3. Пенсійні фонди як фінансові посередники на ринку фінансових послуг

Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 № 1057-IV.

Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. Оскільки строки виходу на пенсію відомі, фонду легко спрогнозувати розміри пенсійних виплат в часі і відповідно розмістити вільні кошти в довгострокові дохідні активи. Ними можуть бути корпоративні облігації, акції, державні цінні папери, довгострокові кредити, нерухомість. За рахунок додаткових доходів вони покривають свої операційні витрати й виплачують пенсії понад суми пенсійних внесків.

Пенсійні фонди бувають державні та приватні. Державні фонди, як правило, створюються за ініціативою центральних і місцевих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нарахувань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або ж відрахувань з відповідних бюджетів. Тому й розміщення коштів цих фондів здійснюється переважно в державні цінні папери. Недержавні пенсійні фонди створюються, як правило, за ініціативою певних підприємств, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомоги своїм працівникам. Кошти їх формуються за рахунок відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку при його розподілі, з доходів від розміщення коштів в активи. Переважна частина коштів цих фондів вкладається в цінні папери тих підприємств, що їх створили.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Згідно з цим законом недержавним пенсійним фондом (НПФ) є юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності.

НПФ створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Єдиним органом управління НПФ є рада пенсійного фонду. Активи НПФ (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.

Фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержання пенсійних виплат з такого фонду, є учасником фонду. Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому НПФ є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю.

Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до НПФ відповідно до умов пенсійного контракту, є вкладником фонду. Ним можу бути сам учасник фонду, або подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду чи професійне об’єднання, членом якого є учасник фонду. У будь-якому НПФ його учасники можуть бути одночасно і вкладниками.

За видами НПФ можуть утворюватися як відкриті, корпоративні та професійні пенсійні фонди.

Відкритий пенсійний фонд – НПФ, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи.

Корпоративний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.

Професійний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, засновником (засновниками) якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду.

Накопичені пенсійні кошти в сумі розміру пенсійних внесків та розподіленого на користь учасника прибутку (збитку) пенсійного фонду, є власністю такого учасника. Інформація про суму накопичених пенсійних коштів відображається на індивідуальному пенсійному рахунку кожного учасника. Умови і порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників НПФ встановлюються у вигляді пенсійних схем, які є невід'ємним додатком до статуту недержавного пенсійного фонду.

Інвестиційна декларація НПФ розробляється і затверджується радою фонду, підлягає обов’язковій реєстрації в ДКРРФП України, після чого обов’язково подається радою фонду до ДКЦПФР України. Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику НПФ. У ній відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами.

До пенсійних активів НПФ належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах (державних, а також акціях і облігаціях, які пройшли лістинг на фондових біржах); інші активи згідно з чинним законодавством.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

– державних цінних паперів;

– акцій та облігацій українських емітентів, що пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі;

– цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав;

– акції та облігації іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на Нью-Йоркській, Лондонській, Токійській, Франкфуртській фондових біржах або у торговельно-інформаційній системі США NASDAQ.

Пенсійні активи НПФ в цінних паперах не можуть включати:

– цінні папери, емітентами яких є зберігачі або особи, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор, аудитор;

– цінні папери, які не пройшли лістинг на фондовій біржі або в ТІС;

– цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування;

– векселі;

– похідні цінні папери.

Пенсійні активи не можуть бути предметом застави.

Пенсійні активи НПФ можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов’язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення (оплати послуг професійного адміністратора, сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду, оплати послуг зберігача, оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок тощо).

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірі та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків – 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується. Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.

Пенсійна схема повинна відображати:

– опис всіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

– порядок визначення розміру пенсійних виплат;

– строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

– порядок та строки сплати пенсійних внесків, можливість їх зміни за умовами контракту;

– умови та порядок участі у пенсійній схемі;

– права та обов’язки вкладника, учасника фонду за даною пенсійною схемою;

– інші умови, що не суперечать чинному законодавству.

НПФ можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

1) пенсія на визначений строк;

2) одноразова пенсійна виплата.

Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України.

Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою методикою ДКРРФП України.

Підставами для здійснення пенсійних виплат НПФ є:

1) досягнення учасником фонду пенсійного віку;

2) визнання учасника фонду інвалідом;

3) медично-підтверджений критичний стан здоров’я учасника фонду;

4) виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України;

5) смерть учасника фонду.

Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду. Він може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше, ніж на 10 років.