципам — обов’язкове виконання працівниками встановлених на підприємстві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів;
- надійну систему бухгалтерського обліку.
Оцінка аудитором системи внутрішнього контролю визначається на основі певних елементів (рис. 2.1).
Наявність компетентного персоналу, що заслуговує на довіру, з чітко визначеними правами та обов’язками є найважливішим елементом внутрішнього контролю. Працівники підприємства мають бути компетентними, чесними і ретельними, а права та обов’язки кожного працівника повинні бути чітко визначені в посадових інструкціях.
Наявність розподілу упорядкованих посадових обов’язків між працівниками, котрі беруть участь у формуванні інформації, щодо ведення справ і формування інформації, допоможе уникнути зловживань і крадіжок, а також виявляти випадкові помилки. Ймовірність виявлення помилок знижується у разі, якщо одна і та сама людина здійснює господарську операцію та відображає її в регістрах бухгалтерського обліку.
Рис. 2.1 Основні елементи функціонування системи внутрішнього контролю
Підставою для здійснення господарських операцій мають бути своєчасно складені первинні документи у відповідності зі встановленими вимогами до їх складання, визначеними діючими нормативними актами.
При вивченні системи внутрішнього контролю необхідно оцінити вплив одержаних результатів на подальшу перевірку достовірності фінансової звітності підприємства (рис. 2.2).
На етапі загального знайомства з системою внутрішнього контролю аудитор отримує загальне уявлення про специфіку і масштаби діяльності підприємства, систему бухгалтерського обліку, структуру служби внутрішнього аудиту та її місце в системі управління, оцінює рівень професійності служби внутрішнього аудиту та перелік основних завдань, що вирішуються такою службою. Аудитор визначає порядок застосування заходів щодо забезпечення збереження майна, надійності бухгалтерського обліку і достовірності звітності. Якщо за результатами такого вивчення буде зроблено висновок про ненадійність системи внутрішнього контролю, низький його рівень, то покладатись на таку систему контролю недоцільно, отже виникає потреба в більш детальній аудиторській перевірці. А коли, на думку аудитора, можна довіряти системі внутрішнього контролю клієнта, тоді аудитор переходить до наступного етапу.
Рис. 2.2. Основні етапи оцінювання системи внутрішнього контролю на підприємстві
Початкова оцінка надійності системи внутрішнього контролю здійснюється аудитором на основі власного досвіду застосування методик та прийомів. При цьому слід враховувати, що для перевірки надійності засобів контролю потрібно вивчити облікову та господарську документацію за весь звітний період, більшу увагу приділити періодам, в яких мали місце певні особливості та відмінності.
Вивчення системи внутрішнього контролю на підприємстві ТОВ «ДІВІС ПАРТНЕР» проводилось за допомогою тестування (див. Додатку Е).
Здійснення внутрішнього контролю розрахунків за ПДФО передбачає застосування різних методів і методичних прийомів: документальна перевірка, перерахунок, перегляд, зіставлення, оцінка, аналітичні процедури, узагальнення.
Для визначення ступеня ризику аудитор проводить загальне дослідження об'єкта за допомогою тесту, і за результатами такого тестування він може відмовитись від проведення перевірки або вжити заходів щодо зменшення ризику. Для того щоб отримати загальну картину та відповіді на ці запитання можна провести тестування внутрішнього контролю і обліку за даним розділом перевірки.
Усі етапи оцінки внутрішнього контролю аудитор фіксує в робочих документах: отримані відомості про оцінку обліку і внутрішнього контролю; оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю. Якщо ризик невідповідності внутрішнього контролю оцінюється аудитором як незначний, він додатково пояснює в документах обґрунтування своїх висновків.
Приклад тесту оцінки стану внутрішнього контролю розрахунків за податком з доходів фізичних осіб наведено у Додатку Д.
Тест оцінки бухгалтерського обліку розрахунків за податком на доходи фізичних осіб на ТОВ «ДІВІС ПАРТНЕР» наведено в додатку Е.
Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо вона: ефективно попереджує про виникнення недостовірної інформації; ефективно виявляє недостовірність у межах обмеженого часу з моменту, коли така інформація виникла [30].
Якщо аудитор досягне придатного для планування аудиту розуміння внутрішнього контролю, він робить попередню оцінку ризику контролю. Згідно МСА 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль» ризик контролю – це міра очікування аудитором того, що система внутрішнього контролю не дозволяє попереджати, виявляти і виправляти суттєві похибки у разі їх появи.
Внутрішній ризик (ВР) – являє собою сукупність можливих ризиків, пов’язаних із функціонуванням підприємства, а саме : характеризує рівень усіх потенційних помилок у результаті діяльності підприємства до перевірки з боку системи внутрішнього контролю. Ризик виникнення таких помилок пов’язаний із впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників.
Об’єктивні чинники – інфляційні процеси, конкуренція, зміна умов кредитування, оподаткування, скорочення ринку збуту продукції та ін.
На основі оцінки впливу перелічених чинників внутрішнього ризику аудитор повинен установити, на які саме господарські процеси (операції) як об’єкти аудиту вони матимуть вплив. При цьому максимальну увагу варто звернути на ті моменти, що можуть впливати на якість фінансової звітності, а тому відсікаються ті ризики клієнта, що не пов’язані із складенням фінансової звітності.
Існують різні методи документального оформлення інформації про систему обліку і внутрішнього контролю. Вибір необхідних методів документального оформлення є виключно предметом особистого судження та вибору аудитора. Заходи, що виконуються окремо або в комбінаціях, оформлюються аудитором у вигляді письмових звітів, анкет, контрольних переліків і блок-схем. Форма і обсяг цієї документації залежать від розміру і структури підприємства, кількості видів діяльності, порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і структури систем внутрішнього контролю.